2. Експлуатація машин і обладнання для виробництва залізобетонних виробів

Машини і обладнання для виготовлен­ня арматурних конструкцій. Загальні по­ложення обслуговування. У процесі обслуговування машин, що обробляють ар­матурну сталь, крім загальних вимог, що ставляться до будівельних машин, є ряд специфічних вимог. До них належать умо­ви роботи машин, що вважаються склад­ними, коли можливі перевантаження, а та­кож прискорене спрацювання основних ро­бочих деталей. З огляду на це особливу увагу слід звертати на суворе дотримання інструкцій щодо змащення, контролю, тех­нічного обслуговування, а також створен­ня безпечних умов праці.

У процесі складання й обробки арма­турної сталі потрібно суворо дотримува­тися правил, що передбачають безпечні умови праці: арматурний дротик і стриж­неву арматуру зберігати на стелажах, об­ладнаних міцними вертикальними сто­яками з тим, щоб стрижні не скочувалися, або у штабелях, що мають висоту не більш як 2 м, із пересічним розміщенням стриж­нів у рядах; бухти дроту укладати з на­хилом під невеликим кутом до горизон­ту, при цьому нахили у суміжних рядах мають бути протилежними; кількість і розміри проходів і проїздів між стелажа­ми, а також освітлення складу мають відпо­відати нормам; піднімання і переміщення арматури має виконуватися з дотриман­ням правил безпеки, що застосовуються для підйомно-транспортних машин; у про­цесі роботи з арматурним дротиком до­тримуватися неабиякої обережності, особ­ливо під час розмотування бухти. Забо­роняється тягнути за кінець дроту, оскіль­ки, вирвавшись із рук, він може завда­ти тяжких травм. Працювати слід удвох, бухту треба надіти на опору й, обертаю­чи її, відвести кінець дроту на потріб­ну довжину. Кінці дроту, що сходяться, розміщувати зверху, а при горизонтально­му розташуванні бухти — з боку розмі­щення людей. У цьому разі відпущений кінець дроту буде напрямлений униз або в протилежний бік від працюючих лю­дей.

Під час обробки арматурної сталі, її очи­щення, зварювання, висадки анкерних го­ловок утворюються і накопичуються ока­лини та інші шкідливі продукти у вигляді пилу і газів, які слід періодично збирати і видаляти. Для цього на машинах та по­близу них слід тримати збірники, кожухи з ущільненням, а в разі потреби — і при­строї для очищення, що підключені до си­стеми вентиляції. При зміцненні арматур­ного дроту і пучків витягуванням, а також при натягуванні їх гідродомкратами й ма­шинами для навивання обрив арматури може призвести до тяжких травм, тому ці уста­новки мають бути надійно захищені, а ро­боче місце операторів — обладнане міцни­ми щитами.

Зварювальні машини й пости мають бу­ти обладнані відповідно до вимог спе­ціальних інструкцій, що вказують на без­печні умови праці не тільки для тих, хто працює з цими машинами, а й інших робіт­ників цеху, які можуть бути недалеко від обладнання. Особливу увагу слід приді­ляти електробезпеці при обслуговуванні машин і установок, що працюють під на­пругою. Щоб установки для електротер­мічного подовження арматури не стали при­чиною опіків, вони, крім ізоляції струмо-провідних частин установок, мають бути надійно захищені.

У верстатах для різання арма­турної сталі через одну-дві зміни за­мінюють і налагоджують ножі, відстань між ними регулюють прокладками. Ножі, виго­товлені зі сталей У8 і У9, гартують з на­ступним низьким відпустком. У процесі ро­боти потрібно регулярно підтягувати кріп­лення ножів, оскільки зсув ножа призво­дить до зіткнення лез і до поломки екс­центрикового вала. Паси приводу мають бути добре натягнуті, бо інакше ножі за­клиняться в арматурі в момент різання.

У верстатах для виправлення арматурної сталі (типу С-338) потрібно правильно підбирати тягові роли­ки за діаметром стрижнів арматури. Без цього порушиться зчеплення шестерень приводу роликів, що залежить від відстані між їх центрами, і зубці швидко спрацю­ються. У правильному барабані верстата слід вчасно заміняти спрацьовані правиль­ні плашки.

У верстатах точкового зварюван­ня арматури (типу МПТ-25, МПТ-100, МПТ-150) потрібно контролювати справ­ність роботи пневматичного приводу верх­ніх контактів. Стукіт під час роботи вер­стата свідчить або про недостатнє регулю­вання дроселювального клапана, коли по­вітря в робочий циліндр надходить з вели­кою швидкістю й електроди ири замиканні стукають, або про спрацювання з'єднання штока і повзуна.

