59. Вирощування лошат-сисунів і відлучення лошат

Лошата-сисуни з 1,5 – 2 місяців починають їсти траву і сіно. На другому місяці життя їм згодовують плющений овес і висівки невеликими порціями (по 200 – 300 г на добу). Поступово кількість зернових кормів збільшують і при відлученні від матері в 6 – 7-місячному віці лоша щодоби повинно одержувати 3 кг вівса і о,5 кг висівок. У підсисний період лоша привчають до людини, до недоуздка, до чистки тіла щіткою та розчищення копит. При доброму відношенні лоша звикає до конюха, у нього формується добрий норов. Перед відлученням від матерів лошат таврують. Відлучають лошат від матерів у віці 6 – 7 міс. З відлучених лошат формують групи по 10 – 12 голів. Утримують їх в секціях по 1 – голови. Через 5 – 6 днів після відлучення лошат випускають на пасовище. Відлучених лошат годують 4 рази на добу. До раціону в цей період включають: овес, висівки, ячмінь, кукурудзу, буряки, моркву, доброякісний силос. Лошат потрібно регулярно чистити і перевіряти стан копит. Взимку молодняк утримують у сухих стайнях і щодня надають моціон. Влітку всіх лошат, незалежно від віку, утримують на пасовищах. Якщо випасів у господарствах мало, то лошат підгодовують зеленими кормами. Виростити повноцінний молодняк, а тим більше племінний неможливо без застосування певної системи тренування. Тому у вересні весь молодняк 1,5 – річного віку переводять на стійлове утримання і розпочинають або відновлюють заїздку. Молодняк, який вирощують для користувальних цілей, залишають на пасовищах до пізньої осені.

60. Годівля та утримання підсисних свиноматок. Аналіз раціону

У перші 5 – 7 днів після опоросу годують свиноматок зменшеними раціонами, інколи в першу добу маткам дають тільки воду. Здебільшого їм дають суміш з висівок і вівсянки у вигляді бовтанки. Пізніше їх годують відповідно до норм годівлі і структури раціонів для підсисних маток. Нормують годівлю з урахуванням живої маси, віку і кількості поросят-сисунів. Порівняно з нормами холостих маток підсисна матка додатково на кожне порося одержує за добу 0,5 корм. од. Раціони повинні бути багатими на протеїн, тоді підвищується молочність на 10 – 20% і вміст білка в молоці з 5 до 7% і більше. Недостатня годівля свиноматок призводить до різкого схуднення, використання жирів, білків, мінеральних речовин за рахунок їх тіла. Віддаючи поживні речовини з організму, свиноматки стають схильними до захворювань, втрачають свої відтворні здатності. Підсисним маткам сухі речовини нормують залежно від живої маси, кількості поросят-сисунів і тривалості підсисного періоду. Кількість клітковини в сухих речовинах має бути близько 7%. Перетравного протеїну на 100 кг ж.м. підсисна матка з 10 поросятами повинна одержувати 400 г. Для підсисних свиноматок потрібно значно більше заліза в раціоні, ніж для поросних. Кількість вітамінів для цих двох маток однакова. Норма кухонної солі становить 0,58% від вмісту сухої речовини в раціоні. Годують підсисних маток тричі на день. Вони повинні мати вільний доступ до води. Годують у станку або спеціальних їдальнях. Велике значення для здоров’я і продуктивності підсисних маток мають прогулянки на повітрі. Вони сприяють оздоровленню організму тварин, значно поліпшують роботу органів травлення, молочних залоз При доброму догляді і утриманні свиноматки дають більше молока.

