II розділ

ІІ-1. Віртуальні сферичні панорами - неймовірне відчуття присутностіВіртуальні сферичні панорами - неймовірне відчуття присутності

Так что же такое «сферическая панорама»?Так що ж таке «сферична панорама»?

Интерактивные сферические панорамы - это графические файлы, которые при помощи специальных компьютерных программ (вьюеров) могут демонстрироваться на экране монитора таким образом, что у зрителя появляется возможность самостоятельно выбирать ключевые параметры изображения - направление и угол зрения.Інтерактивні сферичні панорами - це графічні файли, які за допомогою спеціальних комп'ютерних програм (вьюерів) можуть демонструватися на екрані монітора таким чином, що у глядача з'являється можливість самостійно вибирати ключові параметри зображення - напрямок і кут зору.

Представьте себе наблюдателя, помещённого в центр глобуса, у которого изображение поверхности Земли нанесено на внутреннюю поверхность. Поворачиваясь в произвольном направлении, наблюдатель может выбрать любой участок поверхности для того, чтобы рассмотреть его.Уявіть собі спостерігача, поміщеного в центр глобуса, у якого зображення поверхні Землі нанесено на внутрішню поверхню. Повертаючись в довільному напрямку, спостерігач може вибрати будь-яку ділянку поверхні для того, щоб розглянути її.

В случае с интерактивными панорамами зритель оказывается помещённым внутрь виртуальной сферы, а участок "поверхности", который он рассматривает, ограничен экраном монитора.У випадку з інтерактивними панорамами глядач опиняється поміщеним всередину віртуальної сфери, а ділянка «поверхні», яку він розглядає, обмежена екраном монітора. При этом так же, как и в случае с воображаемым глобусом, зритель может выбрать любое направление в пределах 360 градусов по горизонту и 180 градусов по вертикали.При цьому так само, як і у випадку з уявним глобусом, глядач може обрати будь-який напрямок в межах 360 градусів по горизонталі і 180 градусів по вертикалі.

Просмотр интерактивных сферических панорам создаёт у зрителя иллюзию присутствия в сцене.Перегляд інтерактивних сферичних панорам створює у глядача ілюзію присутності в сцені. В английском языке для технологии создания и демонстрации сферических панорам существует специальный термин, отражающий это свойство - Immersive Photograpy, т.е. буквально - "погружающая [в реальность] фотография".В англійській мові для технології створення і демонстрації сферичних панорам існує спеціальний термін, що відображає цю властивість - Immersive Photograpy, тобто буквально – «занурююча [в реальність] фотографія».

Необычные свойства сферических панорам обусловили их широкое применение в тех ситуациях, когда важные характеристики объекта съёмки лежат в области пространственных параметров.Незвичайні властивості сферичних панорам зумовили їх широке застосування в тих ситуаціях, коли важливі характеристики об'єкту зйомки лежать в області просторових параметрів. Иными словами, в тех случаях, когда восприятие объекта зависит от пространственных связей между его составляющими.Іншими словами, в тих випадках, коли сприйняття об'єкта залежить від просторових зв'язків між його складовими.

Если мы попытаемся составить перечень таких приложений для сферических панорам, то открывать его будут, конечно, различные виды эксплуатации коммерческой недвижимости - аренда жилых помещений, офисов, промышленных и торговых объектов.Якщо ми спробуємо скласти перелік таких застосувань для сферичних панорам, то відкривати його будуть, звичайно, різні види експлуатації комерційної нерухомості - оренда житлових приміщень, офісів, промислових і торгових об'єктів. В отдельную группу можно выделить применение панорам для продвижения объектов гостиничного и ресторанного бизнесов.В окрему групу можна виділити застосування панорам для просування об'єктів готельного та ресторанного бізнесів. Именно в этих областях применение интерактивных панорам позволяет использовать их способность к "погружению" в реальность.Саме в цих галузях застосування інтерактивних панорам дозволяє використовувати їх здатність до «занурення» в реальність. Вирішальним фактором, що впливає на прийняття рішення потенційним клієнтом, є емоційне сприйняття об'єкта, яке формується протягом дуже короткого часу, в процесі порівняння кількох конкурентних пропозицій - така ситуація характерна для вибору ресторану або готелю. Остаточно рішення приймається на основі порівняння раціональних чинників (ціна, зручність доступу), але список «фіналістів» формується на основі першого, емоційного враження.

Як бачимо, мова йде насамперед про візуалізацію інтер'єрів та екстер'єрів.

Сферичні панорами також знайшли широке застосування в автомобільній індустрії та пов'язаній з нею продажі автомобілів. І це цілком природно - звичайна фотографія дозволяє поглянути на автомобіль зовні, але ось донести до потенційного споживача враження від салону автомобіля може тільки сферична панорама, з її здатністю «занурювати» в об'єм.

Ще одна область, де інтерактивні панорами мають перевагу перед звичними медіа - масові заходи і події. Панорама дозволяє одночасно передати текст і контекст, в одному реченні розповідаючи не тільки «що сталося», але і «де це трапилося». Це робить панорами цінним інструментом в комунікаціях Public Relations (зв'язки з громадськістю) та засобів масової інформації.

Нарешті, слід згадати сферичні панорами як потужний засіб комунікації у великих корпораціях при підготовці мультимедійних презентацій для акціонерів. У цьому застосуванні сферичні панорами виявляються більш зручними, ніж звичні фотографії та відео.

Перелік областей застосування сферичних панорам можна продовжувати до нескінченності - скрізь, де потрібна інформативність і достовірність, панорами дозволяють досягти мети з максимальною ефективністю.

ІІ-2. Особливості в зйомці архітектури та інтер’єру

Ми з'ясували, що сферична панорама найбільш «затребувана» в таких областях, як архітектурна та інтер'єрна фотозйомка.

А що представляє із себе архітектурна та інтер'єрна фотозйомка в традиційному виконанні?

Архітектурна фотозйомка - це особливий жанр фотографії, в завдання якого входить отримання гарних знімків зовнішнього вигляду будівель, споруд, мостів, пам'ятників та архітектурних ансамблів. Якісні фотографії архітектури сьогодні часто використовуються для просування об'єктів нерухомості, створення документальних звітів та рекламних брошур. Для того, щоб відобразити красу архітектурних споруд і будівель, фотографу доводиться працювати з ракурсом, освітленням і вибором правильної точки для зйомки. Тому архітектурна фотозйомка вимагає серйозної підготовки і досвіду.

Основною метою архітектурної зйомки є фотографування будівель, споруд або цілих архітектурних комплексів у найбільш привабливому для глядача вигляді. Щоб передати справжню красу будівлі або його архітектурних деталей, фотографу доводиться знаходити правильну композицію і грамотно використовувати умови освітленості. В архітектурній фотографії існує два напрямки - документальна та художня зйомка. Найчастіше використовується саме документальна фотозйомка, що дозволяє максимально реалістично і точно передати форму, колір, розміри будівлі, елементи її декору або фактуру оздоби. Таким чином, документальна архітектурна фотографія дає можливість глядачеві детально розглянути розмір і зовнішній вигляд будівлі, її унікальні риси й особливості. Тут необхідна прив'язка до місцевості або сусідніх будівель і точне дотримання всіх пропорцій. Але є й художній напрям архітектурної фотографії. У цьому випадку реалістичність та правдивість архітектурного об'єкта відходять на другий план. Головним для фотографа стає прагнення наповнити фотографію емоціями і настроєм, надати об'єктах архітектури певну художню виразність.

Фотозйомка архітектури є дуже затребуваним напрямком у сучасній фотографії. Документальне відображення архітектурних об'єктів при максимальній реалістичності завжди необхідно будівельним компаніям. Вони використовують такі фотографії для підготовки звітних документів та тендерних заявок в контролюючі інстанції, а також для складання паспорта об'єкта. Художня архітектурна фотозйомка затребувана рекламними фірмами та агентствами нерухомості для того, щоб «просунути» той чи інший об'єкт архітектури на ринку. Подібні знімки можуть зіграти вирішальну роль при розробці рекламної кампанії. У цьому випадку архітектурна зйомка не обмежується лише фотографуванням фасадів і будівлі цілком. Фотограф часто повинен зафіксувати і окремі елементи архітектури, вид подвір'я чи благоустрою прилеглої території. Все це в подальшому може бути використано для випуску друкованих або електронних рекламних матеріалів. Зауважимо, що сферична панорама дозволяє фотографу комплексно вирішити всі перераховані вище завдання.

Традиційна архітектурна фотозйомка має свої складнощі. Зокрема, принципове значення при такій зйомці набуває сувора вертикальність і прямолінійність вертикальних і прямих ліній. Щоб будівлі не здавалися людському оку «заваленими», фотограф повинен постійно стежити за площиною фотоматеріалу або матриці камери, яка повинна бути вертикальна і ні в якому разі не нахилена. Оптична ж вісь об'єктива фотокамери повинна бути горизонтальною. Недотримання цього правила може призвести до появи неприємних перспективних спотворень. На практиці зберегти паралельність і вертикальність ліній досить непросто. Для цього фотографу доводиться вибирати для зйомки будівлі максимально далеку точку. Ще одна проблема, з якою стикається фотограф, який займається зйомками архітектурних об'єктів у традиційному стилі, - це вибір потрібної точки зйомки. У наші дні в умовах компактної міської забудови буває важко знайти правильну точку, з якої можна максимально виграшно відобразити об'єкт. Будівля часто прикривається сусідніми будинками або жвавим проспектом. В результаті, простору для охоплення будівлі катастрофічно не вистачає, що змушує фотографа використовувати в процесі зйомки ширококутний або надширококутний об'єктив. Саме ракурс і вибір точки зйомки по віддаленості і висоті визначають загальну композицію кадру, його перспективу і співвідношення планів. Тому професійним фотографам нерідко доводиться довго шукати відповідну точку для зйомки будівлі, піднімаючись по пожежних сходах або заходячи в сусідні будинки. Якісний знімок вийде лише тоді, коли об'єкт повністю помістився в кадр, він добре освітлений і вигідно виглядає на іншому фоні. І при цьому на знімку не повинні бути присутніми будь-які спотворення перспективи.

