
- •Розділ 1. Предмет, метод, функції та система трудового права
- •1. Трудове право як самостійна галузь права
- •2. Предмет трудового права
- •2.1. Загальна характеристика та система відносин у трудовому праві
- •2.2. Трудові правовідносини як основа предмета трудового права
- •2.2.1. Поняття і ознаки трудових правовідносин
- •2.2.2. Сторони і зміст трудових правовідносин
- •2.2.3. Підстави виникнення, зміни і припинення трудових правовідносин
- •3. Метод правового регулювання відносин у сфері праці
- •4. Функції трудового права
- •5. Система трудового права
- •Розділ 2. Принципи трудового права
- •1. Поняття та значення принципів трудового права
- •2. Основні принципи трудового права
- •3. Принципи окремих інститутів трудового права
- •Розділ 3. Джерела трудового права
- •1. Поняття джерел трудового права та їх класифікація
- •2. Конституція - основне джерело трудового права
- •3. Міжнародно-правові акти - джерела трудового права
- •4. Кодекс законів про працю та інші закони, що регулюють відносини в царині праці
- •5. Підзаконні акти - джерела трудового права
- •6. Значення рішень Конституційного Суду України та постанов Верховного Суду України для регулювання соціально-трудових відносин
- •7. Джерела трудового права на соціально-партнерському рівні та локальні нормативно-правові акти
- •8. Єдність і диференціація правового регулювання праці
- •Розділ 4. Суб'єкти трудового права
- •1. Поняття та види суб'єктів трудового права
- •2. Працівники - суб'єкти трудового права
- •3. Роботодавець - суб'єкт трудового права
- •4. Трудові колективи
- •5. Професійні спілки
- •6. Державні органи - суб'єкти трудового права
- •Розділ 5. Правове регулювання зайнятості та працевлаштування
- •1. Поняття зайнятості населення і напрями державної політики у цій сфері.
- •2. Органи, які здійснюють працевлаштування
- •3. Правовий статус громадян, які шукають роботу, і безробітних
- •4. Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних
- •5. Матеріальне забезпечення на випадок безробіття
- •6. Відповідальність за невиконання законодавства про працевлаштування
- •Розділ 6. Колективні договори і угоди
- •1. Поняття та сутність колективного договору і угоди
- •2. Сфера укладення колективних договорів
- •3. Сторони колективного договору, угоди
- •4. Зміст колективного договору, угоди
- •5. Недійсність умов колективного договору
- •6. Порядок укладення колективного договору, угоди
- •7. Реєстрація колективного договору, угоди
- •8. Строк чинності колективного договору, угоди
- •9. Контроль за виконанням колективного договору, угоди
- •Розділ 7. Трудовий договір
- •1. Поняття і особливості трудового договору
- •2. Зміст трудового договору
- •3. Види трудового договору
- •4. Порядок укладення трудового договору
- •5. Зміна умов трудового договору
- •6. Припинення трудового договору
- •6.1. Поняття та класифікація підстав припинення трудового договору
- •6.2. Припинення трудового договору за підставами, у яких присутня взаємна воля сторін
- •6.3. Розірвання трудового договору з ініціативи працівника
- •6.4. Розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця
- •6.5. Порядок розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця
- •6.6. Розірвання трудового договору з ініціативи осіб, які не є його стороною
- •6.7. Припинення трудового договору у зв'язку з порушенням правил прийняття на роботу
- •7. Порядок оформлення звільнення. Розрахунок із звільненим працівником
- •Розділ 8. Робочий час
- •1. Поняття і види робочого часу
- •2. Режим роботи. Ненормований робочий день
- •3. Надурочні роботи. Робота понад встановлену тривалість
- •1. Поняття та види часу відпочинку
- •2. Відпустки: поняття, види та порядок надання
- •3. Соціальні відпустки та відпустки без збереження заробітної плати
- •Розділ 10. Оплата праці. Гарантійні і компенсаційні виплати
- •1.Поняття оплати праці
- •2. Методи правового регулювання оплати праці
- •3. Мінімальна заробітна плата та індексація заробітної плати
- •4. Тарифна система оплати праці
- •5. Нормування праці
- •6. Системи оплати праці
- •7. Оплата праці при відхиленні від нормальних умов праці
- •8. Обчислення середньої заробітної плати
- •9. Порядок виплати заробітної плати
- •10. Гарантійні і компенсаційні виплати
- •11. Відповідальність за порушення у сфері оплати праці
- •Розділ 11. Дисципліна праці
- •1. Поняття дисципліни праці та методи її забезпечення
- •2. Внутрішній трудовий розпорядок
- •3. Заохочення
- •4. Дисциплінарна відповідальність