61.Під час заготівлі сіна будь-яким способом першою технологічною операцією є скошування трав. Для зменшення втрат поживних речовин сіно слід збирати в короткі терміни, що реалізується шляхом повної механізації процесів сінозбирання. Листки стебел висихають швидше, ніж стебла. Тому вони до висихання стебел пересихають, ламаються, легко втрачаються ще на луках. Крім того, в стеблах бобових трав міститься на 10-15% більше вологи, ніж у листках, а злакових – на 5-8%. Для запобігання втрат поживних речовин застосовують плющення (роздавлювання стебла бобових з метою швидкого висихання. Цей захід прискорює водовіддачу стебел бобових трав в 2-2,5 рази. Плющення необхідне при збиранні високоврожайних бобових та бобово-злакових травосумішок. Під час сушіння трав плющена маса висихає на 3-4 добу після скошування, не плющена – на 6-7 день. Для рівномірного висихання рослинної маси використовують ворушіння. Особливо потребують ворушіння високоврожайні сіножаті. Перше ворушіння застосовують одночасно або слідом за скошуванням, наступні – по мірі підсихання верхнього шару трави. Ворушіння скошеної маси, згрібання її у валки та перевертання здійснюють колісно-пальцьовими (ГВК-6) або ротаційними граблями (ГВР-6). Застосовують також поперечні тракторні граблі ГТП-6 і ГПП-6 та широкозахватні граблі 2ГП-2-14А. у валках рослинну масу просушують до відповідного рівня, залежно від технології заготівлі сіна. Хімічний склад сіна не є постійним. Якісне сіно має зеленуватий колір, приємний свіжий запах, без пилу, вологість не вищу за 17%, неїстівних домішок не більше 5-15%. Вміст поживних речовин в сіні становить: 5-20% «сирого» протеїну, 35-45% БЕР; 18-30% клітковини, 1-2,5% жиру та 5-12% мінеральних речовин. Сіно – це вид об’ємистого корму, одержаний шляхом зневоднення скошеної зеленої маси природним сушінням та за допомогою активного вентилювання. Сіно є важливим джерелом кормів лі для повноцінної годівлі тварин у зимово-стійловий період. Це джерело грубоволокнистої клітковини, потрібної для нормального функціонування шлунково-кишкового тракту тварин.

62.Молоко — секрет молочних залоз, який має складний хімічний склад. У ньому міститься понад 100 різних речовин, у тому числі 20 амінокислот, ЗО жирних кислот, 17 вітамінів, близько 40 різних мінеральних речовин, багато ферментів та інших речовин. Деякі з основних компонентів (казеїн, лактоза) є тільки в молоці. У молоці є всі речовини, необхідні для росту й розвитку молодого організму: білки, жири, вуглеводи, мінеральні солі, ферменти, вітаміни та ін. Молоко — висококалорійна їжа, для новонародженого. Молоко різних тварин різниться за своїм складом . Молоко корови досліджено найкраще. До його складу входить: 83-89% води і 11-18% сухої речовини. До складу сухої речовини молока входять (%): молочний жир — 2-6, азотисті речовини — 2-6, молочний цукор — 4-5, мінеральні речовини — 0,6-0,8, лимонна кислота — 0,1 — 0,2. У молоці містяться азотисті речовини (%): казеїн — 2-4, молочний глобулін — до 0,1, молочний альбумін — 0,2-0,6 та інші небілкові азотисті речовини — 0,05-0,2. Калорійна цінність 1 л молока залежить від кількості сухих речовин і коливається від 680 до 720 ккал Молоко різних тварин має специфічний запах.

