Природно-ресурсний потенціал

Природні умови і ресурси істотно впливають на особливості й засади

територіальної організації виробництва. Природні умови, що до них зараховують клімат, рельєф, геологічну будову, географічне положення,

можуть в одному випадку гальмувати розвиток суспільного виробництва та

вважатись несприятливими, а в іншому – створювати додаткові умови для

Донбассу: родючість грунтів, зволоження грунтів.

Наявність тих чи інших природніх ресурсів (лісові, земельні, рекреаційні), а атакож корисних копалин може правити за стимул, поштовх для розвитку економіки країни чи окремого регіону.

Природні умови і ресурси справляють істотний вплив а галузеву

структуру народного господарства регіону та види виробництва, що від

природніх умов залежать, а є й такі, що від них не залежать.

Класифікація природніх ресурсів залежить від поставленої мети.

Продуктивні сили – це елементи і сили природи, які можна використовувати

у виробничій і невиробничій діяльності людини. Вони поділяються на:

-мінеральні (корисні копалини – паливні, рудні, нерудні);

-земельні (7онба грунтів, ліси чагарники, пасовища, малопродуктивні

землі);

-водні ( води Світового океану та води суходолу - озера, річки;

-підземні (грунтові, артезіанські);

-біологічні ресурси (рослинний і тваринний світ);

-ресурси Світового океану, що перебувають у воді у розчиненому стані, на морському дні, й під ним – у товщі земної кори, й під ним – у товщі земної кори;

-рекреаційні (природно-кліматичні, бальнеологічні, заповідні);

-кліматичні і космічні (сонячна енергія, енергія вітру, внутрішня

енергія Землі).

За ступенем вичерпності ресурси поділяються на вичерпні і невичерпні. Вичерпні в свою чергу поділчються на відновні і невідновні. Сучасний етап розвитку цивілізації характеризується тим, що дедалі більша частина природніх умов перетворюється на природні ресурси.

Гідрологічні умови та підземні води

До водного фонду Запорізької області відносяться річки, озера, ставки, водосховища, землі водного фонду, підземні води. Водні об'єкти розподіляються на об'єкти загальнодержавного і місцевого значення.

Азовське море, Дніпро, та його притоки усіх порядків, а також річки Берда і Зелена відносяться до водних об'єктів загальнодержавного значення. Усі інші групи річок відносяться до водних об'єктів місцевого значення.

По території Запорізької області протікає 65 річок, з яких 3 середні та 62 малих річок. Загальна довжина річок складає 2877,6 км, в т.ч. в межах області — 2648,7 км. Крім того є 3151,5 км притоків та яруг. Загальна довжина всіх 978 водотоків в межах області — 5789,9 км.

Відповідно з вимогами ст.79 Водного кодексу України всі річки області класифіковані на:

• середні річки (площа водозбору 2000 км²) — Гайчур, Конка і Молочна, загальною довжиною 459,0 км;

• малі річки (площа водозбору менше 2000 км²) — це 62 річки загальною довжиною 2396,2 км, в т.ч. в межах області — 2189,7 км.

Живлення річок, в основному, сніго-дощове.

Річки, які протікають по території Запорізької області, як по густоті гідрографічної мережі, так і по водності, розподілені нерівномірно.

На крайньому північно-заході протікає могутнє джерело води — р.Дніпро. В межах двох надзаплавних 8онбас Дніпра забезпеченість водою всіх галузей народного господарства достатня. Але вже у кілометрі від заплави Дніпра починається безводний степ і вся решта частина області — біля 90% її території — дуже бідна водними ресурсами. Середня густота річної мережі тут біля 0,12 км/км², тобто ще нижча ніж в такому малозабезпеченому водою районі, як степовий Крим.

До північної групи водотоків рік Придніпров'я відносяться притоки р.Вовчої (р.Гайчур, р.В.Терса), р.Конка, р.Янчекрак, р.Карачекрак, р.Білозерка та інші — всього 25 річок.

До південної групи річок Приазов'я відносяться річки Великий та Малий Утлюк, Молочна, Берда, Обіточна, Лозоватка, Джекельня, Домузла, Корсак та інші — всього 40 річок.

На півдні Запорізька область омивається водами Азовського моря, берегова лінія якого у межах області більше 300 км.

Площа водного дзеркала моря без оз. Сиваш — 37800 км². Об'єм води при середньому рівні моря — 320 км².

Площа водозбору Азовського моря складає 586 тис. Км². На території Запорізької області є також 4 лимани: Білозерський, Утлюкський, Тубальський та Молочний. Загальна площа водного дзеркала становить 655,5 км².