- •Розділ 12. Матеріальна відповідальність сторін трудового правовідношення
- •1. Загальна характеристика матеріальної відповідальності
- •2. Поняття та функції матеріальної відповідальності
- •3. Підстава та умови матеріальної відповідальності працівників
- •4. Види матеріальної відповідальності працівників
- •5. Визначення розміру шкоди, заподіяної працівником, та порядок її відшкодування
- •6. Матеріальна відповідальність роботодавця перед працівником
- •Розділ 13. Особливості правового регулювання праці окремих категорій осіб
- •1. Особливості правового регулювання праці жінок
- •2. Особливості правового регулювання праці неповнолітніх
- •3. Особливості правового регулювання праці осіб зі зниженою працездатністю
- •4. Особливості правового регулювання праці осіб, які поєднують працю із навчанням
- •Розділ 14. Охорона праці
- •1. Поняття охорони праці
- •2. Основні принципи державної політики в галузі охорони праці
- •3. Гарантії прав працівників на охорону праці під час укладання трудового договору та під час роботи
- •4. Організація охорони праці на виробництві
- •5. Нормативно-правові акти з охорони праці
- •6. Регулювання охорони праці у колективному договорі, угоді
- •7. Навчання з питань охорони праці. Види інструктажу
- •8. Обов'язкові медичні огляди працівників певних категорій
- •9. Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій
- •Розділ 15. Трудові спори
- •1. Поняття, види та причини трудових спорів
- •2. Порядок розгляду індивідуальних трудових спорів
- •3. Порядок вирішення колективних трудових спорів
- •4. Право на страйк та порядок його реалізації
- •Розділ 16. Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю
- •1. Поняття нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю
- •2. Державний нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю
- •3. Громадський контроль за додержанням законодавства про працю
3. Порядок вирішення колективних трудових спорів
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КЗпП України працівники мають право на вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) у встановленому законом порядку. Порядок розгляду цієї категорії спорів регулюється Законом України від 3 березня 1998 р. № 137/98-ВР "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" та низкою інших нормативно-правових актів, зокрема численними актами, затвердженими наказами Національної служби посередництва та примирення (НОШ). Велике значення для ефективного вирішення колективних трудових спорів мають конвенції та рекомендації МОП, зокрема, конвенції № 98 "Про застосування принципів права на організацію І на ведення колективних переговорів" 1949 р. (ратифікована Україною 11 серпня 1956 р.) та № 154 "Про сприяння колективним переговорам" 1981 р. (ратифікована Україною 4 лютого 1994 р.), а також рекомендації № 92 "Про добровільне примирення і арбітраж" І 951 р., № 130 "Про розгляд скарг на підприємствах з метою їх вирішення" 1967 р. та № 163 "Про сприяння колективним переговорам" 1981 р.
Колективний трудовий спір (конфлікт) - це розбіжності, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин, щодо: а) встановлення нових або зміни існуючих умов праці та виробничого побуту; б) укладення чи зміни колективного договору, угоди; в) виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень; г) невиконання вимог законодавства про працю.
Колективні трудові спори класифікуються:
1) за характером спору на спори матеріального та спори процедурного характеру;
2) залежно від рівня, на якому вони виникли, на виробничі спори, галузеві спори, територіальні спори, національні спори.
Сторонами колективного трудового спору є:
а) на виробничому рівні - наймані працівники (окремі категорії найманих працівників) підприємства чи Його структурного підрозділу або первинна профспілкова чи інша уповноважена найманими працівниками організація та роботодавець;
б) на галузевому та територіальному рівнях-наймані працівники підприємств однієї чи декількох галузей (професій) або адміністративно-територіальних одиниць чи профспілки, їх об'єднання або інші уповноважені цими найманими працівниками органи та роботодавці або об'єднання роботодавців;
в) на національному рівні-наймані працівники однієї або декількох галузей (професій) чи профспілки або їх об'єднання чи уповноважені найманими працівниками органи та роботодавці або об'єднання роботодавців на території більшості адміністративно-територіальних одиниць України, передбачених у ч. 2 ст. 133 Конституції України (Автономна Республіка Крим, області, міста Київ та Севастополь).