63Одна з головних особливостей жуйних тварин - це їх спроможність ефективно засвоювати поживні речовини грубих та соковитих кормів, що забезпечують їх ріст, розвиток, а також виробництво високопоживних для людини продуктів харчування. Зазначені біологічні особливості врх зумовлені значним розміром шлунково-кишкового тракту та його специфічною будовою (багатокамерність), типом травлення (жуйність) і активним обміном речовин. Еволюційний розвиток передшлунків у врх пов'язаний із споживанням об'ємного і волокнистого корму. Це дає змогу худобі використовувати специфічну мікрофлору для перетворення важко перетравних складових частин корму у такі, що легко засвоюються. Всі жуйні тварини мають не тільки специфічний обмін вуглеводів, а й відзначаються особливостями азотистого живлення. Головна роль рубця в обміні азотистих речовин зводиться до зміни або доповнення складу амінокислот, що надійшли з білком корму, а також — зміни кількості азотних сполук, доступних для худоби. Отже, особливості живлення великої рогатої худоби тісно пов'язані з будовою їх шлунка, і вона виробляє продукцію виключно при споживанні високоякісних об'ємистих кормів. ВРХ належить до малоплідних тварин. Вони за одні роди народжують по одному, зрідка — по два, винятково — по три або чотири потомки. Згідно з літературними даними, найбільше двійневих отелень (4,6 % в середньому, по окремих стадах 9,8 %) зареєстровано в симентальській породі, костромській (7,98 %), голштинській (4,2 %), чорно-рябій (3,1 %). А найменше (0,41 %) — у абердин-ангуській. Лактація є побічним процесом родів, тому прибутковість молочної ферми залежить від здатності корів до відтворення. У тварин спеціалізованих молочних порід фізіологічна статева зрілість наступає раніше, ніж у м'ясних. Телиці молочних порід за нормальних умов годівлі перший раз приходять в охоту у 6—9-місячному віці, а у бичків сперматогенез починається з 7—8-мі-сячного віку. Господарська статева зрілість наступає пізніше і пов'язана із здатністю тварин до відтворення без шкоди для свого здоров'я та розвитку. Для скороспілих тварин (джерсейська, голландська, голштинська породи) цей вік коливається у межах 15-17, а для середньоспілих (симентальська, швіцька та їх помісі) — 16-18 міс. Статевий цикл (період від початку першої охоти до початку другої) повторюється через 21-28 днів, якщо корова не запліднилась від попереднього парування. Встановлено, що внаслідок великої мінливості тільки 84 % статевих циклів припадає у корів на проміжок 18-24 дні, тоді як у телиць 85 % циклів відбувається між 18—22 днями. Тривалість тічки (охоти) у телиць в середньому досягає 15 годин з коливаннями від 4 до 25 год., а у корів — 18 год. з коливанням від 2 до 28 год. Овуляція має місце в середньому через 13—15 год. після зникнення зовнішніх ознак охоти, коливання — від кількох до 24 годин. Доведено, що повна інволюція статевих органів корів відбувається через 50 днів після отелення, а у первісток — на 8—10 днів раніше. Тому перша охота у 80 % молочних корів відбувається через 45—50 днів після отелення. У тварин м'ясних порід (абердино-ангуська, герефордська) цей інтервал триваліший — в межах 59—63 днів. Відтворна здатність у тварин молочних порід відновлюється ще до того, як інволюція матки завершиться. Встановлено, що найкоротший інтервал між отеленням і наступною вагітністю був у тварин, яких осіменяли через 51—90 днів після отелення. Велика рогата худоба характеризується порівняно тривалим життям (35—40 років), що дає змогу ефективно використовувати високопродуктивних тварин-поліпшувачів. У виробничих умовах корів утримують до 10—12 років. Нормальною тривалістю використання корів з продуктивністю понад 8000 кг молока за сприятливих умов вважають 18—20 років, тобто 15—17 отелень. Бугаїв-плідників у виробничих умовах використовують до 8—10-річного віку. Тривалість використання окремих бугаїв на племінних підприємствах України за останні 20 років була значно вищою: симентальської, червоної степової, чорно-рябої, лебединської, бурої карпатської породи — до 15 років, а білоголової української породи — до 16 років.

64. Під конституцією тварин розуміється сукупність їх морфологічних, фізіологічних та господарських ознак і властивостей, що характеризують їх як одне ціле. Ці особливості зумовлені спадковістю та умовами розвитку. Розрізняють 4 типи конституції: грубий, ніжний, щільний та рихлий. Грубий – характеризується добре розвиненою товстою шкірою, грубим масивним кістяком, масивною мускулатурою. Жирові відкладення зовсім не значні. Цей тип конституції характерний для худоби робочого напряму. Ніжний тип – тонка шкіра, тонким кістяком, рідким ніжним волоссям. Підвищений обмін речовин, легка збудливість. Щільна – незначний розвиток сполучної тканини. Щільна шкіра, добре розвинені внутрішні органи, мускулатура. Обмін речовин підвищений. Це найбільш продуктивні тварини. Рихла – хороший розвиток підшкірної клітковини і жирової тканини, широкотілістю, значним розвитком мускулатури, товстою, м’якою шкірою, розвиненими органами травлення. Понижений обмін речовин. Спокійні, флегматичні, добре відгодовуються. Також міцний тип конституції – зумовлює добру витривалість тварин. Конституційні відмінності між тваринами різного напряму продуктивності виявляються також в гістологічній будові, функціях окремих органів і тканин.

