
- •1.Економіка як об’єкт моделювання.
- •2.Моделювання як метод пізнання дійсності.
- •3.Особливості та принципи математичного моделювання економічних систем і процесів.
- •4.Випадковість і невизначеність процесів економічних систем.
- •5.Адекватність економіко-математичних моделей.
- •6.Класифікація економіко-математичних моделей.
- •7.Сутність оптимізаційних моделей і методів.
- •8.Математичне програмування.
- •9.Математична постановка оптимізаційних задач.
- •10.Класифікація задач математичного програмування.
- •11.Приклади побудови лінійних оптимізаційних математичних моделей економічних систем.
- •12.Загальна лінійна оптимізаційна математична модель. Лінійне програмування.
- •13.Форми запису лінійних оптимізаційних задач.
- •14.Геометрична інтерпретація лінійних оптимізаційних моделей.
- •15.Графічний метод розв’язування лінійних оптимізаційних задач.
- •16.Симплексний метод розв’язування задач лінійного програмування.
- •17.Алгоритм розв’язування задачі лінійного програмування симплексним методом.
- •18.Метод штучного базису.
- •19.Економічна інтерпретація пари двоїстих задач лінійного програмування.
- •20.Правила побудови двоїстих моделей оптимізаційних задач.
- •21.Основні теореми двоїстості та їх економічний зміст.
- •22.Приклади застосування теорії двоїстості для знаходження оптимальних планів прямої та двоїстої оптимізаційних задач.
- •23.Оцінка рентабельності продукції, яка виробляється.
- •24.Аналіз обмежень дефіцитних і недефіцитних ресурсів.
- •25.Економічна постановка і математичні моделі задач з цілочисловими змінними.
- •26.Геометрична інтерпретація розв’язків цілочислових задач лінійного програмування на площині.
- •27.Загальна характеристика методів розв’язування цілочислових задач лінійного програмування
- •28.Методи відтинання. Метод Гоморі.
- •29.Комбінаторні методи. Метод гілок і меж.
- •30.Економічна постановка і математична модель транспортної задачі.
- •31.Необхідна і достатня умова існування розв’язку транспортної задачі.
- •32.Методи побудови опорного плану. Випадок виродження.
- •33.Критерій оптимальності опорного плану транспортної задачі.
- •34.Метод потенціалів розв’язування транспортної задачі.
- •39.Основні труднощі розв’язання т-задач.
- •40Постановка знп. Умовні та безумовні нелінійні задачі
- •41.Геометрична інтерпретація знп.
- •43.Графічний метод розв’язання нелінійних задач.
- •44.Метод множників Лагранжа.
- •45.Основні труднощі розв’язання знп.
45.Основні труднощі розв’язання знп.
Часто ЗНП намагаються звести до лінійного вигляду, що призводить до значних похибок.Лінеаризація нелінійних процесів є досить складною математичною задачею. Зведення нелінійної задачі до лінійної дає змогу отримати симплексним методом розв’язок, близький до розв’язку початкової нелінійної задачі. при побудові наближених лінійних задач можна отримати надто неточний розв’язок, який непридатний для
основні труднощі розв’язування нелінійних задач.
1.Для ЛЗ можна завжди знайти оптимальний розв’язок універсальним методом — симплексним.
Для ЗНП не існує універсального методу розв’язання, що зумовило розроблення значної кількості різних методів розв’язування окремих типів ЗНП. Для кожного специфічного методу необхідно доводити існування розв’язку задачі та його єдиність, що також є досить складною математичною задачею.
Відомі точні методи розв’язування ЗНП, але в такому разі існують труднощі обчислювального характеру, тобто навіть для сучасних ЕОМ такі алгоритми є досить трудомісткими, тому здебільшого для розв’язування нелінійних задач виправданим є застосування наближених методів.
2.
Для задач лінійного програмування
доведено наявність єдиного екстремуму,
що досягається в одній (або кількох
одночасно) з вершин багатогранника
допустимих розв’язків задачі. Однак
у задачах нелінійного програмування
існують
кілька локальних оптимумів,
що потребує пошуку серед них глобального.
Більшість
наближених методів уможливлюють, як
правило, знаходження локального
оптимуму. Можна, звичайно, користуючись
простим способом, визначити всі локальні
оптимуми, а потім їх зіставленням знайти
глобальний. Однак для практичних
розрахунків такий метод є неефективним.
Часто глобальний оптимум наближені
методи «не уловлюють». Наприклад, у
разі, коли глобальний оптимум знаходиться
досить близько біля локального. Якщо
відрізок
поділити на десять підвідрізків і
глобальний оптимум попаде у відрізок
,
а зліва від
та справа від
крива
буде зростати, то глобальний оптимум
буде пропущеним.
3. У задачах лінійного програмування точка оптимуму завжди була граничною точкою багатогранника допустимих планів. Для нелінійних задач точка, яка визначає оптимальний план, може бути як граничною, так і знаходитися всередині допустимої області розв’язків (планів).
4. Доведено, що множина допустимих планів задачі лінійного програмування завжди є опуклою. У разі, коли система обмежень задачі є нелінійною, вона може визначати множину допустимих розв’язків як неопуклу, або навіть складатися з довільних, не зв’язаних між собою частин.
Кожна із зазначених особливостей задач вимагає застосування специфічних методів пошуку розв’язку, тому безперечно найскладнішими для розв’язування є задачі нелінійного програмування, в яких поєднується кілька або всі згадані особливості.