Серед лиманів статус комплексного призначення має Білозерський лиман. Він є водним об'єктом комплексного призначення.

На річках значне місце посідають штучні водойми — ставки та водосховища, які використовуються для водопостачання, зрошення, рибного господарства та інших народногосподарських потреб.

Усього по області налічується 28 водосховищ та 1186 ставків. Загальний об`єм водосховищ — 74,78 млн. м³, площа водного дзеркала — 2474,2 га. Серед них є такі великі водосховища, як Бердянське на р.Берда, Білозерське, Калинівське та Чапаївське на р. В.Білозерка. Вони утворені для утримання весняної повені і для запобігання наслідків шкідливої дії вод на нижче розташовані населені пункти, промислові об'єкти; під час літньої межені — підтримання необхідних позначок для риборозведення.

На балансі облводресурсів знаходиться 2 водосховища: Козаче та Кайінкулакське. Козаче водосховище використовується, як ставок-накопичувач. У 2011 році зрошення з Кайінкулакського та Козачого водосховищ не проводилось.

На балансі Запорізького облводресурсів знаходиться 3360,58 га земель водного фонду.

Також на балансі підвідомчих організацій знаходяться:

• Центральний скидний 9онбассу9 протяжністю 17,6 км та перекачуюча насосна станція, яка призначена для відводу паводкових та ливневих вод з Тимошівського та Михайлівського подів з територією 204,9 тис. Га і дренажних вод з загальної площі 6519 га;

• Східний скидний канал — відводе поверхневі і ґрунтові води, починаючи з північно-східної окраїни с.Дніпровка до затоки Каховського водосховища, протяжність каналу 15,7 км, глибина 2,5 — 4 м. Канал протрасований по подовій частині 9онбасс Кам'янський Під. На ПК 11 каналу знаходиться аванкамера та насосна станція для перекачки води у Каховське водосховище. Дренажна вода надходить до каналу на протязі року. В 2,5 км від скиду знаходиться водозабір Благовіщенської зрошувальної системи;

• Західний скидний канал — відводе поверхневі і дренажні води. Канал починається на північно-західній частині окраїни с.Дніпровка та тягнеться до болота Блоква. Скид води відбувається самопливом. Протяжність каналу 15,45 км, глибина досягає 6 м. Канал протрасований в західнім напрямку Кам'янського Поду і виконує роль дренувального 9онбассу99 для відведення підземних вод в р.Дніпро.

Водні ресурси Дніпропетровської області, яка займає площу 31,9 кв.км, складаються з річкового стоку її території (місцевий стік), і припливу води по Дніпру з Полтавської області і його притоках – Інгульця з Кіровоградської області, Орелі з Харківської, Самарі з Донецької , Харківської та Запорізької областей. Прогнозні ресурси підземних вод оцінюються в кількості 320 млн.куб.м, з яких 100 млн.куб.м гідравлічно не зв'язані з поверхневим стоком. 

Середні багаторічні запаси водних ресурсів області, сформовані запасами поверхневих і підземних вод, складають 53,3 куб.км (млрд.куб.м), в тому числі: місцевий стік – 0,87 куб.км (1,6%); підземні води – 0,3 куб.км (0,6%); приплив води з суміжних областей по річках Самара, Вовча, Солона, Бик, Орель, Інгулець – 1,53 куб.км (2,9%); приплив по річці Дніпро – 50,6 куб.км (94,9%). 

Транзитний стік об’ємом »51 куб.км розпадається на санітарний стік не менше, ніж 15 куб.км, а 36 куб.км йдуть на постійне поповнення водосховищ і водоспоживання промисловими, комунальними та сільськогосподарськими підприємствами Дніпропетровської та суміжних з нею областей.  За запасами місцевих водних ресурсів область віднесена до найменш забезпечених в Україну. Водозабезпеченість області становить 0,57 тис.куб.м води на душу населення в рік. Цей показник по Україні становить 1,3 тис.куб.м, а за європейськими нормами 15 тис.куб.м. (Максимчук, Кордюш, Ніколаєнко та ін, 1988). 

Паспортизацією та інвентаризацією річок і водойм області встановлено, що кількість водойм – 1560 із загальним обсягом 1129 млн.куб.м.  Головною рікою гідрографічної мережі Дніпропетровщини є річка Дніпро, яка протікає по території Росії, Україні та Білорусі. Свій початок Дніпро бере біля буд Клевцова Смоленської області Росії в межах Валдайської височини на висоті 220 м над рівнем моря. Впадає Дніпро в північно-західну частину Чорного моря; у своєму гирлі він разом з р. Південний Буг утворює просторий Дніпро-Бузький лиман. Довжина Дніпра в межах області становить261 км , І відповідно до розподілу головних приток по всій системі Дніпра ця частина річки від м. Києва до м.Запоріжжя відноситься до середнього Дніпра. 