65. заводське схрещування – це схрещування тварин двох, або кількох порід для одержання нової породи, яка поєднує в собі найбільш цінні ознаки вихідних порід і має нові цінні якості. Залежно від кількості використаних порід відтворне схрещування буває складним і простим. Цей метод розведення вимагає дуже високий рівень племінної роботи, чіткого обліку.

66.Молочна продуктивність тварин тісно пов’язана з фізіологічним станом тварин. Після народження потомства (отелу, окоту, вижеребки) починається період, протягом якого молочна залоза самки виробляє спочатку молозиво, а потім молоко. Тривалість лактації у с/г тварин різна: у корів –від 240 до 300- 305 днів, кобил – 240-300, овець – 120, свиноматок – до 60 днів. Лактація у самок закінчується запуском, тобто припиненням доїння тварин. Молочна продуктивність – спадкова ознака, вона передається потомству від обох батьків. Рівень молочної продуктивності залежить від багатьох факторів. Воно збільшується з віком тварини до досягнення певної межі, а в міру старіння організму – знижується. * Вплив годівлі. Більшість вчених вважають, що рівень молочної продуктивності на 60 % залежить від оптимального рівня і типу годівлі корів. Усі інші фактори разом забезпечують 40 % рівня надоїв. Систематичне недогодовування або надлишок одного чи кількох елементів годівлі призводить до порушення обміну речовин в організмі корів, що спричинює захворювання, і, як наслідок, зменшується надій. Високий рівень годівлі при обов’язковій його повноцінності — основна умова підвищення надоїв. Завдяки оптимальній, повноцінній годівлі вдається підтримувати високий рівень лактації, яка повільно спадає протягом тривалого часу. Недостатня, нерівномірна годівля може понизити надої на 25—ЗО % Особливо різкий спад надоїв при погіршенні годівлі відбувається у високопродуктивних корів. * Вплив мікроклімату приміщень на надій. На рівень молочної продуктивності значно впливають параметри мікроклімату, що забезпечують нормальний обмін речовин в організмі і збереження рівня надоїв: температура повітря 5—15 °С, відносна вологість 70—75 %, годинний повітряний обмін на 100 кг живої маси 17 м3/год, швидкість руху повітря 0,5 м/с, концентрація вуглекислоти 0,25%, аміаку — 20 мг/м3. Приміщення потрібно добре вентилювати, бо при відсутності вентиляції надої корів .зменшуються на 17—18 .%. * Вплив кратності і способів доїння. Від технології доїння залежить кінцевий результат впливу всіх факторів, разом узятих. Переважна більшість корів дає вищі надої при 3-разовому доїнні. Скорочення кратності доїння до 2 разів призводить до зменшення надоїв. Дослідженнями встановлено позитивний вплив 3-разового доїння порівняно з 2-разовим. Перехід з 2- на 3-разове доїння збільшував надій в середньому на 11—12 % з коливанням від 5 до 20 %, а в корів-первісток ■—на 14 %• Зменшення надоїв при переході з 3-разового на 2-разове доїння залежить від рівня продуктивності корів і періоду лактації. На рівень надоїв впливає також тривалість світлового дня. В умовах 16-годинного дня і 8-годинної темряви збільшується концентрація пролактину в сироватці крові корів. Такі корови дають на 10 % більше молока, ніж ті, що перебували в умовах природного освітлення. Вплив кліматичних умов. Кліматичні умови також впливають на молочну продуктивність корів. При високих температурах (понад 35—40 °С) повітря в організмі молочних корів порушується нормальна терморегуляція, вони втрачають апетит. При низьких температурах (мінус 25 °С і нижче) обмін підвищується, зростає потреба в кормах. В дуже холодних приміщеннях надої корів зменшуються. Переміщення тварин з однієї кліматичної зони в іншу призводить до зміни рівня продуктивності.

