87. Значення галузі конярства. Біологічні особливості і техніка розведення коней.

Конярство- важлива галузь тваринництва, роль і значення якої змінюється залежно від розвитку суспільства. Швидкість, сила, витривалість і краса коня сприяли різносторонньому використанню його людиною для своїх потреб. У сучасному селі коні потрібні для обслуговування тваринницьких ферм, рільничих бригад, особистих потреб населення, в лісовому господарстві, для оредних колективів. Все ширшого розмаху набирає розвиток кінного спорту і туризму. Кінний спорт почав активніше розвиватися в сільській місцевості. У народному господарстві коней використовують як робочих і продуктивних тварин. Від них одежують м'ясо і молоко для виробництва кумису. Коней також використовують як донорів в біологічній промисловості для виготовлення профілактичних і та лікувальних препаратів для медицини та ветеринарії. Племінні та спортивні коні експортуються за кордон. Коні належать до виду непарнокопитних ссавців родини конячих. Живуть 25-30 років, у господарстві їх використовують 18-20 років. Коні мають деякі анатомічні особливості: дихають тільки через ніздрі, бо ротова порожнина у них відділена від дихальних шляхів спеціальною перетинку. Коні мають деякі особливості в роботі системи травлення. Слина у них виділяється переважно під час корму. Чим довше пережовується корм, тим більше виділяється слини ( близько 40 л за добу). Стравохід порівняно довгий, шлунок однокамерний, невеликий (7-15 л). Коні мають добрий зір, у них дуже розвинений слух, нюх. Жива маса коней коливається від 200 до 1000 кг. Залежно від характеру використання коней поділяють на упряжних, верхових і в'ючних. Парувальний вік коней не збігається з їх статевою зрілістю. Іноді вже 6-місячні кобилки приходять в охоту. Вперше спаровують коней в середньому в віці 3-4 роки. Охота триває у кобил 5-7 діб з коливаннями від 1-2 до 13 діб та більше.У більшості кобил перша охота після вижереблення настає на 8-10-й день. Тривалість статевого циклу у кобили 20-23 дні з коливаннями від 12 до 33 днів і більше. У конярстві застосовують ручне, варкове, косячне парування та штучне осіменіння. Ручне парування застосовують при стаєнному утриманні коней, коли охоту кобил визначають за допомогою жеребця-пробника. При варковому паруванні групу кобил заганяють у варок (загін) і туди випускають жеребця. Він виявляє кобил в охоті і покриває їх. Косячне парування поширене в табунному конярстві. У косяк ( 20-25 кобил) на весь парувальний сезон випускають жеребця, він сам знаходить кобил в охоті і покриває їх. Штучне осіменіння кобил набуло значного поширення ще в довоєнний період. Навантаження кобил на одного жеребця залежить від віку коней, стану їх здоров'я, способу парування. Жеребність кобил триває в середньому 11 міс., або 335 днів з коливаннями від 310 до 360 днів. Жеребчиків кобили виношують на 1-2 дні довше, ніж кобилок.

88. Технологія виробництва молока на промисловій основі.

На відміну від традиційної промислова технологія вимагає від працівників високої кваліфікації, пунктуальності, чіткості у виконанні операцій. Для умов промислової технології слід мати якісно інші стада, тварини повинні відповідати стандарту, бути подібними одна до одної, щоб зручно було обслуговувати їх машинами, бути абсолютно здоровими. У господарствах з промисловою технологією висока концентрація поголів'я . Потоково-цехова система виробництва молока грунтується на цеховій організації виробництва і внутрішньо-фермерській спеціалізації. Залежно від фізіологічного стану, молочне стадо розподіляють на 4 технологічні групи, які розміщують у цехах:

1. Цех сухостійних корів;

2. Цех отелення;

3. Цех роздоювання і осіменіння;

4. Цех виробництва молока.

1. Тваринам у цеху сухостійних корів виділяють 25% головомісць від загальної кількості корів.

2. Цех отелення 12% головомісць.

Цех отелу має такі секції:

• дородова;

• родова;

• післяродова.

3. Цех роздою і осіменіння – 25%. Тривалість 90-120 днів.

4. Цех виробництва молока-50%.

Недоліком потоково-цехової системи є знеособлення тварин, оскільки їх переміщують із цеху в цех.