4.Історичні передумови виникнення, загальна характеристика та етапи розвитку меркантилізму.

Передумови виникнення меркантилізму: Розпад системи феодалізму та заро­дження капіталізму Зростання товарообігу „Нестача грошей” Розвиток торгівлі Дефі­цит грошових металів Географічні відкриття Процеси первісного нагромадження капіталу Обезземеленням селян Колонізація та пограбування значних територій.

Суть меркантилізму. Отже, у XV—XVI ст., виникає пер­ша економічна концепція доринкової економічної теорії — мер­кантилізм, яка стала першим виявом політекономії. Осно­вою меркантилізму є узагальнення досвіду первісного нагромадження, яке було першою спробою пояснити суть і прискорити цей процес. З'являється велика кількість різноманітних за жанром еконо­мічних творів, спричинена необхідністю виконання практичних завдань прискорення процесу первісного нагромадження капіта­лу та теоретичного обґрунтування економічних заходів держави. У своїх творах меркантилісти основну увагу приділяють проб­лемам торгівлі і грошей, протиставляючи їх феодальній економіці та натуральному господарству. Погляди меркантилістів не були системними, а були окремими спостереженнями, здогадками, висновками, вкраплени­ми в трактати з практичними рекомендаціями. Загальне у поглядах різних мислителів скла­дає ідеологію меркантилізму, а конкретна господарська практика є політикою меркантилізму. Заслуга представників меркантиліз­му — в постановці проблеми, якою повинна займатися економіч­на наука: що таке багатство, які його джерела? Ранній (монетарний) виник ще до великих географічних відкриттів і був актуальним до кінця XVI ст. Меркантилісти зводили багатство до грошей у вигляді дорогоцінних металів. Пізніше багатство стали розгля­дати не у вигляді нерухомого скарбу, а у формі капіталу, що перебу­ває у постійному русі Засобом примноження грошей стає зовнішня торгівля. Зосередження зусиль політики на залученні грошей до країни сприяння ввезенню в країну золота й срібних грошей Характерна теорія грошового балансу (монетарна теорія), яка ставила два зав­дання: зберегти гроші в певній країні та залучити якомога біль­ше грошей із-за кордону.Найвизначні­шим їх представником був англієць У. Стаффорд. Пізній (мануфактурний) меркантилізм охоплює період почат­ку XVII — середини XVIII. Основними його представниками були Т. Мен, Дж. Ло, Дж. Стюарт, Ж. Б. Кольбер, А. Монкретьєн, А. Серра

В основі була теорія активного торгового балансу: джерелом національного багатства є прибуток від зовнішньої торгівлі; держава збагачується тим більше, чим більше експорт товарів переважатиме над імпортом; головними засобами збільшення активного торговельного балансу країни визначаються: посередницька торгівля, експортні галузі промис­ловості, які працюють на вітчизняній і дешевій імпортній сиро­вині; недоцільними визнаються заборони вивезення грошей за кордон та обмеження імпорту іноземних товарів.

6.Особливості господарського розвитку українських земель у хуі-хуїї століттях.

У період з XVI по першу половину XVIII ст. український на­род існував без своєї держави, господарський розвиток українських земель визначався економічними системами Речі Посполитої та Мос­ковської держави, до яких вони належали. В Україні утвердилася панщинно-кріпосницька си­стема.

З'яви­лися величезні магнатські латифундії із сотнями сіл, міст, мі­стечок, тисячами господарств селян та міщан. Це були держави в державі, з якими мусили рахуватися королі, віддавати їм час­тину державних доходів. Одним з наслідків Великих географічних відкриттів для України було виникнення фільварків. Фільварок — це товарне багатогалузеве господарство, базоване на примусовій праці крі­паків. Зростання фільваркової системи та поширення панщини зміц­нило землеволодіння магнатів і шляхти. Селяни почали втра­чати право переходу, опиняючись в особистій, поземельній, судово-адміністративній залежності від хазяїна чи пана.

Відбувається процес соціального розшарування селянства. Зростає прошарок заможного селянства, яке займалося торговель­ним землеробством, промислами, використовувало найману пра­цю, проте розвиток капіталістичних відносин стримувався пану­ванням феодальних. Взагалі, мануфактурне виробництво в Україні мало свої особ­ливості. Основними видами мануфактур, що існували в українсь­ких землях, були кріпосна та капіталістична мануфактури. 1667р відбувся розподіл України: Правобережжя залишилося під владою Польщі, Лівобережна Україна - під Росією Особливо важливим етапом у формуванні певної структури народного господарства України стали роки правління Петра І. Він спрямовував свою політику щодо України на перетворення її у ринок збуту та сировинний придаток Росії. Великої шкоди петровська політика завдала українській торгівлі — як зовнішній, так і внутрішній. Дуже дошкульною для українського купецтва була й митна політика, внаслідок якої значно зросли митні збори на українські товари, а для деяких товарів вивіз на певний час зовсім заборонявся. У період правління Катерини II відбувається перетворення на кріпаків більшості насе­лення українських земель, скасовується гетьман­ство в Україні, знищується За­порізька Січ, законодавчо утверджується поділ українського суспільст­ва на стани. Для другої половини XVIII ст. характерним було збільшення питомої ваги мануфак­тур, що використовували вільнонайману працю. Унаслідок трьох поділів Польщі (1772, 1793 та 1795 рр.) Пра­вобережна Україна увійшла до складу Російської імперії, а біль­шість західноукраїнських земель — Галичина, Північна Букови­на, Закарпаття — опинилися під владою Австрії. На цих землях тривали такі самі процеси, як і в Наддніпрянській Україні: обез­земелення селян, їх покріпачення, зростання експлуатації.