67.Завдяки добору упродовж тисячоліть сформувалися численні місцеві породи, пристосовані до специфічних умов різних територій проживання людини та її потреб. Нині для виведення нових і поліпшення ієнуючшс порід свійських тварин селекціонер» використовують у принципі такі самі методи, як і в рослинництві. Велике значення має добір плідників за цінними господарськими ознаками та екстер'єром тварин. Екстер'єр — сукупність фенотипових ознак тварини. Беруться до уваги будова тіла і співвідношення розмірів частин тіла, оскільки зовнішні форми тварини та її внутрішні якості взаємозв'язані. За екстер'єром визначають породність тварин, типовість, індивідуальні особливості, вікову мінливість, кондицію, стан здоров'я і тип продуктивності. У разі селекції коней, свиней, овець, великої рогатої худоби м'ясних порід плідників оцінюють за фенотипом (екстер'єром) і за якістю потомства від них. У разі селекції великої рогатої худоби молочних порід добір проводять у три етапи. Попередній добір самців грунтується на відомостях про молочність матерів і сестер та на ознаках екстер'єру. Далі оцінюють плідників за продуктивністю потомства. Нарешті, кращих плідників схрещують з дочками, щоб з'ясувати, чи не мають вони летальних та інших небажаних генів. Від доброго самця можна дістати велике потомство, особливо якщо застосовувати штучне запліднення. Схрещування свійських тварин з дикими предками дає плодюче потомство і може бути використане з метою селекції. Тому для отримання таких гібридів з давніх часів проводились міжвидові схрещування.

68. У птахівництві застосовують дві системи утримання птиці: напільну; кліткову. При напільній системі дорослу птицю і молодняк утримують на підлозі на глибокій або змінюваній підстилці з вигулами або без них. Ця система застосовується в інтенсивному птахівництві на невеликих фермах. (Молодняк качок вирощують на сітчастих підлогах.) Кліткова система вирощування застосовується в промисловому птахівництві, зокрема курок-несучок. При цьому у 3-4 рази підвищується продуктивність праці за рахунок механізації всіх виробничих процесів. 2-х - ярусні батареї використовують в основному для утримання батьківського стада, а також при утриманні гусей, качок, індиків на відгодівлю. Для вирощування ремонтного молодняку ​​та утримання птиці промислового стада в даний час використовують 4-х - 5-ти - ярусні батареї. За розташуванням ярусів батареї можуть бути каскадного і етажерочного типу; за кількістю голів у клітці - від 3 до 33. Годівля птиці Птахівництво є важливим джерелом продуктів харчування - яєць та м'яса. До їхнього складу входять усі незамінні амінокислоти, вітаміни та мінеральні речовини. Птиця порівняно з сільськогосподарськими тваринами споживає переважно найцінніші за поживністю, а тому більш дорогі корми - зернові та тваринного походження. Економне витрачання їх сприяє зниженню собівартості продукції птахівництва. Особливості травлення та обміну речовин у птиці Птахи походять від плазунів (рептилій), які в процесі еволюції набули ознак, що суттєво відрізняють їх від тварин класу ссавців. Результатом їх одомашнення стало значне підвищення інтенсивності росту, скороспілості, плодючості та ефективності використання кормів. Кури, індики і качки є всеїдними, а гуси переважно травоїдні. До органів травлення належать дзьоб, ротова порожнина, верхній стравохід, воло, нижній стравохід, залозистий та м'язовий шлунки, печінка, підшлункова залоза, кишечник та клоака. В органах ротової порожнини птиці відсутні губи і зуби, а щелепи у формі дзьоба призначені для захоплення корму і пиття води. У качок і гусей на краю дзьоба є поперечні пластинки.

69.Вирощування ягнят від народження до відлучення від вівцематок (4 міс) включає кілька виробничих етапів:

- перебування вівці з приплодом близько 1-2 год після ягніння в родильному відділенні;

- утримання вівцематок із ягнятами протягом 1 – 3 днів у клітках-кучках,

- потім послідовне переведення і перебування їх у невеликих (7-15 голів) сакманах — до 8 днів, -середніх (20 – 60) — близько 10 днів, великих (80 — 200 голів) — до 100 днів. Після формування великих сакманів вівцематок і ягнят переводять на тимчасове роздільне утримання та годівлю, тобто застосовують так званий кошарно-базовий (роздільно-контактний) метод вирощування ягнят. Практично до місячного віку ягнята живляться тільки молоком матері, оскільки інші корми вони не перетравлюють. На другому місяці життя тільки молока вівцематки для потреб організму ягнят уже недостатньо, потрібні поживні речовини інших кормів. До 4-місячного віку жива маса ягнят досягає 50 — 55 % живої маси дорослих тварин, а об’єм травного каналу залишається в 2 — 3 рази меншим.

