4. Основні принципи діяльності іпотечних банків

Надійність іпотечних банків і, відповідно, захищеність утримувачів іпотечних цінних паперів значною мірою визначається трьома основоположними принц типами, на яких базується діяльність цих фінансово-кредитних установ. Це:

1. Принцип спеціалізації. Обмежена кількість видів операцій, які здійснюються іпотечним банком, сприяє високій ефективності його роботи і дає можливість зменшити чисельність персоналу, а отже і матеріально-грошові витрати, порівняно з універсальними банками. Спеціалізація іпотечних банків таким чином сприяє підвищенню економічної ефективності і, відповідно, зниженню ризику банкрутства.

2.Принцип конгруенції. Полягає в обов’язковому співвідношенні вимог іпотечного банку до своїх позичальників із його зобов’язаннями щодо утримувачів іпотечних цінних паперів. Так, законодавство Німеччини визначає, що загальна номінальна вартість випущених іпотечним банком закладних листів повинна покриватися іпотеками щонайменше такої самої вартості, а зобов’язання банку щодо виплати відсотків утримувачам закладних листів мають покриватися як мінімум такими самими відсотковими доходами від наданих іпотечних кредитів. Ці обставини й визначають поняття конгруенція покриття (забезпечення).

Закладні листи дозволяється випускати лише в тому разі, якщо термін їхньої дії не набагато перевищує термін дії договорів іпотечного кредитування. Це так звана конгруенція обігу.

Саме тому утримувач закладних листів не має права на їх дострокове погашення, адже таке право зробило б неможливою конгруенцію обігу. Окрім того, існують обмеження щодо обсягів випуску закладних листів, відповідно до яких загальна вартість випущених в обіг іпотечним банком закладних листів не може перевищувати величину його власного (гарантійного) капіталу більш ніж у 60 разів.

3.Принцип покриття. Означає, що іпотечний банк обов’язково повинен мати капітал, достатній для покриття вартості іпотечних цінних паперів. Утримувачам іпотечних цінних паперів у разі банкрутства іпотечного банку гарантоване першочергове задоволення їхніх вимог за рахунок цих коштів.

Таким капіталом є насамперед вартість заставленого іпотечному банку нерухомого майна. Лише частина цієї вартості може використовуватися для покриття іпотечних паперів (наприклад, в Німеччині, Польщі, Словаччині та Угорщині – 60%, Чехії – 70%).

5. Сутність, структура та значення діяльності державної іпотечної установи

Державна іпотечна установа була створена згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2004 р. №1330. Пріоритетним завданням ДІУ є сприяння розвитку ринку іпотечного кредитування в Україні, підвищення доступності житла широким верствам населення. Виконуючи функції державного інституту розвитку ринку іпотечного кредитування ДІУ підтримує баланс інтересів держави, первинних кредиторів, позичальників та інвесторів.

Основною метою діяльності Державної іпотечної Установи згідно Статуту є рефінансування іпотечних кредиторів (банків і небанківських фінансових установ, які провадять діяльність з надання забезпечених іпотекою кредитів) за рахунок коштів, що надійшли від розміщення цінних паперів, сприяння подальшому розвитку ринку іпотечного кредитування.

Статутний капітал ДІУ складає 2,2 млрд. гривень, його партнерами станом на вересень 2011 року є понад 100 банків. 2008 року вже було залучено і направлено на рефінансування іпотечних кредитів 1 мільярд гривень. Станом на початок 2009 року в портфелі ДІУ знаходилося 6414 рефінансованих стандартних житлових іпотечних кредитів, які були надані в усіх регіонах України банками-партнерами ДІУ.

Державний орган рефінансує гривневі кредити, і лише ті, що підпадають під спеціальні стандартни організації.

З метою підтримки будівельної галузі під час економічної кризи у січні 2010 р. ДІУ була розроблена нова програма фінансування завершення будівництва житлових об єктів, що дало змогу забудовникам-отримати необхідні кошти для завершення будівництва житла та розпочати реалізацію квартир як на етапі будівництва, так і після його завершення за допомоги іпотечного кредитування на умовах стандартів ДІУ.

Предметом діяльності Установи є:

придбання, відчуження та здійснення інших операцій з активами, зокрема іпотечними, відповідно до законодавства;

надання фінансових кредитів, виконання зобов'язань за якими забезпечене, зокрема, іпотечними активами;

управління іпотечними та іншими активами відповідно до законодавства;

випуск, емісія цінних паперів та організація їх обігу;

надання послуг з обслуговування міжнародних кредитних ліній;

розроблення і впровадження методологічних рекомендацій з питань іпотечного кредитування, а також єдиних стандартів, норм і процедур надання фінансових кредитів, вимог до іпотечних кредитів та нерухомого майна, рефінансування іпотечних кредиторів та обслуговування іпотечних активів, що здійснюються за участю Установи (далі - єдині стандарти).