В архітектурній фотозйомці освітлення відіграє важливу роль. Працюючи у власній студії, фотограф може сам керувати світлом, домагаючись ідеального напряму і типу освітленості для створення художньої виразності знімка. При зйомці об'єктів архітектури таке за визначенням неможливо. Тому при організації архітектурної фотозйомки доводиться брати до уваги характер природного освітлення в різний час доби. Зокрема, не рекомендується знімати об'єкти архітектури в похмурі дні або хмарну погоду, адже світлотіні не дозволяють передати точну форму і фактуру будівлі. Недостатній контраст веде до спотворення форми об'єкта, а надто сильний контраст, в свою чергу, призводить до втрат певних деталей в тінях або світлі. Тому далеко не все одно, в яку погоду і в який час доби фотографується будівля або інший об'єкт архітектури. Вважається, що оптимальним варіантом для зйомки є положення сонця під кутом приблизно в 25-30 ° до площини будівлі. У цьому випадку в кадрі з'являються м'які тіні, які підвищують рельєфність зображення. Подібні умови освітленості виникають у ранкові та вечірні години. Саме в цей час доби професійні фотографи, які займаються зйомками архітектури, найчастіше і вирушають на пошуки нових цікавих і гарних кадрів. Такими ж правилами керується фотограф при зйомці сферичних панорам.

Однак, тут завдання ускладнюється тим, що необхідно враховувати той факт, що в кадр панорами потрапить абсолютно все навколишнє пронстранство, а значить, не тільки оптимально освітлені об'єкти а й, напевно, області з глибокими тінями або явними засвіченнями.

Тому дуже важливо ретельно підбирати правильну експозицію, враховуючи насамперед композиційний центр (центри) знімка. Дуже часто не уникнути використання брекетингу.

При архітектурнії фотозйомці досить часто доводиться прибігати до подальшої обробки отриманих зображень у графічних редакторах для досягнення бажаних результатів.

За допомогою цифрової обробки можна в найкращому вигляді продемонструвати красу будівлі або вигідно підкреслити навколишній ландшафт.

Секретом успіху в архітектурній фотографії є увага до кожної дрібниці і ретельна підготовка. Фотографу доводиться терпляче чекати, коли архітектурний об'єкт «покаже» себе ідеальним чином.

Для досягнення цієї мети деколи доводиться витратити не одну годину на знаходження потрібного ракурсу, пошук цікавих архітектурних деталей і очікування відповідного освітлення. Але результат зйомки часто виявляється набагато дорожче витраченого часу.

Інтер'єрна фотозйомка - один з напрямків професійної фотографії, завданням якого є ефектне відображення внутрішнього простору, оздоблення і убрання житлових і громадських приміщень.

У справі інтер'єрної фотозйомки особливо важливо представити інтер'єр не тільки як внутрішній простір якоїсь архітектурної будови і місце перебування людини, а й відобразити те, як той чи інший інтер'єр або приміщення буде відчуватися, якщо безпосередньо в ньому перебувати.

У результаті інтер'єрної зйомки фотографу необхідно не просто грамотно побудувати математичні пропорції приміщення та інтер'єрних композицій, а й вдихнути життя і атмосферу в свій кадр.

Як бачимо, інтер'єрна фотозйомка непроста як в художньо-композиційному плані, так і в технічному. І якщо задум фотографа працює на загальну ідею і концепцію, то тут як раз до речі використання технології сферичної панорами.

Адже деколи навіть з найбільш ширококутним об'єктивом не добитися того, що дозволяє показати інтерактивна панорама - простір не «розлітається» до кордонів кадру, інтер'єр (а на фотографії кут огляду становить 100-120 º) виглядає максимально реалістично.

Отже, які ж загальні особливості традиційної архітектурної та інтер'єрної фотозйомки?

Перш за все, при проведенні інтер'єрної фотозйомки необхідно приділяти якомога більше уваги невеликим деталям інтер'єру приміщення, а не зупинятися лише на його загальному вигляді. Саме вміння грамотно комбінувати загальні і крупні плани дозволяє ефектно подати глядачеві інтер'єр практично будь-якого приміщення, тобто якісно створити рекламний матеріал.

Потрібно вміти розставляти акценти і надавати настрій одержуваному зображенню, вміло поводячись з геометрією простору, використовуючи різноманітні тональні і кольорові рішення, створюючи унікальні світлові малюнки.

Як бачимо, інтер'єрна та архітектурна фотозйомка часто вимагає застосування технологій створення панорамних зображень. Вся справа в тому, що навіть ширококутний об'єктив з цілком зрозумілих причин не здатний цілком охопити в кадрі весь об'єм приміщення. А сферична панорама дозволяє фотографу комплексно вирішити всі перераховані вище завдання.

Тепер, коли ми з'ясували, що можливість застосування новітніх технологій в області архітектурної та інтер'єрної фотозйомки піднімає її на новий рівень, перейдемо, власне, до розгляду етапів створення інтерактивних панорам і їх грамотної візуалізації.

ІІ-3. Створення складених панорам

Припустимо, що ви ще не обзавелися фотоапаратом Linhof, Noblex або хоча б Горизонт, але є бажання спробувати свої сили в панорамній фотографії. Звичайний 35-мм плівковий або цифровий фотоапарат, фотоштатив і комп'ютер - ось той мінімальний набір технічних засобів, який дозволяє приступити до отримання панорамних фотографічних зображень. Метод простий і відомий: послідовне фотографування по колу (частковому або повному для отримання 360 градусних кругової панорами) і зшивання (склеювання) отриманих знімків на комп'ютері. Отримані вихідні знімки повинні перекривати один одного. Вважається, що ступінь такого перекриття повинна становити не менше 30%. При цьому також необхідно мати програму зшивання (panorama stitching program) і, бажано, графічний редактор для постобробки отриманих панорам. Проте пряме дотримання таких кроків побудови панорамних зображень швидше за все вас розчарує. Ви, швидше за все, виявите на побудованій таким чином панорамі незрозумілі локальні нерізкості і розмитості, розірвані контурні лінії предметів, явні невідповідності тональності одних частин зшитої панорами іншим і т.п. Прикладів таких фотографій в Інтернеті безліч. У той же час для того, щоб складена з окремих прямокутних зображень панорама (складена панорама), виглядала придатною не тільки для Інтернету, але і для друку, необхідне дотримання деяких досить простих правил і, можливо, деяка додаткова цифрова обробка початкових знімків.

До винаходу панорамного фотоапарата єдиним способом отримання панорамних зображень було отримання окремих фотографій, зроблених з кутовими інтервалами, меншими горизонтального кута зору апарату, з подальшою стиковкою фотографій і видаленням зайвих фрагментів. Цей спосіб не втратив актуальності навіть після появи панорамних апаратів. Його основним недоліком проте, є практична неможливість 100-процентної плавності - як тональної, так і геометричної - переходу від знімка до знімка. Вирішити цю проблему стало можливим лише з появою комп'ютера і методів обробки цифрових зображень.

Розглянемо 2 фотографії, зроблені під кутом в 30 градусів один до одного вертикально розташованим апаратом з 24 мм об'єктивом.

З наведених картинок видно, що у цих 2-х знімків немає жодних шансів бути «зшитими» безпосередньо. Причина цього полягає в тому, що фасад однієї і тієї ж будівлі відображений на знімках під різними кутами зору, а, отже, перспективні малюнки будівлі відрізняються один від одного. Інтуїтивно ясно, однак, що якщо б вдалося трансформувати знімки таким чином, щоб вони виглядали як би фрагменти панорамного знімка, знятого або з використанням обертового фотоапарата, або апаратом з поворотним об'єктивом, то геометрія зображень збіглася б і зістикувати знімки можна було б простим накладенням знімків один на одного (що і зображено на схемі нижче).

Відразу відзначимо, що програмні способи трансформації зображень існують і доступні всім. Це програма, а точніше фільтри для редактора Photoshop під назвою Panorama Tools. В даному конкретному випадку мова йде про перетворення знімків з нормальної, тобто прямокутної проекції, в циліндричну проекцію або, як її ще називають, в QTVR-проекцію.

Абревіатура ця означає QuickTime Virtual Reality - QuickTime Віртуальна Реальність. Термін цей був введений компанією Apple, яка створила у 1996 р. універсальний плейєр як для комп'ютерів Macintosh, так і для PC, що дозволяє демонструвати кругові віртуальні панорами. Починаючи з QuickTime5, стало можливим відтворювати не тільки кругові, але і сферичні панорами. В даний час Apple пропонує 7-ю версію цього плеєра.

Отже, скористаємося відповідною командою з Panorama Tools і, згадавши, що кут зору по горизонталі (при вертикально розташованому фотоапараті Coolpix) становить 49 градусів (фокусна відстань об'єктива з ширококутним адаптором дорівнює 26 мм в перерахунку на 35-мм формат), зробимо трансформацію обох знімків.

Складається таке враження, що краї обох знімків як би наблизилися, тобто що знімки неначе згорнулися всередину. Вже видно на око, що тепер особливих перешкод для стиковки знімків немає. Скопіюємо їх в 2 різних шари в Photoshop і поєднаємо їх за кількома характерними загальним точкам зображень. Пройдемося по стику знімків інструментом «гумка» і наша перша складена панорама готова. Зауважимо, що таким чином можна було б зістикувати всі 12 знімків і отримати кругову - в 360 градусів - панораму. Зауважимо також, що отриманим таким чином панорамам будуть властиві ті ж розглянуті нами вище «арко-подібні» спотворення, властиві панорамам, знятим обертовими апаратами або апаратами з поворотними об'єктивами.