Вимоги найманих працівників, профспілок - це пропозиції найманих працівників чи профспілки, їх об'єднань або інших уповноважених цими найманими працівниками органів, висунуті в категоричній формі, сформовані, затверджені та документально оформлені відповідно до Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" до власника або уповноваженого ним органу (представника) з питань встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту; укладення чи зміни колективного договору, угоди; виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень; невиконання вимог законодавства про працю.
Вимоги найманих працівників на виробничому рівні формуються і затверджуються загальними зборами (конференцією) найманих працівників або формуються шляхом збирання підписів.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" вимоги найманих працівників на галузевому, територіальному чи національному рівнях формуються і затверджуються:
- у випадках, коли інтереси найманих працівників представляє профспілка, об'єднання профспілок - рішенням виборного органу відповідної профспілки, об'єднанням профспілок;
- у випадках, коли інтереси найманих працівників представляють інші уповноважені ними організації (органи) - конференцією представників підприємств, установ, організацій, обраних зборами (конференцією) працівників підприємств, установ, організацій, які перебувають у стані трудового спору (конфлікту).
Вимоги найманих працівників, профспілки чи об'єднання профспілок, оформлені відповідним протоколом, надсилаються власникові або уповноваженому ним органу (представнику). Дата вручення вимог роботодавцеві повинна бути зафіксована в журналі, або в інших реєстраційних формах обліку вхідної кореспонденції, або у формі підпису безпосередньо власника чи керівника уповноваженого власником органу (представника) на другому примірнику вимог, який залишається у представника найманих працівників, або поштовим документом (квитанцією), що підтверджує відправлення вимог рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Власник зобов'язаний розглянути вимоги найманих працівників або профспілки у триденний строк з дня їх вручення, одержання поштовим чи іншим видом зв'язку.
Якщо після юридичного та економічного аналізів вимог буде встановлено, що їх задоволення виходить за межі компетенції уповноваженого власником органу (представника), він зобов'язаний надіслати їх на розгляд власникові в триденний строк з дня одержання і невідкладно повідомити про це представницький орган найманих працівників або профспілки. Строк розгляду вимог кожною інстанцією не повинен перевищувати трьох днів. Загальний строк розгляду вимог і ухвалення рішення (з урахуванням часу пересилання) не повинен перевищувати тридцяти днів з дня одержання цих вимог власником до моменту одержання найманими працівниками чи профспілкою повідомлення від власника або відповідного вищестоящого органу управління про ухвалене ним рішення.
Рішення власника про результати розгляду вимог найманих працівників або профспілки викладається в письмовій формі і готується за результатами відповідного юридичного та економічного аналізів вимог найманих працівників або профспілки. Рішення викладається в письмовій формі і надсилається уповноваженому представницькому органу іншої сторони колективного трудового спору разом із соціально-економічним обґрунтуванням не пізніше наступного дня після його ухвалення.
Колективний трудовий спір виникає з моменту, коли уповноважений представницький орган найманих працівників одержав від роботодавця повідомлення про повну або часткову відмову в задоволенні колективних вимог і ухвалив рішення про незгоду з рішенням власника або коли строки розгляду вимог закінчилися, а відповіді від власника не надійшло. Про виникнення колективного трудового спору орган, який представляє інтереси найманих працівників або профспілки, зобов'язаний у триденний строк письмово проінформувати власника, місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування за місцем знаходження підприємства та НСПП.
При вирішенні колективних трудових спорів велику роль відіграють примирні органи, зусилля яких спрямовуються на переведення конфліктів у мирне русло, зменшення до мінімуму їх негативних соціальних та економічних наслідків. Примирні процедури - це процедури розгляду колективного трудового спору з метою його вирішення примирною комісією за участю чи без участі незалежного посередника, в трудовому арбітражі, НСПП.
Колективний трудовий конфлікт розглядається:
а) примирною комісією з питань встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту і укладення або зміни колективного договору, угоди;
б) трудовим арбітражем:
- у разі неприйняття примирною комісією рішення у встановлені строки (на виробничому рівні - у п'ятиденний; на галузевому та територіальному рівнях - десятиденний; на національному рівні - п'ятнадцятиденний строк з моменту утворення комісій) або ж відповідно подовжені за згодою сторін колективного трудового спору;
- в разі неприйняття примирною комісією погодженого рішення щодо вирішення колективного трудового спору з цих питань;
- з питань виконання колективного договору, угоди, невиконання вимог законодавства про працю.