Бетоноукладачі. Під час огляду бе­тоноукладачів основну увагу звертають на стан бункера і живильника. Внутрішня поверхня бункера і стрічка живильника мають бути ретельно очищені від бетону; перевіряють, чи немає тріщин, чи добре зак­ріплений на бункері вібратор. Болти, що кріплять вібратор, мають бути оснащені замками. Перевіряють надійність ущільнен­ня в місці прилягання бункера до стрічки живильника. Стрічка має бути добре на­тягнута і правильно встановлена під от­вором бункера. Під час огляду приводу перевіряють стан передач трансмісійного вала і його опор, натяг ланцюгів. Усі де­талі очищають від бетону, а вузли тертя добре змащують. Готовність бетоноукла­дача до роботи перевіряють двократним умиканням приводу.

Вібраційна техніка. Для надійної й ефективної роботи вібромашин потрібно суворо дотримуватись основних правил їх монтажу, налагодження й експлуатації. Монтаж здійснюють відповідно до крес­лень. Так, опорні поверхні мають бути го­ризонтальними з відхилеїшями ±0,5 мм, ме­талоконструкції — заземлені, струмопро-відні лінії — заізольовані.

Усі машини мають бути правильно на­строєні на розрахунковий режим: деба-ланси відрегульовані на розрахунковий ста­тичний момент; на кожному валу (п а паралельних валах — між ними) дебаланси виставлені точно синфазно, кут розвороту всіх дебалансів між собою (фазування) і відносно номінального положення від вер­тикалі не перевищує 2°30'; у вібромашин напрямлених коливань перевірений напрям обертання валів.

Перед пуском вібромашин слід пере­вірити вільність обертання валів, відсут­ність співударяння витків опорних пру­жин з повним навантаженням; надійність кріплення форм; вібрацію робочих місць; шум, створюваний вібромашиною на від­стані 1 м від його джерела; затягання всіх болтових з'єднань; наявність та рівень мас­тила у віброзбуджувачах і синхронізато­рах.

Пробні запуски із незавантаженою вібро­машиною виконують спочатку на 1...2, а потім на 10...20, 60. ..80 с. У перші ЗО хв рекомендуються перерви у роботі на 5 хв через кожні 10 хв. Мастило перевіряють у лабораторіях через кожні 200 год робо­ти. Температура корпусу не повинна пере­вищувати температуру навколишнього се­редовища на 60 °С.

Не рекомендується тривала (t = 10 хв) безперервна робота вібромашини, якщо у підшипникових вузлах немає примусового охолодження, а також робота вхолосту. Слід дотримуватися проектного режиму коливань (амплітуда, частота).

Вібраційні машини через свої функціо­нальні особливості є джерелами коливань. Ці коливання можуть передаватися на фундамент, опорну конструкцію і на лю­дину, яка працює з вібромашиною, оскіль­ки така машина створює некомфортиі умови на робочих місцях, підвищує рівень шуму і спричиняє коливання несівних метало-конструкцій машин, споруд тощо.

Санітарно-гігієнічні норми передбача­ють випадки передачі вібрації на руки працівника і на його робоче місце. У про­цесі створення віброізолювальних при­строїв, які захищають людину на робочо­му місці, користуються нормативами дер­жавних стандартів.

Шкідливий вплив вібрації на людину визначають через два параметри — амплі­туду і частоту коливань. За певних значень вони негативно впливають на стан здоров'я людини. Добуток цих параме­трів — віброшвидкість коливань — є нор­мованою величиною і її встановлюють за­лежно від зон частот коливань.

Джерела вібрації можуть збуджувати складні коливання з численними гармоні­ками, які мають свої швидкості й частоти, йдеться, наприклад, про ударно-вібраційні машини. Норми передбачають обмежен­ня середньоквадратичних значень швид­кості коливань у зонах частот до 11 Гц та у восьми октавних зонах частот у межах 11...2800 Гц. Нормуються також серед-ньоквадратичні значення віброшвидкості v, м/с, та її рівні L, дБ. Щоб перевести рівні L у середньоквадратичні значення віброшвидкості v, користуються таким виразом:

L=201g-

5 10"

_ ._л_8 „ „ .

де 5 10 — умовний початковий рівень

відліку віброшвидкості, м/с.