Таким чином нам тепер ясно, чому практично всі програми, призначені для зшивання панорам, на самому початку роботи запитують значення фокусної відстані об'єктива (або його кут зору). Це необхідно для вибору значення радіусу кола, по якому треба «згорнути» знімок. Частина ж таких програм просто просить вказати марку фотоапарата і тип об'єктива, які ви використовували для отримання вихідних знімків. Виникає питання, чи можна взагалі обійтися без програми зшивання панорам, якщо ми ось так, за кілька хвилин отримали панораму в редакторі Photoshop за допомогою безкоштовного до нього фільтра? Принципово на це питання можна відповісти «так». Однак, не все так просто. У прикладі ми використовували однаково експоновані знімки, зйомка велася зі штатива з використанням панорамної головки, виставленої в горизонтальній площині за допомогою рівня, і т.д. і т.п. Тобто умови отримання вихідних знімків можна вважати практично ідеальними. Відхилення, як це часто буває, від таких умов значно ускладнило б нашу задачу.

Перейдемо до розгляду факторів, що роблять побудову складених панорам проблематичним і впливають на їх якість.

ІІ-4. Фактори якості складених панорам

Фактори, що впливають на якість складених панорамних зображень умовно можна виділити в наступні 4 основні групи: 1. Погрішності об'єктивів. 2. Неточності позиціонування фотоапарата. 3. Погрішності фокусування і експонування. 4. Зовнішні фактори.

З безлічі похибок об'єктивів ми відзначимо лише ті з них, які реально можуть ускладнити «зшиваємість» і погіршити якість результуючої панорамної картинки. Їх дві: а) подушкоподібні спотворення (розтягують кадр по діагоналі) або бочкоподібні спотворення (стискаючі кадр по діагоналі); і б) віньєтування.

Подивимося, як виглядають подушко- і бочкоподібні спотворення об'єктивів на вже знайомих нам фотознімках (для більшої наочності на знімки накладена прямокутна сітка):

Спотворення такого типу в тій чи іншій мірі властиві всім об'єктивам. В процесі зшивання фотознімків з такого роду спотвореннями виникає «нестиковка» контурів об'єктів на знімках. При ручному зшиванні практично завжди необхідна попередня геометрична корекція фотознімків засобами графічного редактора. Якщо виготовлення панорами здійснюється за допомогою програми зшивання, то деякі з таких програм досить успішно справляються з незначними спотвореннями. Якщо, однак, ступінь таких спотворень досить велика, то на зшитому панорамному зображенні можуть з'явитися розриви в контурах об'єктів, подвійні контури (т.зв. фантоми), або фрагментарна нерізкість (у разі наявності на знімках об'єктів з дрібною структурою - гілок дерев, листя і т.п.).

Як засіб, що дозволяє усунути утворення такого роду дефектів, також можна рекомендувати попередню корекцію вихідних фотознімків.

Вплив віньєтування на якість панорам що зшиваються, як правило, не носить драматичного характеру. Виняток становлять лише ті випадки, коли на панорамі істотну її частину займає безхмарне небо або небо з однорідною хмарністю. При цьому на стиках зображень що зшиваються можуть явно проглядатися вертикальні розмиті смуги, що відрізняються від сусідніх ділянок зображення неприємним брудно-сірим відтінком. Вигляд цих смуг в значній мірі визначається алгоритмом змішування зображень, реалізованих у програмі зшивання. Ситуація з віньєтуванням може посилитися, якщо фотограф для підкреслення «глибини» кольору неба скористається поляризаційним фільтром (або будь-яким іншим світло-затримуючим фільтром). У той же час вплив віньєтування в значній мірі можна компенсувати шляхом, знову ж таки, попередньої корекції вихідних зображень.

Все сказане вище відноситься до звичайних об'єктивів, що дають зображення прямокутної проекції. У той же час про fish-eye об'єктиви, що займають важливе місце в побудові складених панорам не було сказано нічого. Причина цього в тому, що геометрія зображень, отриманих з використанням таких об'єктивів, і їх спотворень дуже специфічна і, тому докладно об'єктиви цього типу будуть розглянуті нами окремо.

Звернемося тепер до так званих неточностей позиціонування фотоапарата. Тут ми припускаємо, що при зйомці використовується штатив з головкою, що дозволяє закріпити апарат таким чином, щоб вісь його обертання перетиналася під прямим кутом з оптичною віссю об'єктива. Це виключає неточності позиціонування в поперечному напрямку. Що стосується положення апарата в поздовжньому напрямку, то тут ситуація складніша. Необхідно закріпити апарат таким чином, щоб вісь його обертання на штативі проходила через так звану нодальну точку, тобто точку, розташовану, як правило, між площиною плівки (або сенсора) і об'єктивом, в якій перетинаються оптичні промені. (Насправді таких точок 2 - передня і задня. Нас цікавить лише задня точка.) Розбіжність нодальної точки і осі обертання фотоапарата загрожує появою так званої паралактичної помилки або паралакса. На малюнку нижче зображені 2 знімки, зроблені з невеликим кутом повороту один щодо одного і містять явні паралактичні помилки: ліхтар на передньому плані зміщений щодо дерев на задньому плані (зауважимо, однак, що паралакс для об'єктів середнього та заднього плану вже практично не помітний).

В Інтернеті можна знайти таблиці з відстанями нодальних точок від фокальних площин для різних (в основному цифрових) фотоапаратів. Проте визначити таку відстань, а точніше таке положення апарату в панорамної голівці, можна і самому. Для дзеркальних апаратів це здійснюється досить просто шляхом спостереження через видошукач з одночасним поворотом апарату та пробним його зміщенням в поздовжньому напрямку в межах, що допускаються конструкцією головки. Для цифрових апаратів робиться серія пробних знімків з послідуючим ретельним вивченням їх на екрані комп'ютера (цей спосіб також застосовний і для плівкових апаратів, але з більшою трудомісткістю і деякими витратами на плівку, її проявлення та сканування). Важливим зауваженням щодо паралактичних помилок є те, що їх неможливо усунути або навіть компенсувати будь-якими маніпуляціями з готовими зображеннями. Їх повне усунення можливо при використанні спеціалізованих панорамних головок (рамок), що випускаються для конкретних фотоапаратів і об'єктивів. На зшитій панорамі такого роду паралактичні похибки проявляються у вигляді все тих же розривів в контурах об'єктів або, як це видно на фотографії нижче, подвійних зображень.

Однак, в цілому ряді випадків (навіть у такому, як показано на зображенні вище) похибки такого роду можна «замаскувати» шляхом «вирізання» відповідних фрагментів з вихідних знімків і «підклеювання» їх до відповідних ділянок панорами.

При фотографуванні ландшафту, на якому об'єкти переднього плану (дерева тощо) відсутні, про паралактичні погрішності можна взагалі не турбуватися. Проблемою це стає при зйомках у вузьких міських вулицях, приміщеннях і т.п.

До неточностей кутового позиціонування відносяться нахили апарату у вертикальній площині, що проходить через оптичну вісь об'єктива (тангаж, якщо скористатися авіаційною термінологією), і повороти апарату навколо цієї осі (крен). Кожен, хто коли-небудь фотографував в місті і намагався при цьому «втиснути» високу будівлю в кадр шляхом підйому об'єктива апарату вгору, знає як можуть виглядати такі знімки - вертикальні лінії будівель, що сходяться до неба. Причому, чим коротше фокусна відстань об'єктиву, тим більшою мірою виявляється цей ефект. Таким чином похибки в кутовому позиціонуванні апарату можуть призвести до втрати паралельності вертикальних ліній об'єктів зображення. Залежно від напрямку нахилу (вгору або вниз) ці лінії можуть сходитися вгорі чи внизу. Результат - все ті ж розриви, фантоми і т.п. на зшитих панорамах. Дещо інший результат може вийти при «кренах» апарату. Програма зшивання може впоратися з такою помилкою на вихідних знімках. Однак платою за це будуть нахили об'єктів зображення, що збігаються з напрямком нахилу апарату, і як правило, стане вужчим поле панорами по вертикалі. Усуваються такі похибки ретельним вирівнюванням фотоапарата (переважно з використанням рідинних рівнів, що встановлюються як на штатив, так і безпосередньо на фотоапарат). Досвід, однак, показує, що навіть якщо ви оснащені всіма цими засобами, вирівнювання апарату здійснюється не завжди просто і повністю. Особливо це стосується випадків, коли штатив встановлюється на похилій площині при ландшафтній зйомці. Тому і тут вам може знадобитися попередня обробка вихідних знімків на комп'ютері з використанням відповідних функцій вашого графічного редактора (в Photoshop це команди Rotate, Skew, Perspective інструменту Transform).

Як вже згадувалося вище, при виконанні кругової фотозйомки з отриманням зображень для наступної побудови складеної панорами досить часто стикаєшся з ситуацією, коли діапазон експозицій при різних положеннях камери може досягати 4-6 експозиційних одиниць. Особливо це проявляється в яскраву сонячну погоду при невисокому розташуванні сонця і наявності в полі зйомки як освітлених предметів, так і предметів, розташованих в глибокій тіні, а також при зйомці в приміщеннях з вікнами, через які проникає денне світло. В таких випадках важливо утримати себе від використання автоматичного виміру експозиції для кожного кадру. В іншому випадку на зшитій потім панорамі можуть з'явитися суміжні сектори зображення, що істотно відрізняються один від одного за світловою тональностю. Загальною рекомендацією тут є зйомка в ручному режимі з незмінними значеннями діафрагми і витримки, отриманими в результаті усереднення значень експозиційних чисел для всіх кадрів. При зйомці з використанням об'єктивів з фокусною відстанню 28-35 мм, що вимагатиме від вас одержання 14-16 кадрів в портретному режимі, допустима поступова експокорекція від найтемніших до найсвітліших ділянок поля зйомки, але не перевищує 1 експозиційного числа при переході від одного кадру до іншого. Про решту, в принципі, повинна подбати використовувана вами програма зшивання панорами. Практично всі такі програми мають засоби вирівнювання відмінностей тональностей суміжних зображень (що працюють, проте, не завжди достатньо ефективно). Якщо ж ви складаєте панораму з менш ніж 8-ми знімків (об'єктив з фокусною відстанню 20 мм і менше), використання експокорекції може стати проблематичним.