Примирна комісія - орган, призначений для вироблення рішення, що може задовольнити сторони колективного трудового спору (конфлікту) та складається із представників сторін. З метою реалізації своїх завдань примирна комісія здійснює такі функції:
- обмін думками представників сторін про умови та розпорядок вирішення колективного спору;
- консультації представників сторін із зацікавленими органами державної влади, іншими компетентними організаціями, установами та фізичними особами;
- обговорення варіантів вирішення спору і обрання з них найбільш прийнятного рішення.
Примирна комісія утворюється за письмовою заявою однієї із сторін колективного трудового спору: а) на виробничому рівні - у триденний; б) на галузевому або територіальному - у п'ятиденний; в) на національному - у десятиденний строк з моменту виникнення спору з рівної кількості представників сторін. Рішення про встановлення кількості представників сторін визначається сторонами спільно і оформлюється відповідним протоколом.
У той же час згідно зі ст. 10 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" примирна комісія у разі потреби залучає до свого складу незалежного посередника - визначену за спільним вибором сторін колективного спору особу, яка сприяє встановленню взаємодії між сторонами, проведенню переговорів, бере участь у виробленні комісією взаємоприйнятного рішення. Сторони або одна із сторін спору надсилають письмове звернення до НСПП з проханням залучити до роботи в примирній комісії як незалежного посередника підготовлену НСПП особу. Письмове звернення НСПП розглядає в день надходження і протягом 24 годин пропонує сторонам спору кандидатури посередників із Списку посередників для вибору одного з них. Список посередників - це система обліку посередників та відповідних даних про них, що формується НСПП. Список публікується в офіційних засобах масової інформації. Кандидатури посередників подаються НСПП її підрозділами в містах Києві і Севастополі, Автономній Республіці Крим та областях, у тому числі з урахуванням рекомендацій регіональних об'єднань профспілок та роботодавців.
Основною метою діяльності незалежного посередника є досягнення довіри сторін спору, встановлення співробітництва між ними, сприяння їм у його вирішенні на взаємоприйнятних умовах. Незалежному посереднику на час роботи в комісії гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку, а також на нього поширюються гарантії, передбачені КЗпП України для виборних профспілкових працівників, членів рад (правлінь) підприємств і рад трудових колективів. Незалежному посереднику оплата праці в розмірі не менше середньомісячної заробітної плати та відшкодування витрат, пов'язаних з участю в роботі примирної комісії, провадяться за рахунок сторін колективного трудового спору за домовленістю, а якщо сторони не досягли згоди, - в рівних частках. Діяльність незалежного посередника не може зазнавати втручання з боку будь-якого органу, організації, фізичної особи з метою перешкоджання веденню переговорів, спонукання незалежного посередника до нав'язування сторонам ухвалення певного рішення.
Сторони спору під час його розгляду примирною комісією мають рівні права. Примирна комісія зобов'язана забезпечити рівність можливостей сторін у доказовій діяльності. Процес розгляду спору комісією проводиться у формі змагання між сторонами, підставою для якого є протилежність їх матеріально-правових інтересів. Колективні спори розглядаються виробничою примирною комісією у п'ятиденний, галузевою, територіальною та територіально-галузевою примирними комісіями -у десятиденний, примирною комісією на національному рівні - у п'ятнадцятиденний строк з моменту утворення комісій. За згодою сторін конфлікту, яка оформлюється відповідною угодою, строки розгляду спору можуть бути подовжені.
Рішення оформлюється протоколом, що має для сторін обов'язкову силу і виконується в порядку та строки, встановлені дим рішенням. Рішення примирної комісії на другий день після його ухвалення надсилається сторонам колективного спору та НСПП або її відділенням в Автономній Республіці Крим та областях. Воно розглядається сторонами спору в семиденний строк після його отримання. Якщо рішення комісії не змогло врегулювати розбіжності між сторонами, то причини розбіжностей з обґрунтуванням їх позицій у письмовій формі доводяться у триденний строк після розгляду до відома кожної із сторін спору та НСПП. Після ухвалення рішення щодо вирішення спору комісія припиняє свою роботу. В разі неухвалення примирною комісією погодженого рішення щодо розв'язання колективного трудового спору з ініціативи однієї із сторін або незалежного посередника може бути утворено трудовий арбітраж.
З ініціативи однієї із сторін колективного трудового спору або незалежного посередника у триденний строк утворюється трудовий арбітраж у разі:
1) неухвалення примирною комісією погодженого рішення щодо розв'язання колективного спору з питань: а) встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту; б) укладення чи зміни колективного договору, угоди;
2) виникнення колективного спору з питань: а) виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень; б) невиконання вимог законодавства про працю.