■ При відлученні в 4-місячному віці жива маса ягняти повинна становити 28 — 30 кг і більше.

70.Безперервне якісне поліпшення тварин, як наслідок відбору та підбору, відбувається в силу спадковості і мінливості. Під спадковістю розуміється властивість живого тіла вимагати певних умов для свого життя і розвитку. Спадковість визначає тип обміну речовин і має свої особливості у тварин різних видів, порід і особин. Всі ознаки, успадковані організмами сільськогосподарських тварин, діляться на три групи - потомствені, природжені і придбані. Потомственим ознаками вважаються ті, які як би запозичуються нащадками від батьківських організмів. До природженим відносять ознаки, що виникають у організмів в період внутрішньоутробного розвитку від зачаття до народження. До набутих відносять такі ознаки, які виникають у організмів після народження. Природжені ознаки організм набуває під впливом умов життя в материнському організмі. Придбані ознаки обумовлюються годуванням зростаючого тварини, змістом та іншими факторами знешніх умов. Спадковість тварин пояснюється стійкістю передачі потомству як природжених, так і пріоретенних ознак. Причому ознаки, придбані раніше та закріплені відбором в ряді поколінь, передаються більш стійко, ніж новопридбані.

71. Від птиці отримують високоякісні продукти харчування – яйця, м’ясо, а також сировину для легкої промисловості – перо і пух. Біологічні особливості: птиця відрізняється від ссавців тим , що кістки у неї тонкі, тверді і міцні завдяки високому вмісту солей кальцію. Скелет легкий тому, що в кістках є наповнені повітрям порожнини. У птахів є повітряні мішки, які являють собою відростки легень. У птиці добре розвинена грудна кістка. У структурі світового м’ясного балансу м’ясо птиці становить 26,2 % . Експерти вважають , що до початку 21 ст. м’ясо птиці за обсягом виробництва посяде 2-ге місце в світі після свинини.

72. Свинарство – одна з найбільш ефективних галузей тваринництва. Свинарство є джерелом постачання населення м’яса і сала. Біологічні особливості: відрізняються від інших видів тварин високою плодючістю, їм властива скоростиглість 5-6 міс. Вони чутливі до солі . у свійських свине погано розвинений зір, проте слух розвинений добре. Також у них добре розвинений нюх. Всеїдні тварини, високий забійний вихід ( 75-85 %) , хворіють на ті ж хвороби, що і люди, добре акліматизовуються. Нині виробництвом товарної свинини в Україні займається 8 великих промислових комплексів, близько 600 свинарських радгоспів.

73. Зелені корми - це надземні частини зелених кормових рослин. Це трава пасовищ , сіножатей, сіяних культур, гичка буряків. Тривалість годівлі тварин зеленими кормами в середньому 6 міс. У зеленому кормі міститься 60-80 % води. В сухій речовині зеленого корму 20-25 % протеїну, 10-16 клітковини, 4-6 жиру, 35-50 БЕР і 9-11 % сирої золи. Зелений конвеєр – це система агротехнічних заходів спрямованих на безперебійне забезпечення зеленими кормами худоби протягом весняно – літнього – осіннього періоду. Тварини охоче поїдають і добре перетравлюють. При організації зеленого конвеєра слід визначити потреби тварини кожного виду і групи у зеленій масі.

74. Незважаючи на повноцінний хім. склад молока, якість його буде не високою, якщо в ньому багато механічних домішок, мікробів, якщо воно містить залишки антибіотиків, пестицидів ,радіонуклідів. Молоко здорових корів іноді змішують з молоком тварин , хворих на мастит, тому якість молока при цьому знижується. Якість молока залежить від якості кормів, умов утримання. Слід добре прибирати гній біля корів. При реалізації молока , одержаного в господарствах , підприємствах молочної промисловості, керуються діючими нормативами. Щороку молочні заводи укладають договори відповідно до планів закупівель. Заготівельники відповідають за організацію закупівель, своєчасне приймання продукції від постачальника, забезпечують його діючими стандартами, технічними умовами і іншими документами. Завдання приймання молока і молочної продуктивності проводиться відповідно до погодженого графіку.