Все сказане вище в рівній мірі відноситься і до регулювання балансу білого в цифрових фотоапаратах: тут також не рекомендується використання будь-яких автоматичних режимів.

Для зйомки панорам з високою якістю передачі динамічного діапазону світла і відтінків, слід знімати вихідні зображення докладаючи максимум уваги до установки експозиції. Відмінності у відтінку і рівнях сигналу в серії повинні бути мінімальними. Чому так? Адже можна зробити експо- і тонову корекцію вже при складанні панорам. Не зовсім так. Будь-яка корекція - це вже втрати і як наслідок, результат буде не ідеальним. Крім того, при витягуванні недоекспонованих зображень різко зростає рівень шуму а відсутність деяких відтінків просто не дозволить зробити прийнятну тонову корекцію. Найкращий варіант - знімати вихідні серії зображень в ручному режимі з використанням брекетинга. В цьому випадку, у Вас буде можливість вибрати кращу серію, де максимально використовується динамічний діапазон Вашої камери або ж зібрати панораму з використанням технологій HDR (High Dynamic Range).

В даний час стає популярною так звана зйомка HDR - зйомка в широкому динамічному діапазоні. Реалізація такого підходу полягає в багаторазовій зйомці об'єкта (не плутати з багаторазовим експонуванням) з різними експозиційними числами і подальшої певним чином побудованої обробці, що дозволяє отримувати вирівнювання тональностей предметів, які значно відрізняються по яскравості. При цьому істотних втрат інформативних складових яскравості і контрастності не відбувається. Такий підхід виглядає вельми багатообіцяючим з точки зору підвищення якості складених панорамних зображень.

Здається, що немає особливої ​​необхідності докладно розповідати те, як може виглядати нерізка панорама або панорама з окремими нечіткими секторами. Тому й тут необхідно відключати будь-які автофокусіровочні режими, наводити на різкість вручну і взагалі намагатися знімати з максимально можливою глибиною різкості.

До зовнішніх умов, які можуть вплинути на якість складеної панорами, можна в першу чергу віднести зміну освітленості в процесі зйомки, що викликається, як правило, «напливом» хмарності на сонце (або навпаки). Тому перед тим як приступити до фотографування рекомендується підняти голову і спробувати оцінити, чи вистачить у вас часу закінчити зйомку до того моменту, коли на сонце набіжить наступна хмара. До умов, які можуть просто звести ваші зусилля з отримання панорамного зображення нанівець, відноситься наявність в полі зйомки рухомих предметів (автомобілів, людей, хвиль). Передбачити результат зйомки в таких умовах практично неможливо. Багато що тут залежить від програми зшивання. Деякі з них просто видаляють з фінального зображення предмети, які не повторюються на суміжних знімках. Але найчастіше на підсумковій панорамі можна знайти фантоми рухомих предметів, а частіше - їх фрагментів. Допомогти в таких випадках може лише ретельна ретуш. Особливо кумедно виглядають панорами з однією і тією ж людською фігурою, у кількох місцях одного і того ж зображення. Деякі панорамні фотографи при зйомці людних місць (вечірок, процесій, і т.п.) практикують багаторазову зйомку при одному і тому ж положенні апарата з наступним переглядом і відбором найбільш прийнятних кадрів - кандитатів на зшивання.

Як видно з усього написаного вище, вимоги, що пред'являються до отримання вихідних фотографічних зображень для наступної побудови панорам, значно вищі за ті, які зазвичай враховуються при звичайному фотографуванні. Тому далі ми розглянемо елементи фототехніки, застосовувані для отримання складених панорам, і рекомендації по її вибору.Обладнання для зйомки складених панорам

ІІ-5. Обладнання для зйомки складених панорам

У цьому розділі ми розглянемо, які основні вимоги та критерії лежать в основі вибору обладнання для отримання складених панорам або, точніше, вихідних зображень для їх отримання. Обладнання це можна розділити на 3 основні групи: 1. фотоапарати; 2. фотооб'єктиви; 3. фотоштативи.

1. Почнемо з фотоапаратів і відразу спробуємо відповісти на популярне сьогодні питання: «плівковий» або «цифровий»? Якщо відповідати коротко, то, мабуть - будь-який. Фотоапарати обох типів в принципі абсолютно придатні для отримання вихідних фотознімків з метою подальшого їх зшивання. Для обох типів існує одна досить важлива загальна вимога: в фотоапараті повинна існувати функція фіксації експозиції при здійсненні зйомки декількох послідовних кадрів. Іншими словами, повинен бути присутнім або режим ручного регулювання як витримки, так і діафрагми, або - це стосується цифрових апаратів - режим «скасування автоекспонування», при якому проводиться фіксація параметрів ескпозіціі першого знімку. Крім того, для цифрових фотокамер обов'язковий ручний режим установки балансу білого.

Ці природні і досить прості вимоги, що випливають з необхідності отримання однаково експонованих вихідних зображень з однією і тією ж кольоровою тональністю, відразу ж досить різко обмежують коло придатної для панорамної зйомки апаратури. Так, стає фактично неприйнятним для цілей отримання якісних панорам цілий клас фотоапаратів типу point-and-shoot (тобто «мильниць» - як плівкових, так і цифрових). В подальшому, кажучи про об'єктиви, наведемо додаткові аргументи, що свідчать проти застосування такого роду фототехніки в панорамній зйомці.

Очевидно, що найбільшою мірою наведеним вище вимогам відповідають дзеркальні фотоапарати: як плівкові, так і цифрові. Крім того із «дзеркалкою», як правило, можна використовувати змінні об'єктиви, в тому числі короткофокусні, які в основному і застосовуються в панорамній фотографії.

Нижньою межею розмірності світлочутливої ​​матриці цифрового апарата потрібно вважати 1600 х 1200 (тобто не менше 2-х мегапікселів).

Маючи плівковий фототаппарат, Ви можете зіткнутися з тим, що втомившись від незадовільної якості обробки фотоплівки у всякого роду «лабах», боротьби за достовірність передачі кольору при скануванні, від «зерна» на сканах і від самого дуже трудоємкого процесу сканування і т.д., при черговому оновленні наявної у Вас фототехніки зупините свій вибір на цифровому дзеркальному фотоапараті. При цьому ніяк не виключається періодичне використання плівкового фотоапарата.

2. Звернемося до фотооб'єктивів. Тут вибір диктується в основному умовами і об'єктом фотозйомки. Для отримання сферичних панорам (що є предметом нашого вивчення) - в силу того що це в першу чергу стосується зйомки в приміщеннях, в умовах вузьких міських вулиць і т.п. - вже бажано мати об'єктив з полем зору 180 градусів.

А якщо вам належить створити панорамне зображення рівнинного або морського пейзажу, то в цьому випадку цілком міг би підійти звичайний 50-міліметровий об'єктив. Однак, якщо в зображенні передбачається наявність об'єктів, кутові розміри яких становлять десятки градусів (будинки, дерева, гори, люди), то для їх відображення може знадобитися об'єктив з більш короткою фокусною відстанню.

У таблиці нижче наведені основні дані, які можуть бути корисні при виборі об'єктива для зйомки на 35-мм плівку з метою подальшого отримання повних кругових (360-градусних) складених панорам. Необхідна кількість зображень (вихідних) підраховано з припущення, що взаємне кутове перекриття суміжних знімків становить не менше 25 градусів. Відношення довжини отриманої в результаті зшивання панорами до її ширини є результат простого поділу 360 градусів на поле зору об'єктива при відповідній орієнтації апарату. На практиці ці відносини можуть бути вище, що обумовлено не повним використанням кадру вихідного знімка, зміною розмірів при зшиванні панорам у відповідних програмах, і т.п. Тому наведена таблиця носить скоріше ілюстративний, ніж довідковий характер. Точні дані дасть вам робота з конкретним об'єктивом і програмою зшивання.

Фокусна відстань	Поле зору, верт. / гориз. орієнтація	Необхідна кількість зображень	Відношення довжини до ширини панорами
8 мм (fish-eye)	180º х 180º	3	2
16 мм (fish-eye)	137º х 88º	6 / 4	4,1 /2,6
20 мм	84º х 62º	8 / 6	5,8 / 4,3
24 мм	74º х 53º	9 / 7	6,8 / 4,9
28 мм	65º х 46º	10 / 8	7,8 / 5,5
35 мм	54º х 38º	13 / 9	9,5 / 6,6
50 мм	40º х 27º	18 / 12	13,3 / 9,0

Дана таблиця дозволяє розглянути ще один (крім поля зору) критерій вибору об'єктива для отримання складених панорамних зображень. Це їх розмір. Якщо мова йде про друкування, то відповідь очевидна: чим розмір більше, тим якісніше відбиток. Однак, якщо планується розмістити отримуване панорамне зображення на інтернет-сайті, то його розмір, а отже час завантаження, вже стає одним з факторів підбору об'єктива. Припустимо, що ви вирішили розміщувати отримані вами 360-градусні панорами на вашому сайті, використовуючи для їхнього відтворення (перегляду) так званий java-viewer з вікном висотою 300 пікселів. Для перегляду вам буде необхідно створити і зберегти у форматі jpeg панорамні зображення висотою не менше 360 пікселів. Якщо для отримання вихідних знімків ви використовували 20-мм об'єктив (з вертикальною орієнтацією), то, згідно таблиці вище, довжина такої панорами складатиме не менше 2088 пікселів. Обсяг такого зображення, стиснутого в jpeg з коефіцієнтом якості 50%, залежно від його сюжету і різкості буде порядку 130-160 кілобайт. Той же об'єм для 16-мм об'єктиву вже буде менше: 110-140 кілобайт. Таким чином, як не парадоксально це звучить, чим коротше фокусна відстань об'єктиву, тим менше об'єм файлу (комп'ютерного) з панорамним зображенням.