Трудовий арбітраж - це орган, який складається із залучених сторонами колективного трудового спору фахівців, експертів та інших осіб і ухвалює рішення по суті спору.
Трудовий арбітраж утворюється шляхом ухвалення кожною із сторін відповідного рішення та підписання спільної угоди про його утворення, в якій визначаються порядок організаційного та матеріально-технічного забезпечення роботи арбітражу і порядок оплати праці його членів.
Склад арбітражу формується шляхом призначення угодою між сторонами спору його членів. Трудовий арбітраж може розглядати справи у складі трьох членів або в будь-якій іншій непарній кількості.
Арбітр - підготовлена НСПП особа, яка в разі залучення її сторонами колективного трудового спору для участі в роботі трудового арбітражу набуває статусу члена трудового арбітражу і має право розглядати колективний трудовий спір з метою ухвалення рішення за його сутності. Для забезпечення проведення примирних процедур НСПП в Україні формується Список арбітрів, який становить собою систему обліку арбітрів та відповідних даних щодо них. Список оприлюднюється в офіційних засобах масової інформації.
Арбітр пропонується для участі в роботі трудового арбітражу НСПП за письмовою заявою однієї із сторін колективного спору. Витрати, пов'язані з оплатою праці арбітра та інших витрат на його участь у роботі трудового арбітражу, відшкодовуються сторонами колективного трудового спору (конфлікту).
Сторони колективного конфлікту після ухвалення рішення про утворення трудового арбітражу розглядають питання про обов'язковість рішення цього примирного органу. Узгоджена домовленість сторін про обов'язковість рішення трудового арбітражу оформлюється відповідною угодою.
Трудовий арбітраж повинен ухвалити рішення в десятиденний строк з дня його створення, який рішенням більшості членів може бути подовжений до двадцяти днів. Засідання арбітражу є відкритими, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної чи комерційної таємниці. Трудовий арбітраж, його члени не мають права розголошувати відомості та інформацію, що стали йому відомі під час розгляду спору, без згоди сторін або їх правонаступників. Колективний трудовий спір розглядається арбітражем із обов'язковою участю представників сторін, а в разі потреби - представників інших зацікавлених органів та організацій. Кожна сторона спору має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Трудовий арбітраж має право вимагати від сторін надання доказів, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного вирішення спору. Кожне його засідання оформлюється протоколом.
Після дослідження всіх обставин справи ухвалюється рішення трудового арбітражу. Рішення ухвалюється більшістю голосів його членів, оформляється протоколом І підписується повним складом арбітражу, в тому числі і членом трудового арбітражу, який має окрему думку. Кожній стороні НСПП надсилається по одному примірнику рішення. Рішення трудового арбітражу є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених законодавством України.
Рішення трудового арбітражу не пізніше ніж у триденний строк після його ухвалення надсилається сторонам спору, виконавцям, визначеним цим рішенням, та НСПП. Рішення розглядається сторонами колективного трудового спору в семиденний строк після його отримання. Якщо рішення арбітражу не змогло врегулювати розбіжностей між сторонами спору, то причини розбіжностей з обґрунтуванням позицій сторін у письмовій формі доводяться у триденний строк після розгляду до відома кожної із сторін та НСПП. Дія повноважень трудового арбітражу припиняється одночасно з припиненням розгляду і ухваленням рішення по суті колективного трудового спору.
З метою сприяння поліпшенню трудових відносин та запобігання виникненню колективних трудових спорів, їх прогнозування та своєчасного вирішення, здійснення посередництва для вирішення таких спорів ] 7 листопада 1998 р. Президентом України утворено Національну службу посередництва і примирення у складі центрального апарату та відділень в Автономній Республіці Крим та областях. НСПП є постійно діючим державним органом, створеним для сприяння врегулюванню колективних трудових спорів. Основними її завданнями є:
- сприяння взаємодії сторін соціально-трудових відносин у процесі врегулювання колективних трудових спорів, що виникли між ними;
- прогнозування виникнення колективних трудових спорів та сприяння їх своєчасному вирішенню;
- здійснення посередництва і примирення під час вирішення колективних трудових спорів;
- забезпечення здійснення соціального діалогу, вироблення узгоджених пропозицій щодо розвитку соціально-економічних та трудових відносин в Україні;
- здійснення заходів із запобігання виникненню колективних трудових спорів;
-підвищення рівня правової культури учасників соціально-трудових відносин.