2. Ринок досконалої конкуренції.

Модель “попит-пропозиція”, строго кажучи, застосовується тільки до повністю конкурентного ринку, але й пояснює ситуацію на інших. До того ж, ринок чистої конкуренції є еталоном, з яким можна порівнювати всі інші типи ринків. Такий ринок можна назвати “перпетуум мобіле”, тобто економічним вічним двигуном, де економічний коефіцієнт корисної дії (ККД) дорівнює 100%.

Світова економічна наука визначає декілька ознак, які в системі характеризують режим вільного ринку.

1. Необмежена кількість учасників конкуренції, абсолютні вільний доступ на ринок, як і вихід з нього. Це означає, що кожна людина має право займатися підприємницькою діяльністю або припиняти таку діяльність. Зробити це людина може по-різному - відкрити свою справу, взяти безпосередню участь у праці, придбати акції, державні облігації, покласти гроші в банк, інвестувати їх у нерухомість (землю, будинок) тощо.

Відзначимо, що повністю конкурентному ринку і відповідають будь-які форми власності, окрім державної. Вільна конкуренція виключає усі форми дискримінації виробників і споживачів. Будь-який власник грошового доходу, що збирається втілити свою потребу, має право купувати ті товари і послуги, і в таких обсягах, які йому потрібні.

2. Абсолютна мобільність матеріальних, трудових, фінансових і решти ресурсів. Адже учасник конкуренції вкладає свої гроші, припустимо, в акції, не просто так, заради збільшення доходу. Розраховувати на це він може тільки у тому випадку, якщо там; куди перемістився його капітал, виникло розширення виробництва і продажу. Трапляється таке тоді, коли залучаються додаткові ресурси, більш ефективні комбінації ресурсів, використовуються раніше законсервовані виробничі потужності, опановуються ефективні технології.

3. Наявність у кожного учасника конкуренції повного обсягу ринкової інформації (про попит, пропозицію, ціни, норму прибутку, процентну ставку тощо). Без цього він буде неспроможним зробити найкращий для себе вибір між, наприклад, купівлею будинку і придбанням акцій. Крім того, в останньому випадку учаснику конкуренції необхідно знати, які саме акції принесуть йому максимальний дохід.

4. Абсолютна однорідність одноіменних продуктів, що має вираз, зокрема, у відсутності торговельних марок та інших індивідуальних характеристик якості товару. Наявність тієї чи іншої торгової марки ставить продавця у привілейоване, монопольне становище, а це вже не вільний ринок.

5. Жодний учасник вільної конкуренції не може здійснювати вплив на економічне рішення, що приймають інші учасники конкуренції, оскільки кількість учасників конкуренції дуже велика. Внесок кожного виробника в загальний обсяг виробництва незначний, а тому ціна, за якою він збирається продати свій товар, майже не відбивається на ринковій ціні. Отже, реальні рівні цін мало залежать від бажань окремих суб’єктів економіки і встановлюються механізмом ринку.

6. Відсутність економічних деформацій (монополії, інфляції, вимушене безробіття, надвиробництво). Гнучкість дії ринкового механізму не дозволяє створитись умовам, за якими можливе виникнення вище наведених економічних деформацій.

Твердження, які спростовують існування ринку досконалої конкуренції:

1. у реальній дійсності кожен підприємець не можу мати у розпорядженні абсолютно повну інформацію про стан усієї економіки;

2. не можливе пересування без перешкод ресурсів переміщалися з однієї галузі в іншу;

3. не можлива ситуація відсутності торгівельних марок;

4. не може бути так, щоб безробітними були тільки ті, хто не бажає працювати.

Отже, вільний ринок - це абстракція, ідеальний образ, такий же як, припустимо, повний вакуум або точка, що не має розмірів. Разом з тим, будь-який реально функціонуючий ринок (конкурентним або операційним) має елементи вільного.