Розглянемо ще один фактор, що впливає в якійсь мірі, на вибір об'єктиву. Мова йде про кількість вихідних фотографій, необхідних для виготовлення панорами. 18 кадрів для 50-мм обектіва при вертикальній його орієнтації - це половина плівки (36 кадрів). Іншими словами - багато. Та й навряд чи знайдеться достатня кількість сюжетів для панорамної зйомки таким об'єктивом. Досвід підказує, що для панорамної фотографії використання об'єктива з фокусною відстанню більше 28 мм (для плівки шириною 35 мм) навряд чи доцільно.

Про якість об'єктивів, прийнятну в панорамній фотографії, вже говорилося, зокрема, що об'єктиви з фіксованою фокусною відстанню краще так званих «зумів». Принципових заперечень проти використання об'єктивів із змінною фокусною відстанню не існує. Єдине, що треба мати на увазі, це умова незмінності фокусної відстані в процесі зйомки однієї панорами і необхідності точного знання цієї фокусної відстані, оскільки це досить істотний параметр для отримання панорамних зображень з плоских знімків і більшість програм зшивання вимагають введення його точного значення.

Для отримання складених панорам найбільшою мірою підходять об'єктиви fish-eye (в перекладі з англ. «риб'яче око»). Наприклад, такі як: Sigma 8 mm F4 EX і російський МС Зенітар-М 2,8 / 16 з різьбою М42, що дозволяє встановлювати його на фотоапарати Canon через перехідне кільце. Об'єктив Зенітар є, мабуть, ідеальним об'єктивом для отримання панорамних зображень з використанням 35-мм плівкових дзеркальних фотоапаратів.

І останнє про об'єктиви. Зйомка в режимі автофокусування не допустима. Перед початком зйомки необхідно перейти в режим ручного фокусування і не чіпати фокусіровочне кільце до закінчення всього сеансу отримання вихідних знімків для даної панорами.

3. Тепер поговоримо про штативи. Точніше не тільки про штативи, а й про інші пристрої і способи фіксації фотоапарата при панорамній зйомці.

Відносно нескладно зробити кілька (3-5) послідовних знімків, уважно стежачи через видошукач фотоапарата за тим, щоб кожний наступний кадр на 25-30% перекривав попередній і щоб при цьому лінійне і кутове положення лінії горизонту залишалися незмінними. Однак, якщо мова йде про необхідність виконання 8-10-12 послідовних знімків з поворотом фотоапарата строго в горизонтальній площині на повні 360º, то без фотоштатива та спеціальної (панорамної) головки (або рамки), яка дозволила б при переході від кадру до кадру повертати апарат на строго певний кут, тут не обійтися. Єдиною особливою вимогою, яка ставиться до такого штативу є, мабуть, наявність в його конструкції рідинного рівня для нівелювання кріпильного майданчика.

В якості головки штатива для панорамної зйомки в принципі можна використовувати універсальну 3D головку, аналогічну зображеної нижче моделі Manfrotto / Bogen 3025.

Це недороге пристосування дозволяє закріпити фотоапарат в горизонтальному положенні на нівельованому горизонтальному майданчику і навіть злегка відрегулювати положення апарата в поздовжньому напрямку, що необхідно для відповідного позиціонування нодальної точки об'єктива. Головка оснащена лімбом і може повертатися в горизонтальній площині на необхідний кут. Карданна конструкція головки дозволяє також задати таку конфігурацію колін, при якій можливе вертикальне закріплення фотоапарата. Зауважимо, правда, що цього можна досягти лише для апаратів певних розмірів.

Корисним доповненням до такої комбінації штатива і головки є спиртовий рівень, що дозволяє горизонтувати фотоапарат з більш високим ступенем точності. Як приклад можна привести призматичний рівень Hasselblad, який встановлюється на «гарячий башмак» фотоапарата.

Найкращі результати досягаються, все ж, при використанні спеціальних панорамних рамок або головок.

На фотографії зверху зображена така рамка для кріплення апаратів Nikon Coolpix 950. Називається вона KiWi 900/950 і виробляється (точніше вироблялася) невеликою американською компанією Kaidan, що спеціалізується на розробці і виготовленні панорамних головок для фотоапаратів різних типів. Конструкція цієї рамки представляє собою L-подібну скобу, що закріплюється на фотоштативі через поворотний механізм-тріскач, що дозволяє повертати скобу в горизонтальній площині на 360º за 18, 14 та 5 разів залежно від того, чи використовується фотоапарат лише зі штатним зум-об'єктивом в його короткофокусним положенні, чи встановлений на об'єктив ширококутний конвертор або fish-eye конвертор. У верхній частині скоби є 2 отвори і горизонтальний паз для кріплення апарату у відповідності з фокусними відстанями об'єктива і об'єктиву з конверторами. На горизонтальному майданчику скоби розташований (на знімку не видно) двохвісьовий спиртової рівень. Треба відзначити, що в конструкції такої рамки немає нічого такого, що не можна було б виготовити своїми силами або замовити в майстерні. В Інтернеті можна знайти досить багато прикладів такої непрофільної для фотографів технічної творчості.

Зйомка зі штатива, тим більше із встановленою на ньому панорамною головкою або рамкою, безумовно необхідна для отримання якісних результатів, а точніше вихідних фотознімків, подальше зшивання яких в панораму не складе жодних істотних проблем навіть при використанні рядових і недорогих програмних засобів.

ІІ-6. Об'єктиви fish-eye або риб'яче око

До об'єктивів fish-eye (або «риб'яче око») належать такі об'єктиви, поле зору яких складає не менше 180 º. Розрізняють два типи об'єктивів fish-eye:

(а) діагональний fish-eye (full frame), у якого поле зору в 180 º вимірюється по діагоналі фотографічного кадру; стосовно 35 мм плівці його фокусна відстань лежить в межах 14-16 мм;

(б) круговий fish-eye (circular), який захоплює кут 180 º в межах вузького боку фотографічного кадру, іншими словами - кружок зображення потрапляє всередину кадру; фокусна відстань об'єктивів цього класу становить 6-8 мм.

(а) (б)

Нижче показаний варіант оптичної схеми об'єктива fish-eye.

На схемі помітно, що лінійна відстань від центру кадру до елемента зображення на плівці пропорційна кутовій відстані цього ж елемента в реальності від оптичної осі об'єктиву. Однак це ствердження справедливо лише теоретично. На графіку нижче (вісь абсцис - кутова відстань, вісь ординат - лінійна відстань на плівці) ця теоретична залежність відображена у вигляді прямої лінії синього кольору. Реальна ж залежність (у кілька перебільшеному вигляді) носить характер кривої зеленого кольору, тобто об'єкти зображення, розташовані на периферії кадру виглядають трохи «тонше», ніж об'єкти того ж кутового розміру, але які знаходяться ближче до центру кадру (оптичної осі об'єктиву).

Тобто об'єктивам fish-eye властивий той вид геометричних спотворень, який носить назву «радіального зміщення». І це на додаток до вже наявного «бочковидного» малюнка зображення, формованого «риб'ячим оком». Зауважимо, попутно, що бочкоподібні спотворення в традиційних (прямокутних) об'єктивах мають ту само природу, що і радіальне зміщення в об'єктивах fish-eye.

Вперше об'єктив fish-eye під назвою Hill Sky Lens був виготовлений в 1924 р. компанією Beck of London. Своє основне застосування цей об'єктив знайшов в метеорології для фотографування неба «одним кадром». Надалі об'єктиви цього типу стали широко використовуватися в астрономії для фотографування нічної картини зоряного неба і спостереження за метеоритами.

Фотографи (не метеорологи або астрономи) звернули свою увагу на об'єктиви fish-eye близько 30-ти років тому (у середині 80-х років) з появою масового доступу до комп'ютерів. З'ясувалося, що зображення, отримане за допомогою fish-eye, можна трансформувати до вигляду, придатного для нормального сприйняття. Привабливою для фотографів стала надширококутність цих об'єктивів. Та обставина, що круговий fish-eye має поле зору, що дорівнює або перевищує 180º, навело на думку, що якщо вдасться якимось чином поєднати краї двох отриманих за допомогою fish-eye зображень, зроблених з однієї точки в строго протилежних напрямках, то це стане ідеальним способом отримання повних сферичних панорамних зображень. Думка виявилася плідною і незабаром була реалізована на практиці у вигляді, придатному для комерційного використання.

І дійсно, в об'єктивах fish-eye приваблює те, що можна отримати кругову і навіть сферичну панораму, зробивши всього від 3 до 8 знімків (залежно від конкретного типу об'єктиву і фотоапарату).

