Тема 12. Фінансова система країни. Податки та державний бюджет

1. Необхідність, суть, функції фінансів. Поняття фінансової системи.

2. Державний бюджет.

3. Податки й оподаткування: теорія і практика.

4. Фіскальна політика держави та механізм її реалізації в перехідній економіці.

5. Проблеми бюджетної політики та державного боргу.

1. Необхідність, суть, функції фінансів. Поняття фінансової системи

Термін «фінанси» походить від латинського finantia, що в перекладі означає «дохід», «платіж».

Незвважаючи на те, що існування фінансів безпосередньо пов'язане з існу­ванням грошей, причиною, що зумовила виникнення та існу­вання їх, є не гроші, а потреби суб'єктів економіки (домогосподарств, підприємницького сектору та держави) у ресур­сах, які б забезпечували їхню життєдіяльність.

У сучасних умовах фінанси визначають як систе­му економічних відносин акумуляції та використання грошових засобів на основі розподілу й перерозподілу валового внутрішнього продукту (ВВП) і національ­ного доходу (НД). Іншими словами, грошові відносини, рух яких здійснюється через особливі фонди, – це фінансові відносини. Разом із цим, це відносини між:

• державою та юридичними і фізичними особами;

• фізичними і юридичними особами;

• юридичними особами;

• окремими державами.

Так, до фінансів не належать гроші, які обслуговують особисте споживання та обмін (купівля товарів у роздрібній торгівлі, оплата комунальних послуг, особистих транспорт­них засобів, зв'язку, охорони здоров'я тощо). Гроші, отри­мані у вигляді заробітної плати чи грошового переказу від родичів, — теж не є фінансами.

Не е фінансами і гроші, які, наприклад, центральний банк надає у позику комерційним банкам, або гроші фізичних та юридичних осіб, що перебувають на рахунках комерційних банків. Не відносять до фінансів і гроші, отримані у спад­щину або від реалізації нерухомості громадянами і т. ін. Це означає, що гроші набувають форми фінансів, якщо вони певним чином акумулюються і з певною метою та на стро­го визначених засадах розподіляються і використовуються.

Сьогодні теорія виділяє наступні функції фінансів:

1. Регулююча – регулювання процесу надання суспільних товарів та послуг, відповідно до якого визначається склад суспільних товарів і відбувається розподіл обмежених виробничих факторів (робочої сили та капіталів) між суспільним і приватними секторами.

2. Дистрибутивна – коригування розподілу доходів і майна.

3. Стабілізаційна – підтримання високого рівня зайнятості та достатньої стабільності цін.

4. Контрольна – додержання суб’єктами господарювання встановлених правил віднесення витрат на валові витрати виробництва та обігу, а також облік власних коштів і фінансових результатів як об’єкта оподаткування.

Система фінансових відносин різних рівнів та інститутів, що забезпечують їхнє функціонування, утворюють фінансо­ву систему країни.

Загальна економічна теорія вирізняє трьох основних суб’єктів фінансових відносин, а отже: фінанси господарюючих суб’єктів (бізнесу), фінанси населення, домашніх господарств (в західній термінології – хаузхолду) і фінанси держави. Фінанси бізнесу – це фінансові відносини між юридичними особами, юридичними і фізичними особами, юридичними особами і державою.

Дохідну частину фінансів населення створюють первісні доходи сімей, як-от: зарплата, дивіденд, процент, рента, доходи від неакціонерного підприємництва тощо. Витратну частину – всі витрати і заощадження населення.

Державні фінанси формують центральну частину всієї фінансової системи, а провідною ланкою фінансів держави є державний бюджет (план доходів і видатків держави). За його допомогою держава здійснює територіальний і міжгалузевий розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту.

Фінансова система держави відтворює всі процеси по розподілу і перерозподілу ВВП, тому політика держави відносно фінансової системи виступає одним з найважливіших регуляторів розвитку національної економіки. Заходи держави з мобілізації фінансових ресурсів, їх розподілу і використанню на основі фінансового законодавства країни називаються фінансовою політикою. Напрямки фінансової політики залежать від економічного стану країни.