Окремі види господарської діяльності, перелік яких установлюється законом, Установа може провадити після отримання спеціального дозволу (ліцензії).

Установа має право здійснювати за рахунок власних та залучених коштів такі операції: надання фінансових кредитів кредитним та іншим установам з метою видачі іпотечних кредитів фізичним особам на придбання (будівництво) житла, зокрема на умовах індивідуального житлового будівництва;

надання фінансових кредитів кредитним та іншим установам з метою фінансування будівництва житла.

Управління Установою

Органами управління Установою є наглядова рада і правління.

Нагляд за діяльністю, управлінням майном Установи, фінансовою стабільністю Установи і дотриманням нею мети діяльності здійснює наглядова рада в межах визначеної компетенції.

Наглядова рада утворюється Кабінетом Міністрів України і діє на підставі цього Статуту та Положення про наглядову раду, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

Порядок формування та кількісний склад наглядової ради визначаються Положенням про наглядову раду.

Організаційне забезпечення скликання та проведення засідань наглядової ради здійснює правління Установи.

Організаційне, інформаційне та експертно-аналітичне забезпечення діяльності наглядової ради здійснює правління Установи.

З метою здійснення внутрішнього контролю та аудиту в Установі утворюється служба внутрішнього аудиту, яка підзвітна наглядовій раді.

Правління є виконавчим органом Установи, який здійснює поточне керівництво її діяльністю і несе відповідальність за ефективність роботи Установи.

Правління підзвітне і підконтрольне Кабінетові Міністрів України та наглядовій раді в межах, визначених Статутом.

До складу правління входять голова правління, перший заступник голови правління, заступники голови правління та інші члени правління, які призначаються на посаду та звільняються з посади відповідно до Статуту.

Голова правління призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України.

Перший заступник, заступники голови правління призначаються на посаду та звільняються з посади Кабінетом Міністрів України за поданням голови правління, інші члени правління і головний бухгалтер призначаються на посаду та звільняються з посади головою правління за погодженням з наглядовою радою. Члени правління і головний бухгалтер повинні відповідати професійним вимогам до керівників фінансових установ, установлених Держфінпослуг.

Порядок роботи та прийняття рішень правлінням визначаються Статутом і Положенням про правління, яке затверджується наглядовою радою.

Засідання правління є правоможним, якщо на ньому присутня більшість його членів.

Рішення правління приймається простою більшістю голосів його членів, присутніх на засіданні. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос головуючого на засіданні.

У разі відсутності кворуму правління через відсутність членів правління (у зв'язку з відпусткою, відрядженням, хворобою) рішення з невідкладних питань діяльності Установи приймається головою правління відповідно до Статуту.

Голова правління здійснює в межах своїх повноважень керівництво діяльністю Установи і несе персональну відповідальність за виконання покладених на Установу завдань.

Голова правління без довіреності діє від імені та в інтересах Установи і представляє інтереси Установи в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, у відносинах з іншими юридичними особами та громадянами, має право першого підпису всіх фінансових і господарських документів Установи.

У разі відсутності голови правління його обов'язки виконує перший заступник голови правління. У разі відсутності одночасно голови правління та першого заступника голови правління, обов'язки голови правління виконує один з його заступників згідно з розподілом обов'язків.

Припинення діяльності Установи

Діяльність Установи припиняється шляхом її реорганізації або ліквідації. Реорганізація Установи проводиться за рішенням Кабінету Міністрів України.

У разі реорганізації Установи її майнові права та обов'язки переходять до правонаступника.

Установа ліквідується:

за рішенням Кабінету Міністрів України;

у разі визнання її в установленому порядку банкрутом;

за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені під час її створення порушення, які не можна усунути, а також в інших передбачених законом випадках.

Ліквідація Установи проводиться призначеною Кабінетом Міністрів України комісією, а у разі припинення діяльності Установи за рішенням суду - комісією, утвореною відповідно до рішення суду.

Ліквідаційна комісія розміщує протягом 10 днів після прийняття рішення про ліквідацію Установи в газеті "Урядовий кур'єр" повідомлення про її ліквідацію, порядок і строки подачі кредиторами претензій, інформує письмово явних (відомих) кредиторів і дебіторів та водночас вживає заходів до погашення заборгованості Установи та виявлення кредиторів і дебіторів.

Ліквідаційна комісія оцінює наявне майно Установи, розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його Кабінетові Міністрів України або суду, за рішенням якого утворено комісію. Достовірність і повнота ліквідаційного балансу перевіряються в установленому законодавством порядку.

Майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, використовується за рішенням Кабінету Міністрів України.

Ліквідація Установи вважається завершеною, а Установа такою, що припинила свою діяльність, з моменту внесення запису про її ліквідацію до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.