Сьогодні немає проблем з придбанням практично будь-якої фотографічної техніки, у тому числі і об'єктивів fish-eye. Крім уже згаданого нами 16 мм Зенітара можна знайти білоруський 8 мм МС Пеленг 3,5 / 8 (наявний у автора даної роботи). Обидва об'єктиви, до речі сказати, користуються помітною популярністю на Заході. До недоліків цих двох об'єктивів можна віднести, мабуть, лише один: поява на зображеннях помітних відблисків від точкових джерел світла. Відсутність автофокусування, про яку часто пишуть у відгуках на ці об'єктиви, серйозним недоліком навряд чи може вважатися. У той же час, практично у всіх відгуках відзначається дуже висока різкість обох об'єктивів. Правда, досить специфічний недолік має об'єктив Пеленг: діаметр кружка зображення, одержуваного на 35 мм плівці, становить 26,5 мм. Іншими словами реальне поле зору по короткій стороні кадру буде близько 160 º замість 180 º, що не дозволяє віднести цей об'єктив до класу кругових. А при установці Пеленга на цифровий дзеркальний апарат, наприклад Canon 300D, проблема поглиблюється. Оскільки розмір світлочутливої ​​матриці цього фотоапарата становить 22,7 х 15,1 мм, тепер вже і по довгій стороні кадру поле зору не дотягує до 180 º. Це проілюстровано на малюнку нижче.

Вище наведено приклад фотографії, зробленої об'єктивом МС Пеленг 3,5 / 8, встановленому на фотоапараті Nikon D50 (з розміром матриці 23,58 х 15,68 мм).

Тобто, фактично первісно 8 мм круговий об'єктив перетворюється на діагональний fish-eye.

Зараз також став доступний об'єктив Sigma 8 mm F4 EX. Діаметр кружка зображення цього об'єктива на 35 мм плівці дорівнює 22,08 мм.

Володарям цифрового фотоапарата Nikon Coolpix серії 800, 900, 4000 або 5000, підійде fish-eye конвертор Nikon FC-E8. Причому апарати зазначених серій дозволяють робити перемикання між режимами кругового fish-eye і діагонального. Слід зауважити, однак, що якість фотографій, отриманих за допомогою комбінації фотоапарат / адаптор Nikon дещо гірше, ніж при використанні комбінації, складеної з цифрового дзеркального апарата й об'єктива fish-eye.

На фотографіях нижче послідовно зображені об'єктиви МС Зенітар-М 2,8 / 16, Sigma 8 mm F4 EX і fish-eye конвертор Nikon FC-E8 (масштаб не дотриманий.)

Фотографії, виконані цими об'єктивами виглядають наступним чином: (а) об'єктив МС Зенітар-М 2,8 / 16, фотоапарат 35 мм плівковий Canon EOS 3000 і цифровий Canon Digital Rebel (300D)

На знімку, зробленому цифровим Canon'ом «бочковідность» зображення вже практично не помітна.

(б) об'єктив Sigma 8 mm F4 EX, фотоапарат 35 мм плівковий Canon EOS ELAN IIE (EOS 50E) і цифровий Canon Digital Rebel (300D)

(в) fish-eye конвертор Nikon FC-E8, цифровий фотоапарат Nikon Coolpix 950 в режимі кругового і діагонального fish-eye.

ІІ-7. Проекції в панорамних зображеннях

Тут ми постараємося розібратися в тому, які види геометричних проекцій застосовні для отримання складених кругових і сферичних панорам. Чітке уявлення про це - ключ до розуміння того, зображення якого типу формуються в програмах зшивання панорам.

Розглянуті нами питання дуже близькі до того, чим займаються картографи. Уявімо собі, що ми знаходимося в центрі пустотілої прозорої сфери з зображеними на її поверхні обрисами материків і островів і нанесеної поверх усього цього координатної сіткою. По суті, таке представлення - це аналог того, що видно через видошукач фотоапарата, якщо намагатися повертати, піднімати і опускати голову разом з апаратом. Спробуємо зобразити все це на плоскості або, правильніше сказати, побудуємо проекцію земної поверхні на плоскість. Існує кілька методів таких побудов. Для наших цілей підходять два: метод рівнокутної циліндричної проекції і метод еквідистантної циліндричної проекції.

Розглянемо перший з них. Помістимо цю нашу сферу-глобус всередину циліндра того ж діаметру. Тепер включимо сильне точкове джерело світла, що знаходиться в центрі сфери. Утворене при цьому тіньове зображення на внутрішній поверхні циліндра і буде тією самою рівнокутною циліндричною проекцією. Відразу зауважимо, що тіні від об'єктів в «полярних» областях значно деформувалися у вертикальному напрямку і якість їх зображення є неприйнятною. Тепер розріжемо циліндр по одному з меридіанів, розгорнемо його на плоскості і отримаємо те, що називається рівнокутною циліндричною проекцією. З огляду на те, що з точки зору спостерігача, що знаходиться всередині сфери, області спроектованого зображення, укладені між паралелями, мають одні й ті ж кутові розміри по вертикалі, цей вид проекції і отримав таку назву. З курсу шкільної географії згадується ще одна її назва - меркаторська. Фотографи, зайняті створенням панорам, називають її просто циліндричною або використовують термін QTVR (Quick Time Virtual Reality).

Для розуміння методу еквідистантної проекції нам доведеться залучити трохи більше уяви. Уявімо собі, що зображення земної поверхні на сфері-глобусі нанесено на тонку еластичну прозору плівку. Надрежем цю плівку від полюса до полюса строго по будь-якому з меридіанів і акуратно знімемо її зі сфери. Тепер розправимо цю плівку на плоскій поверхні таким чином, щоб утворився прямокутник. У цьому випадку ступінь розтягування буде тим більше, чим ближче до полюсів. Самі полюса розтягнуться в нескінченно тонку горизонтальну лінію (що звичайно є математичною ідеалізацією). У результаті ми виявимо, що довга сторона отриманого прямокутника буде дорівнювати довжині екватора сфери, а його коротка сторона - половині цієї довжини.

Більше того, прямокутники, утворені лініями паралелей і меридіанів (у нашому випадку квадрати зі стороною 30 º), рівні, тому в англомовній літературі для проекції цього типу часто використовується термін equirectangular, що в дослівному перекладі звучить як «рівнопрямокутна». Крім того можна зустріти ще одну назву - PSphere. Відразу відзначимо, що цей вид проекції надзвичайно важливий, якщо ми ведемо мову про сферичні панорами.

Панорамні зображення в описаних вище двох проекціях можуть бути отримані відразу в результаті роботи алгоритмів програм зшивання. Однак при відтворенні (перегляді) панорам на екрані комп'ютера використовується ще один вид подання панорам - у вигляді куба або кубічної проекції. Пояснити, як отримати таку проекцію дуже легко за допомогою вже використаної нами моделі глобуса. Уявімо собі, що наша сфера-глобус поміщена в пустотілий куб, кожна зі сторін якого дорівнює діаметру сфери. Далі за допомогою того ж точкового джерела світла зпроецюємо зображення на сфері на внутрішню поверхню куба, а потім розправимо куб по його сторонах на плоскій поверхні. Результат такої дії зображений на малюнку нижче.

Зображення такого типу не може бути отримано безпосередньо з вихідних фотознімків, а є результатом геометричних перетворень з зображення у сферичній проекції.

ІІ-8. Програми зшивання панорам

Програма зшивання призначена для отримання безперервного безшовного панорамного зображення з серії вихідних фотознімків. При цьому, як правило, виконуються послідовно 3 основні операції:

1. перетворення вихідних фотознімків, виконаних нормальним об'єктивом або об'єктивом fish-eye, до вигляду, придатного для зшивання, тобто приведення до циліндричної або сферичної проекцій;

2. власне зшивання, тобто суміщення однакових елементів, що знаходяться у суміжних загальних областях знімків; і

3. змішування суміжних зображень з метою вирівнювання їх яскравості, контрастності і колірної тональності.

Підкреслимо ще раз, що якщо вихідні знімки зроблені з дотриманням всіх умов, (якісний об'єктив, штатив, рівень тощо), практично будь-яка програма зшивання чудово впорається з поставленим перед нею завданням. На практиці, однак, виконання всіх цих вимог не завжди досяжно і в цьому випадку програма зшивання бере на себе виправлення похибок в панорамах, викликаних допущеними в процесі підбору обладнання і зйомки відступів від ідеального сценарію. Таким чином, програма зшивання характеризується не тим, як вона обробляє «досконалі» знімки, а тим, як вона справляється з усякого роду похибками на знімках («бочки», віньєтування, нахили, нерівномірність експонування, кольоровості і т.п.)

Першою сучасною програмою, призначеною для зшивання панорам з окремих фотознімків, слід вважати QuickTime VR Authoring Studio, випущеної в 1997 р. корпорацією Apple Computers. З того часу кількість програм зшивання панорам, представлених на ринку, перевищила три десятки. Велика частина такого роду програм має в своїй основі алгоритми автоматичного зшивання, в основі яких лежить розпізнавання контрастних елементів зображень на вихідних знімках. Деякі програми здійснюють зшивання по маркерами, що розставляються користувачем на суміжних зображеннях з подальшим поєднанням маркованих точок на результуючій панорамі (PanaVue Image Assembler). Як правило, до початку роботи по зшиванню необхідно вказати фокусну відстань об'єктиву, з використанням якого велася зйомка. Це можна зробити або шляхом безпосереднього введення числового значення, або підібрати тип фотоапарата з об'єктивом з наявної у програмі нескладної бази даних. Кілька програм можуть самостійно здійснювати уточнення цих фокусних відстаней (Panorama Factory, PixMaker Pro). Існують програми, що дозволяють зшивати панорами, представлені кількома рядами вихідних фотознімків (все той же (PanaVue Image Assembler, REALVIZ Stitcher та інші). Практично всі програми дозволяють задавати тип майбутньої панорами - плоска або кругова. Більшість програм генерують не тільки зшите результуюче панорамне зображення, але і HTML-код, придатний для безпосереднього розміщення на сторінці сайту і дозволяє відтворювати панораму за допомогою тут же розміщуваної програми-вьюер (як правило Java-аплета) або звернення до відповідного модуля (плагіну ) браузера.