75. Тваринництво – дуже важлива ділянка суспільного господарства, яка спрямована на раціональне розведення і використання с/г тварин . Галузі тваринництва мають важливе значення для подальшого розвитку і успішного функціонування всього агропромислового комплексу України. Насамперед забезпечує населення продуктами харчування, а переробні галузі - сировиною. Тваринництво поділяється на галузі: скотарство, свинарство, вівчарство, конярство, кролівництво, птахівництво. Більшість галузей тваринництва успішно поєднується в господарствах України, що дає змогу виробляти найрізноманітніші продукти. Тваринництво дає цінне органічне добриво – гній, без якого не можна уявити сучасне землеробство. Тваринництво забезпечує мільйони людей постійною роботою.

76. Солома – сухі стебла і листя хлібних злаків, бобових та інших культур, залишаються після обмолочування стиглого насіння. У кормовому балансі солома займає значне місце . Для годівлі тварин використовують солому ярої і озимої пшениці, жита , вівса, ячменю, проса, бобових культур. Поживна цінність залежить від виду , сорту рослин. Солома містить %: води 14-20, клітковини 25-40, протеїну 3-7, жиру 1,5- 2,5 , БЕР 30-40, золи 4-7. У ній дуже мало кальцію , фосфору. Хім. способи обробки соломи ефективніші, ніж фізичні і біологічні. В результаті хім. обробки солома пом’якшується, поліпшується її перетравність і підвищується поживність.

77. Бройлерів м’ясних або м’ясояйцевих порід , ліній і їх помісей вирощують на м’ясо. До 7 – тижневого віку вони досягають маси 1,6-1,7 кг. М’ясо бройлерів ніжне, соковите, має високі смакові якості. Бройлерів вирощують тільки на комбікормах. Нормальний ріст і розвиток залежить від годівлі.

78. Вівчарство є джерелом таких видів сировини для легкої промисловості як вовна, овчина , смушка, а також цінних харчових продуктів – баранини, жиру, молока. Найбільш цінний вид сировини – вовна. Вівчарство дає не тільки цінну , а й дешеву продукцію, оскільки вівці здатні засвоювати дешеві корми. Біологічні особливості: жуйні тварини, здатні використовувати грубі і пасовищні корми, що пов’язано з їх анатомічними особливостями. Вівці швидко розмножуються. Тривалість кітності 150 днів. Статева зрілість настає в 6-7 міс , а господарська ( вік першого парування) у віці 1,5 років. Органи травлення добре пристосовані до перетравлювання грубих кормів. В Україні розводять тонкорунних і напівтонкорунних овець. Перше місце за кількістю овець займає Австралія . В Україні налічується близько 9 млн голів , що становить менш як 1% світового поголів’я . На даний момент зменшилися приплід ягнят, плодючість маток, настриг вовни.

79. Комбіновані корми – це суміш збалансована за вмістом поживних поживних і мінеральних речовин , вітамінів. На комбінованих заводах як сировину використовують зерно і продукти його переробки, а також відходи олійної промисловості, цукрової , м’ясної , рибної промисловості. Комбікоми – це однорідні кормові суміші заводського виготовлення , в які входить багато компонентів підібраних з урахуванням науково- обґрунтованих потреб тварин певного виду і віку в поживних речовинах для забезпечення повноцінного живлення. Комбінована промисловість випускає повноцінні комбікорми.

80. Годівля і утримання лактуючих вівцематок: грубі корми – 30%, соковиті – 50%, концентровані - 20%. На 100 кг живої маси треба мати в раціоні 2,7-3 кг сухих речовин, цукро-протеїнове співвідношення в межах 0,7-1% . Потреба в поживності залежить від їх молочності, яку визначають за с\д приростами ягнят у цей період . Норма годівлі підсисних вівцематок залежить від живої маси, вовнової продуктивності, періоду лактації. Потребують постійного забезпечення в мінеральних речовинах.