Нормами встановлюються граничні зна­чення віброшвидкості (табл. 12.7) за умо­ви дії вібрації впродовж робочого дня (480 хв). Передбачається можливість пе­ревищення впливу. Так, перевищення на ро­бочому місці нормативної віброшвидкості у 1,4 раза допускається за умови її впли­ву 120 хв за зміну.

Якщо вібрацію конструкцій не можна зменшити до граничних норм, то застосо­вують індивідуальний захист працівника, тобто на робочих місцях встановлюють віброізолювальну платформу, носять спеціальне взуття на товстій підошві із губ­частої гуми, рукавиці з пінопластовою про­кладкою.

Санітарні норми обмежують не тільки рівень вібрації робочих місць, а й звуко­вий тиск — шум від вібраційних машин, що спричинює швидке втомлення, незду­жання, призводить до зниження продуктив­ності праці.

Державний стандарт встановлює допус­тимі рівні звукового тиску для середньо-геометричних значень частот октавних зон (рис. 12.6). Найсильніші подразнення в людини спричинюють високі тональності спектра, що зумовлює жорстке обмежен­ня рівня звукового тиску на високій час­тоті.

Для розрахунку віброізоляції машини від фундаменту розглянемо схему (рис. 12.7), де маса робочого органа т здійснює ви­мушені коливання по осі х —х із часто­тою оз й амплітудою х§ ЩЦ ДІЄЮ сумар­ної гармонічної сили з амплітудою FX_Q. Амплітудне значення сили, що діє на фун­дамент, _ґф. Під дією цієї сили фундамент масою Шф коливатиметься з амплітудою

Хф на своїй основі, що має пружність, яка характеризується коефіцієнтом жорстко­сті Сф. Оскільки з фундаментом зв'язані конструкції, що прилягають до нього, та робочі місця операторів, які обслуговують машину, виникає потреба в обмеженні вібрації фундаменту. Віброізоляторами є пружини, що зв'язують робочий орган з фундаментом. Ступінь віброізоляції ха­рактеризується відношенням коефіцієнта віброізоляції £ф змушувальної сили, що

Таблиця 12.7. Нормативи віброшвидкості

Рис. 12.6. Граничний спектр звукового тиску під час роботи вібромашин на різних частотах

Рис. 12.7. Схема до розрахунку віброізоляції фундаменту під час роботи одномасової вібро-машини зі спрямованими коливаннями

діє на захищуваний об'єкт, до ампліту­ди Г_о змушувальної сили.

Амплітуда коливань робочого органа без урахування сил опору (6 = 0) визначаєть-

ся за формулою: х₀ = ^~^< ^ЗВ1Д^КИ

/ 2\ с-таг

Р_о = х_о(с-тоз ).

Якщо — = ^-, то коефіцієнт вібро-

... ^с СОп ІЗОЛЯЦІЇ ^и

м ) х₀ І с - та> 1 і со

Із формули (12.1) випливає, що ко­ефіцієнт віброізоляції зменшується, а вібро­ізоляція підвищується, якщо збільшувати

відношення частот -—. Так, при — = 10 со_о со₀

коефіцієнт передачі становить —. У ре­альних умовах беруть відношення частот

— = 5...7, щоб забезпечити і віброізоля-со₀

цію, і стійкість машини.

Розглянемо приклад розрахунку фун­даменту відповідно до схеми, зобра­женої на рис. 12.7. Візьмемо такі чис­лові значення: т = 1000 кг; ( = 50 Гц

(со = 300с"¹); — = 10; с = шіт; ЗО² х

х 1000 = 9-Ю⁵ Н/м; х_о= 0,5мм; ₀ = = 0,002 м/с (за табл. 12.7). Тоді амплі­туда коливань фундаменту Хф = —2- = = !Ш1 = 7 • Ю~⁶ м = 0,007 мм.

О \) \*

Масу фундаменту визначаємо з відо­ мої формули Ха = тг.

Сф-^фЮ

Оскільки коефіцієнт жорсткості осно­ви під фундаментом становить 10...20 % від жорсткості с пружних зв'язків маши­ни, її впливом можна знехтувати. Тоді

Хф = —-ь-г або з урахуванням, що Гф = т_ф0і²

= схд, знаходимо масу фундаменту:

Х фО)

Р ■ 10^ • П ^ • 10~^ = 1,2 ^{й іи} ^ ™_л = 840 кг,

7-Ю"⁶-9-Ю⁴

де &ф = 1,1... 1,2 — коефіцієнти запасу.

За такої маси фундаменту для прийня­тих параметрів вібромашини санітарні нор­ми будуть забезпечені.