Ulead COOL 360 виробництва компанії Ulead Systems. Випущена в 1999 році, ця програма досі є прикладом вельми оригінальної побудови інтерфейсу користувача.

Для роботи з цією програмою взагалі не потрібно будь-яких інструкцій. Програма дозволяє обробляти зображення, отримані лише з використанням нормальних (прямокутних об'єктивів). Вона непогано може впоратися з роботою по змішуванню зображень, але досить безпорадна у разі геометричних погрішностей і практично не обробляє фантомні елементи зображень. Ulead COOL 360 не оновлювалася з моменту першої її появи на ринку.

Розглянемо ще одного «ветерана» - програму PhotoVista. Спочатку ця програма була представлена ​​компанією Livepicture в 1998 р. Проте потім PhotoVista та інші програми, розроблені LivePicture, кілька разів переходили від одного власника до іншого. По мірі зміни власників в основному змінювався інтерфейс програми і досить незначно її інші властивості. Станом на 2004 р. власником програми, а точніше версією PhotoVista 3.0 була компанія iSeeMedia. Але якщо судити за кількістю відгуків про програму, найбільш популярною все ж залишилася версія PhotoVista 2.0, випущена компанією MGI в 1999 р.

PhotoVista (ми будемо грунтуватися на досвіді роботи з версіями 1.3.2 і 2.0) має простий і зрозумілий інтерфейс і, практично не вимагає попереднього вивчення будь-якої інструкції. За якістю результатом PhotoVista помітно перевершує більшість відомих програм зшивання панорам (хоча має і ряд обмежень).

Найбільш сильними сторонами програми є: (а) чудова здатність обробляти геометричні невідповідності суміжних зображень, (б) практично усувати фантомні елементи зображень (на одному знімку знаходиться фрагмент йдучої людини, а на суміжному знімку його немає), (​​в) досить непогано (принаймні в порівнянні з іншими програмами) справлятися з різницею в колірній тональності суміжних знімків. Програма легко обробляє файли зображень розміром в десятки мегабайт і при цьому робить це досить швидко. Поряд з дуже широкими можливостями вибору традиційних об'єктивів існує можливість зшивати зображення, отримані за допомогою діагонального об'єктива fish-eye (з фокусною відстанню 16 мм). Дуже сильною стороною програми є можливість подання результуючої панорами в будь-якому з 3-х видів проекцій: еквідистантної (сферичної), циліндричної або кубічної. До недоліків або, точніше, обмежень програми можна віднести, мабуть, тільки неможливість зшивання багаторядних (мозаїчних) панорам. Через відсутність будь-яких елементів ручного маніпулювання над вихідними зображеннями (нахили, тональність і т.п.) формально цю програму не відносять до класу професійних.

Якщо вам вдалося отримати вихідні зображення прийнятної якості (однорідна яскравість і колірна тональність вихідних знімків, відсутність віньєтування) і ви надаєте перевагу програмам з безліччю налаштувань, то вам швидше за все підійде програма PanaVue Image Assembler версії 2.7 і старше.

Програма ця несе всі ознаки «професійності». Перш за все вона дозволяє зшивати як однорядні, так і багаторядні панорами (або мозаїчні зображення). На додаток до основного автоматичного режиму зшивання є можливість використання маркерів, що розставляються вручну. Програма передбачає зшивання зображень, виконаних з використанням 16-мм об'єктиву fish-eye. Важливою (і цікавою) особливістю програми є режим само-підстроювання параметрів об'єктива, тобто уточнення фокусної відстані, кута нахилу фотоапарата і виявлення та компенсації геометричних погрішностей (бочко-і подушкоподібних спотворень). Крім того регулюється ступінь змішування зображень і задається режим (принаймні теоретично) підгонки кольору.

Досить популярна в СНД програма зшивання панорамних зображень Panorama Factory.

Факт такої популярності швидше за все обумовлено т.зв. «умовною безкоштовністю» (​​shareware) програми. Програма ця - результат праці однієї людини - Джона Стрейт (John Strait). Зараз, щоправда, автор програми виступає як компанія під назвою Smoky City Design. Panorama Factory позиціонується її автором як програма для фотографів-професіоналів, що підкріплюється досить об'ємним керівництвом по роботі з нею. Хоча в цілому прийоми роботи з програмою досить прості. Автор програми зробив особливий упор на обробку зображень з точки зору вирівнювання яркостей, кольоровості і т.п. Panorama Factory допускає лише використання традиційних «прямокутних» об'єктивів і дозволяє отримувати тільки однорядні панорами. Програма у своїй роботі споживає значні ресурси комп'ютера і досить повільна.

Всі 4 розглянуті програми знаходяться в ціновому діапазоні від 35 до 70 доларів США, що робить їх дуже доступними для широкої публіки. Всі вони (за винятком, може, Ulead COOL 360) цілком можуть бути віднесені не тільки до любительського класу, але і до напівпрофесійних. Однак, поряд з програмами цієї категорії на ринку існує і декілька по-справжньому професійних програмних продуктів з ціною, що обчислюється сотнями доларів. До них, зокрема, відноситься вже згадана нами QuickTime VR Authoring Studio. Іншими широко відомими представниками цього класу програм є REALVIZ Stitcher компанії REALVIZ, Panoweaver компанії Easypano, PixMaker Pro компанії PixAround.

Зупинимося на останній з них.

Насамперед у програмі PixMaker Pro реалізована концепція безперервності технології «Зняв-Зшив-Опублікував» (Snap, Stich and Publish), що робить роботу з програмою простою і зрозумілою. Проте, якщо звернутися до меню програми, то ми виявимо, досить багатий набір попередніх регулювань: як ручних, так і автоматичних. У першу чергу це стосується параметрів об'єктива: за будь-якими 2-ма обраними суміжними вихідними зображеннями можна уточнити фокусну відстань, скоректувати геометричні спотворення і компенсувати нахил об'єктива. Крім того існує можливість регулювання глибини змішування, корекції кольоровості та мінімізації фантомних елементів. Програма здатна працювати з діагональними об'єктивами fish-eye. Однак зшивати можна тільки однорядні панорами. PixMaker Pro чудово може впоратися з геометричними погрішностями вихідних знімків. Фантомні елементи (навіть без участі регулювань, які їх мінімізують) на результуючій панорамі як правило відсутні або оброблені таким чином, що на них не відразу звернеш увагу (так, розірвані лінійні елементи замінюються ламаними). Іноді помічаються погрішності змішування ділянок з градієнтним характером забарвлення (небо). На результуючих зображеннях часто виявляються ледь помітні вертикальні смуги, що розділяють області різної тональності. Проявляється це в основному на ділянках зображень типу «небо» і легко піддається простому ретушуванню в Фотошопі.

PTGui Pro - одна з кращих, у своїй лінійці, програм для створення панорамних зображень. Служить для професійного об'єднання фотографій, при цьому доступна у використанні і новачкам. Спочатку була розроблена як графічний користувальницький інтерфейс для Panorama Tools, звідси і отримала свою назву.

Навряд чи слід очікувати створення універсально-ідеальної програми зшивання, придатної для всіх типів об'єктивів, сюжетів, вихідних форматів і т.п. Найчастіше доводиться вдаватися до комбінації різних підходів і програм. Те, що не вдається одній програмі, цілком може виявитися під силу інший. І навпаки.

ІІ-9. Віртуальні панорами

На відміну від панорамної фотографії, яку можна помістити в рамку, вкласти в альбом, надрукувати на сторінці книги чи журналу, віртуальні панорами призначені для показу на екрані комп'ютерного монітора. Причому відображення панорами здійснюється не цілком. Одномоментно на екрані знаходиться лише її частина, кутові розміри якої як правило відповідають нормальному куту зору неозброєного ока. Все панорамне зображення проглядається шляхом плавного переміщення вліво або вправо. Кругова панорама, тобто панорама з кутовим розміром 360 º в горизонтальній плоскості, може при цьому здійснювати повний поворот в будь-якому вибраному напрямку. При перегляді сферичної панорами, тобто зображення з кутовими розмірами 360 º х 180 º, додається також переміщення зображення вгору і вниз. Все це в якійсь мірі відповідає зоровому сприйняттю реальної просторової картини навколишнього нас середовища. Тому така модель реального світу з деякими допущеннями може бути названа віртуальною панорамою (VR panorama), що по суті є одним з найпростіших і доступних втілень складніших систем, об'єднаних поняттям «віртуальна реальність».

Віртуальні панорами стали одним з найвиразніших інструментів в арсеналі засобів дизайнера інтернет-сайтів. Особливо це стосується ріелторськіх сайтів. Тепер, при наявності на такому сайті віртуальних панорам інтер'єру пропонованого до продажу житла, потенційний покупець може скласти набагато повніше уявлення щодо даної пропозиції. Дуже часто він може відразу виявити невідповідність його вимогам, що, тим самим, дозволяє економити час та кошти. Віртуальні панорами можна знайти також на сайтах туристичних агентств, готелів, ресторанів, магазинів. Часто серію віртуальних панорам об'єднують в так звані віртуальні тури або прогулянки, в яких перехід від однієї панорами до іншої здійснюється через активні зони, що розміщуються безпосередньо на зображеннях. Вельми успішними виглядають спроби об'єднання панорам з планами приміщень, компасами і картами місцевості, звуковим супроводом, що дозволяє створювати віртуальні тури з елементами навігації. Таким чином значно доповнюється і розширюється інтерактивність, спочатку закладена в процес перегляду віртуальних панорам, що часто робить цей процес досить захоплюючим заняттям.

Демонструвати віртуальні панорами на екрані монітора дозволяють спеціально призначені для цієї мети програми - вьюери.

