26Порівняльна характеристика нормативного методу обліку і калькулювання собівартості та методу “Директ-Костінг”.

Директ-костинг — це система управлінського обліку, яка ба­зується на класифікації витрат на змінні та постійні і включає в себе облік витрат за їх видами, місцями виникнення й носіями, облік результатів виробничої діяльності, а також аналіз витрат і результатів для прийняття управлінських рішень. Загальна сума змінних витрат збігалася із су­мою прямих витрат, що й знайшло відображення у назві методу.Метод (система) директ-костинг має два варіанти:

^ простий директ-костинг, заснований на використанні в об­ліку даних тільки про змінні витрати;

^ розвинутий директ-костинг, при застосуванні якого до собі­вартості разом із змінними витратами включаються також прямі постійні витрати на виробництво та реалізацію продукції.

Простий директ-костинг базується на таких принципах:

—   витрати розподіляються на постійні та змінні;

—   собівартість продукції обчислюється лише за змінними ви­тратами;

—  визначається маржа зі змінної собівартості (маржинальний дохід) як різниця ціни реалізації та змінної собівартості. аржинальний дохід — це різниця між доходом від реалізації продукції та змінними витратами. Він покриває загальні постійні витрати, тобто

Маржинальний дохід = Обсяг продажу - Змінні витрати,

і відображає внесок сегмента (продукту, підрозділу) у покриття постійних витрат та формування прибутку підприємства. I якщо простий директ-костинг не давав можливості визнача­ти результат діяльності підприємства за виробами, центрами від­повідальності, а обмежувався тільки визначенням маржі за ними, то розвинутий директ-костинг дає змогу все більшу частину по­стійних витрат прямо відносити на собівартість цих центрів.

Переваги системи “директ - костинг”:  дана система дає можливість розмежувати змінні та постійні витрати, визначити релевантність витрат та вплив на них;  спрощується калькулювання собівартості за центрами відповідальності. Недоліки (вади):  дана система калькулювання не застосовується для визначення фінансового результату у фінансовому звіті (законодавчо);  дана система застосовується для розробки поточних управлінських рішень (квартал, місяць);  ускладнюється процес обліку, оскільки спочатку необхідно провести класифікацію на змінні і постійні і вести їх облік у відповідності з класифікацією, що викликає додаткові фінансові ресурси (заробітна плата, кількість працюючих).

Про нормативний метод вивчите у 25 питанні і порівняєте на екзамені

12. Характеристика витрат на виробництво. Прямі та непрямі витрати.

Витрати — зменшення економічних вигід у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, що призводять до зменшення власного капіталу підприємства Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Класифікація витрат на виробництво [2] за різними ознаками:

1. За центрами відповідальності (місцем виникнення витрат) — витрати окремих виробництв, цехів, дільниць, технологічних переділів тощо, з розподілом на витрати:

— основного виробництва — допоміжного (підсобного) виробництва

2. За видами продукції, робіт, послуг — витрати на окремі вироби, типові представники виробів, групи однорідних виробів, напівфабрикати, одноразові замовлення тощо.

3. За єдністю складу — одноелементні та комплексні (які складаються з кількох економічних елементів).

4. За видами витрат — за економічними елементами, за статтями калькуляції (попередньо розглянуто в розділі 1).

5. За способами перенесення вартості на продукцію — прямі і непрямі

6.За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат — змінні і постійні: Якщо витрати неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, вони відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

7. За календарними періодами:

— поточні — в яких періодичність менше місяця; — довгострокові — одноразові — здійснюються один раз з періодичністю більше місяця .

Згідно ПсБО 16 витрати і доходи поділяються на витрати і доходи від звичайної і надзвичайної діяльності. Звичайна діяльність поділяється на операційну, фінансову та інвестиційну.

Всі витрати групуються за п'ятьма елементами:

1. Матеріальні витрати (рахунки 20, 22...).

2. Витрати на оплату праці (субрахунок 661).

3. Відрахування на соціальні заходи (рахунок 65).

4. Амортизація (рахунок 13).

5. Інші операційні витрати (рахунки 63, 685, 372, 64...).

Прямі витрати – це витрати які безпосередньо можна віднести до певного об’єкта витрат. Якщо на підприємстві або в його структурному підрозділі виготовляється один різновид продукції, то всі витрати є прямими. Непрямі витрати (заробітна платня обслуговуючого, управлінського персоналу, зміст і експлуатація засобів праці) не можна безпосередньо визначити для окремих різновидів продукції. Розподіл витрат на прямі і непрямі залежить від рівня спеціалізації виробництва, його організаційної структури, вживаних на підприємстві методів нормування і обліку. Віднесення витрат до прямих і непрямих залежить від того що є об’єктом витрат.