Лекція

Теорія вірша

План

1. Вірш (віршопорядок, метроряд) як повторювана ритмічна одиниця поетичного твору. Елементи ритмотворення.

2. Поняття системи віршування, її природа, історичні різновиди.

3. Версифікаційний аналіз поезії.

4. Історія віршознавства в Україні (*самоопрацювання).

Література

1. Волинський П.Основи теорії літератури. Вступ до літературознавства.–К., 1967. – С.187–235.

2. Галич О., Назарець В., Васильєв Є. Загальне літературознавство. – Рівне, 1997. – С. 377–534.

3. Качуровський І. Метрика. – К.,1994.

4. Короткий тематичний літературознавчий словник. Ч.ІІІ: Версифікація / Уклала Г.Білик. – Полтава, 2007.

5. Костенко Н. Українське віршування ХХ століття. – К., 1993 (2006).

6. Сидоренко Г. Від класичних нормативів до верлібру. – К., 1980.

7. Сидоренко Г. Українське віршування від найдавніших часів до Шевченка. – К., 1972.

8. Ткаченко А. Мистецтво слова. Вступ до літературознавства. – К.,2003.-С.317–410.

1. Вірш (віршопорядок, метроряд) як повторювана ритмічна одиниця поетичного твору. Елементи ритмотворення

Мова художньої літератури втілюється через художній стиль мовлення і може мати один із двох способів організації: прозовий або віршовий.

Проза (від лат. прикм. Prorsus (у ж. р. рrоrsа), що означає незв’язаний, вільний, прямий) ­­­­­­– це особливий різновид художнього мовлення, виклад якого є суцільним текстом із смисловими відрізками (реченнями, абзацами тощо) і не підлягає жодному організаційному принципові, крім синтаксичного.

Віршова мова (від лат. Versus – оберт, ряд, рядок; фр. Le vers, польськ. wiersz, білор. вєрш, укр. вірш), або стих (від грецьк. Stichos – ряд, порядок, лад) – це особливий різновид художньо-поетичного мовлення, що ґрунтується на ритмічному законі й має специфічну (рядкову) композицію.

Ритм – це закономірна періодична повторюваність чогось, яка визначає природу явища або є однією з його властивостей.

Ритмічність визначає природу вірша, оскільки без більш або менш вираженого ритму його не існує.

*Слово «вірш» у перекладі з латинської або грецької мови означає «рядок», «поворот», згодом ним почали називати особливу художню форму, яка складається з окремих фіксованих рядків. У певному «правильному» («потрібному») місці рядки вірша ніби повертають, спускаються на одну лінійку нижче. Це місце повороту визначається ритмом. Із рядка в рядок вірша повторюються певні мовленнєві одиниці, які організовують ритм.

Віршовий рядок – це відтинок поетичного мовлення. Рядки відмежовуються ритмічними паузами, які можуть співпадати або не співпадати з граматичними і логічними паузами. У рядку певним чином виявляють себе ознаки ритмотворення (зумовлені історичною природою вірша), із рядка в рядок вони повторюються. У рядку визначається ритмічна міра вірша.

Вірш – це:

1) елемент ритмічного мовлення в літературному творі, основна одиниця віршового ритму (рядок);

2) система поетичного мовлення, що має іманентні закономірності внутрішньої ритмічної організації та структури;

3) ліричний або ліро-епічний твір, розбудований за певним версифікаційним порядком.