Найбільшими притоками Дніпра є Оріль, Самара з Вовчою та Інгулець, які беруть свій початок за межами області: Самара – на Донецькій височині, Інгулець – на Придніпровській височині. (Орель, Самара, Вовча – ліві притоки, Інгулець – правий). Найбільшими притоками Дніпра, басейни яких повністю розташовані в межах області (на правобережжі), є Мокра Сура і Базавлук. (Пасiчній, Булава, Горб та iн., 1992). 

Загальна довжина 146 малих і середніх річок і річки Дніпро в межах області становить 4926 км (4916 або 4623 за іншими джерелами). З них 9 – середні річки, площею водозбору до 50 тис. 11о. км, інші – малі, площею водозбору до 2 тис. 11о. км. 

У результаті антропогенного впливу на водні джерела сучасний стан річок області характеризується наступним чином:  - 26 річок загальною довжиною 385 км майже повністю замулені, перетворилися в сухі балки і втратили своє значення, як водні джерела. Серед них річки Омельник, Водяна, Любимівка, Тернівка, Ворона, Солона та інші. Стік цих річок не зарегульований і спостерігається тільки в період повені та дощів, в народному господарствіпрактично не використовуються (тобто ці річки не виконують своїх функцій збору і транспортування поверхневого стоку і підземних вод);  - 88 річок загальною довжиною 1873 км повністю зарегульовані системою водосховищ. Це такі річки як Берестова, Татарка, Чаплинка, Тритузна, Прядівка та інші. Русла цих річок більшу частину року залишаються сухими, постійної течії води у них не спостерігається. Вода з водойм використовується для зрошення, риборозведення та інших народно-господарських потреб;  - 3 річки (Гнєздка, Кочерга, Грушеватка) загальною довжиною 41 км використовуються як колектори стічних вод м. Павлограда і як ємності для складування «хвостів» гірничо-збагачувальних комбінатів Кривбасу;  - Річки Широка і Мокра Сура використовуються як водойми – накопичувачі стічних вод Кривого Рогу та Дніпродзержинська, вода яких йде на зрошення земель Каменської та Баглійському зрошувальних систем;  - Інші річки (Орель, Самара, Вовча, Базавлук, Кам'янка, Інгулець, Саксагань і ін) мають постійне протягом води і є основними джерелами водопостачання. Але і ці річки поступово втрачають своє призначення внаслідок високої мінералізації. 

У межах області розміщені частини Дніпродзержинського, Дніпровського і Каховського водосховищ. Для регулювання стоку в області споруджено 121 водосховище загальною ємністю 944,9 млн.куб.м а також 1242 ставка загальною ємністю 155,1 млн.куб.м. (Назва найбільших водосховищ: Карачунівське, Макортовское, Південне, Кресовское та ін.) 

У водопостачанні області (Апостолівського, Криворізького і частково Широківського районів) значну роль виконує канал – Дніпро-Кривий Ріг, розрахований на подачу води 41 куб.м / с. На півночі області (Царичанський, Магдалинівський, Новомосковський, Павлоградський райони) проходить траса каналу Дніпро-Донбас, розрахованого на подачу води 120 куб.м / с. Для цілей зрошення земель і оздоровлення р. Інгулець споруджено канал Дніпро – Інгулець, де обсяг перекачування води досягає 50 млн.куб.м.  На Дніпропетровщині озер мало, вони невеликі за розміром і відіграють незначну роль у водоспоживання області. Розташовані вони в долинах Дніпра, 12онбасс, Орелі. Більшість озер знаходиться на території Магдалинівського і Царичанського районів. Найбільш відомі з них: 12онбассу, 12онбас, Орлове, Дальній Лиман та інші. 

Найбільшим озером області є Солоний Лиман, розташований на території Новомосковського району біля с. Знаменівка. Сама назва озера говорить про те, що вода в ньому солона в порівнянні з іншими озерами області. Деякі озера, наприклад, оз. Лебедине (Магдалинівський район), є пам'ятками 12онбассу12 різноманітною водної та болотною рослинністю, з численними місцями гніздування диких водоплавних птахів. (Пасiчній, Булава, Горб та iн., 1992).