1. Особливості юридичної діяльності

2. Психологічна структура юридичної діяльності

В літературі з юридичної психології виділяють такі основні характеристики юридичної діяльності [Романов, Бандурка с.212]:

• правова регламентація (нормативність) професійної поведінки, рішень, що приймаються юристами. В правових нормах, як правило, формулюється програма вирішення професійних задач у різних сферах: правозастосовчій діяльності, правоохоронній діяльності, правозахисній діяльності та ін;

• владний, обов'язковий характер професійних повноважень посадових осіб правоохоронних органів;

• екстремальний характер правоохоронної діяльності багатьох юристів, особливо тих, які працюють в органах суду, прокуратури, податкової служби і т.п.;

• нестандартний, творчий характер роботи юриста;

• процесуальна самостійність роботи юриста, персональна (а для багатьох - підвищена) відповідальність юристів, які працюють у правоохоронних органах, державно-правових структурах;

• процесуальна регламентованість засобів та термінів виконання професійних задач, що відповідно викликає дефіцит часу;

• наявність ситуацій чи факторів професійного ризику.

Оскільки в межах юридичної спеціалізації виділяється значна кількість юридичних професій (суддя, адвокат, нотаріус, прокурор, слідчий, юрисконсульт тощо), що висувають специфічні вимоги до особистості професіонала, в літературі, як правило, можна знайти дослідження присвячені переважним чином побудові професіограм і психограм цих професій. Хоча слід зазначити, що найбільшого висвітлення отримали психограми саме слідчих, прокурорських працівників, працівників органів внутрішніх справ.

Слідча діяльність це в першу чергу діяльність по розслідуванню злочинів. Її психологічна структура може розглядатися як сукупність основних та допоміжних видів діяльності.

Основні види діяльності: пізнавальна, комунікативна, організаційна.

Допоміжні види діяльності слідчого: профілактична та засвідчувальна.

Пізнавальна (пошукова конструктивна) діяльність – полягає в збиранні вихідної інформації для вирішення професійних задач. Особливе значення пошукова сторона діяльності слідчого має першому етапі розслідування. Сутність її полягає в вичлененні із оточуючого середовища криміналістично значимої інформації (сліди злочинця, зброя, знаряддя злочину тощо), яка дає можливість з достовірністю реконструювати (мислительна діяльність) подію злочину з такою ступінню точності, як цього вимагає закон. Оглядаючи місце події, слідчий шукає відповіді на питання: що тут відбулося, які сліди залишила ця подія? Щоб правильно вирішити ці задачі, необхідно володіти певними особистісними факторами: здібностями слідопита, криміналістичними знаннями, професійним досвідом (вичленення опорних точок: сліди насильства на трупі, проникнення в житло...), життєвим досвідом.

Комунікативна діяльність – полягає в отриманні необхідної для розкриття злочину інформації від людей шляхом спілкування з ними. Комунікативна діяльність вимагає від слідчого володіти комунікабельністю, вмінням слухати людину, емоційною стійкістю, умінням встановлювати, відновлювати, зберігати психологічний контакт.

Організаційна діяльність – реалізація системи слідчих дій та оперативно-розшукових заходів для отримання доказової інформації, координація діяльності підлеглих, формування готовності оперативно-слідчої групи. Має два аспекти: самоорганізованість , що вимагає вольових якостей(зібраність, цілеспрямованість, наполегливість), та організаторські здібності у спілкуванні з людьми.

Засвідчувальна діяльність – полягає в перетворенні отриманої в результаті пошукової та комунікативної діяльності інформації у форми, передбачені законом (протоколи, постанови..) Психограма слідчого вимагає володіння розвиненою письмовою мовою, акуратністю, пунктуальністю, навиками роботі на компі.