22.Приклади застосування теорії двоїстості для знаходження оптимальних планів прямої та двоїстої оптимізаційних задач.

І т-ма: Якщо одна із спряжених задач має розв’язок то друга задача теж має розв’язок і знач-я цієї ф-ції співпадатимуть. Х^*=(x^*₁,x^*₂,x^*₃…x^*_n);Y^*=(y^*₁,y^*₂,y^*₃…y^*_n); F_max=F(x^*)=>Z_min=Z(y^*);Fmax=Zmin; Max прибуток F підпр-во має від реалізації оптим плану х*, однак ту ж суму він отримає від продажу ресурсів за оптим. Цінами у*. ІІ т-ма: При підстановці оптим плану х^* в і-те обмеж-я прямої задачі можна отримати 2 варіанти оцінки ресурсів, якщо маємо знак (=), то ресурс викор-ся повністю, він є дефіцитним тобто цінним, його треба поповнювати, його двоїста оцінка є додатнім числом. ІІІ т-ма: Компоненти оптим плану Y*i дають оцінку дефіцитних і недефіц-их ресурсів, а кожне додатнє знач-я двоїстої оцінки характер-є приріст цільової ф-ції F, зумовлю-ий малими змінами на одиницю відповідного запасу дефіцитних ресурсів. В симплекс таблиці знач-я двоїстих оцінок знаходь в останньому перевірочному рядку навпроти баз. змінних прямої задачі.

23.Оцінка рентабельності продукції, яка виробляється.

Оцінку рентабельності продукції, що виготовляється на підприємстві, можна здійснювати за допомогою двоїстих оцінок та обмежень двоїстої задачі, які характеризують кожний вид продукції.

Ліва частина кожного обмеження двоїстої задачі є вартістю відповідних ресурсів, які використовують для виробництва одиниці j-ї продукції. Якщо ця величина перевищує ціну одиниці продукції (сj), то виготовляти таку продукцію невигідно, вона нерентабельна і в оптимальному плані прямої задачі відповідна їй змінна хj = 0. Якщо ж загальна оцінка всіх ресурсів дорівнює ціні одиниці продукції, то виготовляти таку продукцію доцільно, вона рентабельна і в оптимальному плані прямої задачі відповідна змінна хj > 0.

Підставимо значення оптимального плану двоїстої задачі Y* у її систему обмежень. Якщо вартість ресурсів на виробництво одиниці продукції (ліва частина обмеження) перевищує ціну цієї продукції (права частина обмеження), то виробництво такої продукції для підприємства недоцільне. Якщо ж співвідношення виконується як рівняння, то продукція рентабельна.Відповідна математична модель двоїстої задачі міститиме не n, а (n + 1) нерівність і відрізнятиметься від (4.8) наявністю обмеження, що описує витрати на виробництво нового виду продукції: Оскільки значення і за умовою задачі відомі, розраховані також значення , то можна перевірити виконання нерівності. Як зазначено вище, рентабельною є продукція, для якої відповідне обмеження виконується як рівняння, а нерентабельною, якщо ліва частина нерівності (витрати ресурсів на виробництво одиниці продукції) перевищує праву (ціну реалізації одиниці продукції).Для визначення оптимального плану виробництва із введеним додатково видом продукції обов’язково необхідно розв’язати нову задачу лінійного програмування. Двоїсті оцінки лише показують, доцільне чи ні розв’язання такої задачі.