Традиції та звички населення

Дніпропетровська область

Традиції та обряди місцевих жителів дуже барвисті і оригінальні, всі національні і сімейні свята тут проходять із дотриманням обрядів, які залишаються актуальними багато століть.

Місцевим жителям не чужі інтереси, які властиві більшості сучасних людей, однак до традицій предків вони ставляться з особливою шаною і повагою. Як і багато років тому, місцеві жителі вірять у злих духів і силу оберегів. Щоб захистити свій будинок і близьких людей від зла, прийнято дотримувати масу цікавих традицій. У кожному будинку неодмінно є оберіг, який виготовляють самостійно і зберігають далеко від сторонніх очей. Якщо людина відправляється на важливий і відповідальний захід, можна бути впевненим, що з собою у нього також є заповітний амулет, який неодмінно допоможе у справах.

Цікавими ритуалами та обрядами супроводжується сімейне життя. Мандрівникам, яким пощастить побувати на місцевій весіллі, буде можливість побачити барвисті танцювальні та музичні вистави. На кожному весіллі неодмінно присутні веселі ігри, розваги і, звичайно ж, багатий святковий стіл. Народження дитини є найважливішою подією для кожної подружньої пари. Майбутня мама намагається приховувати від оточуючих своє становище як можна довше. Відповідно до одного з повір’їв, чим довше оточуючі не будуть знати про прийдешнє появі малюка, тим більш легкими будуть пологи, а дитина неодмінно з’явиться на світ здоровим.

Одним з найулюбленіших свят для місцевих жителів залишається Різдво. У святкові дні на вулицях міста з’являються барвисті торгові намети з різдвяними сувенірами та красивим посудом. Справа в тому, що за однією з традицій на Різдво господині повинні купити новий посуд, на якій і будуть подавати святкові частування для гостей.

Запорізька область

Всі відомості про життя й культуру запорізьких козаків можна черпати з літописання, де розповідається, головним чином, про війнах і походах, громадського і культурного життях; та писали літописи самі козаки. З давніх часів на території Київської Русі, а потім України священне ремесло літописця було підвладне взагалі лише ченцям. Біля витоків цілої плеяди ченців-істориків стоїть могутня фігура ченця Києво-Печерської лаври Нестора Літописця. Козацька старшина, що здобувала освіту і вдома, і в закордонних університетах, здійснила переворот у літописанні – перехід від літописів до наукових історичних творів.

Козацькі літописи є свідченням діяльності насамперед козацької верхівки, що, безумовно, позначалося на їх утриманні. Але й широкі маси козацького народу, «козацька голота», не були німими. Крім того, саме вони виникали головним творцем історії, вони ще залишили по собі і свої «історичні твори». Не діставало в Україні кінця XVII ст. і книжок. Незважаючи на військові важкий часи, в країні діяло 13 друкарень: з них дев’ять українських, три польських та одна єврейська. Письменники створювали химерним бароковим стилем, користуючись штучним церковнослов’янською мовою, далекою від тодішнього розмовного. У творах світських авторів, навпаки, була тенденція використовувати народної мову і ставити конкретні питання. Щодо церковного життя України в часи козаччини, то основу її становило православне християнство. Віра на Січі була єдиною, католики ж і особливо, уніати вважалися ворогами. Рушійною силою православного відродження України була стародавня Києво-Печерська лавра, матеріально підтримувана заможною козацькою верхівкою та багатими православними шляхтичами. Відчутний вплив позначився на розвитку мистецтва України, в тому числі і на народного живопису, яка набула поширення в Запоріжжі. Тривалий час він розвивався в межах іконопису. Народні художники-іконописці потроху звільнялися від канонів візантійського іконопису; їх ікони позначалися об’ємністю форм, застосуванням яскравих барв і головне – зображенням на іконах людей – сучасників іконописців. Поширилася в Україні традиція виконання ікон у стилі «Запорізької Покрови»: там на іконах поруч із козаками зображували також військові клейноди запорожців.

Світський живопис того часу відтворений у народних картинах із зображенням козака Мамая, які прикрашали тоді кожний селянський і козацький будинок. Кобза, яку тримав козак, символізувала народну історію та мрії, кінь – його волю, дуб – його могутність. Часто на цих картинах можна побачити спис із козацьким прапорцем, а також штоф і чарку. Це були речі, пов’язані зі смертю козака – спис відносилося на місце поховання, штоф та чарка лягали в могилу, і нагадували вони про швидкоплинність життя і козацької долі, адже загроза смерті в бою була повсякденною реальністю. У той же час поширюється так званий «книжковий портрет» - зображення засновників церков або людей, які надавали монастирям значну фінансову підтримку. У духовній культурі високого розвитку досягло хорове мистецтво. Уздовж багатьох століть національно-визвольної боротьби український народ поряд з піснями творив думи – героїчну, драматизувати і разом з тим пронизану ліризмом поезію, що виконувалася під акомпанемент бандури, кобзи або ліри.