Більшість віртуальних панорам, що демонструються в Інтернеті, кругові. Це обумовлено щонайменше двома обставинами. По-перше, виготовити кругову панораму простіше. По-друге, сюжетна необхідність у панорамі з вертикальним кутовим розміром 180 º зустрічається не так вже й часто. Зрозуміло, що інтер'єр або міський пейзаж з вузькими вулицями і високими будинками краще демонструвати від «підлоги» до «стелі». В інших випадках 100-110 º по вертикалі можуть виявитися більш ніж достатніми.

Зауважимо, що коли ми говоримо про кругову або сферичну панораму, то маємо на увазі лише кутові розміри простору, відображеного на цій панорамі. Інша справа те, в якій проекції та чи інша панорама повинна бути представлена ​​для її найбільш ефективної демонстрації через вьюер. Так, кругові панорами можуть демонструватися як в циліндричному вигляді (QTVR проекція), так і в сферичному (еквідистантна проекція). Сферичні панорами, тобто панорами з кутовими розмірами 360 º х 180 º, спочатку сформовані в еквідистантному вигляді, можуть демонструватися безпосередньо в цьому вигляді, або їх можна перетворити в кубічну проекцію. Операції перетворення здійснюються, як правило, в процесі зшивання панорами. Проте змінити проекцію, в якій спочатку отримана панорама, можна і пізніше. Зокрема, це завдання легко вирішується за допомогою все тих же плагінів Panorama Tools.

Нагадаємо, що кругове панорамне зображення характеризується наявністю арко-образних геометричних спотворень, які часто ускладнюють нормальне сприйняття об'єкта зображення. Особливо цей тип спотворень проявляється на панорамних зображеннях, переважно заповнених об'єктами переднього плану (інтер'єри, вулиці).

Тому демонстрація панорами - це не тільки її переміщення у вікні вьюера, але і безперервне рішення вьюером завдання перспективної корекції видимої частини зображення. На фотографіях нижче зображені нескоригований фрагмент панорамного зображення (а) і цей самий фрагмент після перспективної корекції, тобто перетворення його в плоску прямокутну картинку (б).

Крім того при перегляді сферичної панорами вьюер повинен вміти формувати просторово скоректовані зображення її верхньої (зеніт) частини (в) і нижньої (надир) частини (г).

Сферична панорама, перетворена в кубічну проекцію, являє собою набір з 6-ти квадратів, що містять фрагменти вихідної панорами кутовими розмірами 90 º х 90 º: 4 бокових сторони плюс 2 сторони, відповідні зображенням «стелі» та «підлоги». Причому зображення в квадратах вже перетворені в плоску прямокутну проекцію. Тому завдання вьюера в цьому випадку полягає в тому, щоб поєднувати сторони відповідних квадратів з одночасною корекцією лінійної перспективи.

Існує уявлення про те, що, сфотографувавши послідовно «4 стіни, підлогу і стелю», можна безпосередньо отримати «кубічну панораму». Це помилка. Формування кубічної панорами або, точніше, сферичної панорами в кубічній проекції, неможливо без попереднього отримання сферичної панорами в еквідистантнії проекції.

Для перегляду панорам, вертикальний кутовий розмір яких не перевищує 60 º (тобто складені зі знімків, знятих з використанням об'єктивів з фокусними відстанями 35 мм і вище) і на яких відсутні об'єкти з явно помітними «арками», допускається використання найпростіших вьюерів без перспективної корекції. Перегляд панорам за допомогою такого роду вьюерів аналогічний операції простої (​​але плавної, з ефектами прискорення і гальмування) прокрутки зображення. Перегляд сферичних панорам з використанням таких вьюерів принципово неможливий.

При підготовці панорамних зображень для їх демонстрації в Інтернеті діють ті ж обмеження, що і для звичайних фотографій: час завантаження файлів, що містять ці зображення, не повинен відлякувати глядача. Цей час в загальному випадку прямо пропорційний розміру завантаження і обернено пропорційний швидкості з'єднання модему комп'ютера з сервером провайдера. Так, комфортним ми б назвали час завантаження, що не перевищує 30 секунд. А це, в свою чергу, означає, що при середній швидкості з'єднання 28,8 Кб/с допустимий обсяг файлу зображення знаходиться в районі 100 кБ. Досвід показує, що площа зображення з 50% стисненням у форматі jpeg знаходиться в районі 600-750 тисяч піскелей (кругова циліндрична панорама розміром 1600 х 360 або сферична панорама розміром 1200 х 600 пікселів). Тому при виготовленні панорам для їх подальшого розміщення в Інтернеті доводиться постійно вирішувати завдання досягнення балансу між розміром зображення і його якістю. Якщо глядач конкретно зацікавлений в перегляді даної панорами, то час завантаження вже не матиме такого значення та обсяги файлів можуть досягати 1 МБ і вище. Вважається, що максимальний розмір повноекранних панорам у форматі QTVR може досягати 1,6 МБ. Наявність високошвидкісного з'єднання (DSL і т.п.) робить час завантаження таких файлів цілком прийнятним. Популярним прийомом, що дозволяє переглядати віртуальні панорами не тільки тим, у кого є високошвидкісне підключення, але і тим, хто має лише модемне з'єднання невисокої швидкості, стає розміщення на сторінці сайту однієї і той же панорами в 2-х і більше різних форматах.

Слід зазначити, що якість панорамного зображення, що проглядається за допомогою вьюера, визначається не тільки розміром зображення, але і властивостями самого вьюера. Відомі принаймні 2 основних способи реалізації вьюера на комп'ютері: за допомогою підвантажуваної разом з панорамою програми (аплету) і за допомогою заздалегідь встановленого в комп'ютері плагіна браузера. У першому випадку це Java-аплет, розміри якого зазвичай складають 30-50 кБ і рідко перевищують 100 кБ. У другому випадку розміри плагіна можуть становити від сотень кілобайт до 11 МБ (QuickTime плейер). Відповідно, якість панорамної «картинки», що переглядається за допомогою плагіна, помітно вище.

Більшість сучасних програм зшивання панорам дозволяють зберігати готові зображення в різних форматах і для перегляду різними вьюерами. Більш того, ці програми забезпечують також генерацію відповідних HTML-кодів, які з мінімальними зусиллями вставляються в вашу HTML-сторінку. Вам залишається лише зовнішньо оформити ділянку сторінки з вікном вьюера (колір, рамка, текст).

ІІ-10. Плагіни та плеєри (QTVR)

На відміну від Java-вьюера плагін (plug-in) або плейер (player) представляють собою одноразово завантажені і «підключені» до браузеру програмні модулі. При завантаженні віртуальної панорами плагін або плейер активується, і на екрані вашого монітора виникає картина, аналогічна тій, яку ви можете спостерігати з Java-вьюером. Різниця в основному полягає в якості відтвореного панорамного зображення. З плагіном або плейєром вона значно вище. Це обумовлено тим, що розробники в значно меншій мірі обмежені їх об'ємами. А це дозволяє реалізовувати більш складні та ефективні алгоритми обробки зображень.

За станом на сьогоднішній день практично можна говорити лише про 2 типи таких модулів, призначених для перегляду панорамних зображень: це QuickTime плейер і Flash плеєр.

Плеєр QuickTime, розповсюджуваний корпорацією Apple Computers і, в першу чергу, призначений для роботи в середовищі Mac OS - це досить універсальний і потужний засіб відтворення не тільки віртуальних панорам, а й просто зображень, аудіофайлів і відеороликів практично у всіх відомих форматах їх представлення (у чим він вельми успішно конкурує з Windows Media Player'ом). Однак саме можливості перегляду панорам з дуже високою якістю пояснює його широке поширення серед користувачів PC.

Вперше плейер QuickTime з'явився в 1991 р. Однак у той час можливостями перегляду віртуальних панорам він ще не мав. Ці можливості відкрилися тільки в 1995 р. одночасно з появою формату QuickTime VR. Причому формат цей підтримував лише циліндричні панорами. Тут важливо зазначити, що при використанні цього формату і плейера здійснюється перспективна корекція панорамних зображень. В подальшому плейер зазнав декілька модифікацій, спрямованих на розширення його можливостей і поліпшення якісних показників.

У 2001 р. - Apple Computers оголосив про отримання патенту на спосіб і пристрій створення і відтворення кубічних панорам і випуск плейера QuickTime 5, здатному такі панорами переглядати. З цього моменту для більшості фотографів, що створюють віртуальні панорами, цей формат став основним.

Фактично з першого дня появи програми Flash (Macromedia, Inc.) фотографи стали вивчати її можливості по відтворенню в Інтернеті фотографічних і в тому числі панорамних зображень.

Віртуальні панорами в форматі Flash мають одну істотну особливість: вони перспективно не скориговані. Іншими словами Flash дозволяє лише «прокручувати» панорамні зображення, залишаючи їх «плоскими». Це є непереборним і вельми істотним недоліком у випадку «ширококутних» панорам, тобто панорам, зшитих з вихідних фотографій обмежених просторів, отриманих за допомогою короткофокусних об'єктивів (скажімо, «коротше» 35 мм). Для панорам, отриманих за допомогою нормальних або довгофокусних об'єктивів, цей недолік може виявитися несуттєвим. Якщо до цього додати широкі можливості Flash по конструюванню всякого роду способів управління такою панорами (або навігації по ній), то Flash стає досить привабливим інструментом створення і демонстрації віртуальних панорам відкритих просторів (краєвиди і т.п.).

В даний час серед «панорамних» фотографів дуже поширилося захоплення мозаїчними панорамами високої роздільної здатності, розміри яких можуть вимірюватися гігапікселями. Демонстрація таких панорам в Інтернеті якраз здійснюється за допомогою Flash-файлів.