3. Консультування як метод соціальної роботи із особами, що потерпіли від торгівлі людьми.

Принципи роботи консультанта:

1. Принцип компетентності – консультант зобов’язаний не тільки володіти необхідними знаннями та інформацією, але й знати межі своєї компетенції.

2. Принцип неупередженості не допускає упередженого ставлення до клієнта, незалежно від того, яке враження він викликає.

3. Принцип конфіденційності. Інформація, отримана у процесі консультування, не підлягає свідомому або випадковому розголошенню.

4. Принцип зворотного зв’язку передбачає не тільки отримання клієнтом відповіді на запит, але і «включення» клієнта у процес підвищення соціальної адаптації, пошук альтернативи, пошук ресурсів.

5. Принцип співпраці «на рівних».

Правила консультування ПТЛ:

- затишне і безпечне приміщення;

- не допускається присутність третіх осіб, за винятком випадків, коли клієнт наполягає на їхній присутності.

- бажано, щоб стать консультанта співпадала зі статтю ймовірно постраждалої особи;

- перед початком консультування необхідно проінформувати особу, яка постраждала від торгівлі людьми, про те, що отримана в ході опиту інформація зберігатиметься в таємниці;

- потрібно ознайомити клієнта з його основними правами, розказати йому про те, що він має право не відповідати на неприємні для нього запитання;

- клієнт повинен також розуміти цілі інтерв’ю і те, як використовуватиметься отримана інформація. Поясніть йому, що однією з головних цілей є з’ясування його потреб для планування подальшої допомоги;

- ставте прості, короткі і конкретні питання, використовуючи слова, зрозумілі співбесіднику. Це допоможе йому легко концентруватися і відповідати ясніше, без коливань. Уникайте вживання юридичних та інших професійних термінів;

- для встановлення контакту з ПТЛ використовуйте ту ж манеру і тональність під час розмови, яку використовує він. Вивчайте його реакцію під час коротких пауз у розмові;

- підтримуйте візуальний контакт з респондентом впродовж всієї бесіди;

- не ставте питань, спрямованих на отримання емоційних відповідей (це сприятиме повторній віктимізації);

- завжди проявляйте довіру до слів співбесідника;

- ставтеся до всього, що почули, зі співчуттям й участю;

- намагайтеся зробити спілкування більш дружнім і невимушеним;

- не давайте категоричних відповідей;

- працюючи з особами, які потерпіли від торгівлі людьми необхідно уникати слова «жертва», краще уникати термін «потерпіла»;

- не можна вважати, що жінка перебувала у сексуальному рабстві, адже могла використовуватись її праця;

- хоча існує тісний зв’язок між торгівлею жінками і проституцією, необхідно чітко розділяти ці поняття. Ототожнення цих соціальних явищ ускладнює пошук ефективних механізмів запобігання, підмінює стратегії боротьби з торгівлею людьми, стратегіями боротьби із проституцією. Основним принципом підходу повинне бути: коли жінку із застосуванням насилля, обману, примусу змушують надавати секс-послуги, нас не повинно цікавити те, чи займалася жінка раніше проституцією. Основою такого злочину як торгівля людьми є не заняття проституцією, а порушення прав і свобод жінки;

- на кожну особу, яка постраждала від торгівлі людьми, необхідно насамперед дивитись як на людину, яка страждає і потребує допомоги.

Завдання консультування ПТЛ:

1. Емоційна підтримка (дефіцит емоційного розуміння);

2. Обговорення проблеми (дефіцит розпізнання власного потенціалу);

3. Об’єктивне інформування (дефіцит інформації і знань);

4. Інтервенція (дефіцит сил і можливостей діяти).

1. Емоційна підтримка. Необхідно створити умови, при яких людина могла б виговоритись про те, що її мучить, гнітить, анонімно і конфіденційно. Клієнти звертаються перш за все з приводу «дефіциту емоційного розуміння». Якщо людина знаходиться в емоційній кризі, допомога полягає в активному підтримуючому вислуховуванні. Умовою ефективності такого типу допомоги є навички і вміння консультанта налагоджувати контакт і підтримувати розмову.

2. Обговорення проблеми, яке передбачає:

- допомогу клієнтові розпізнавати і називати труднощі і проблеми;

- аналіз можливих способів поведінки у конкретній ситуації;

- активізація внутрішніх ресурсів;

- підтримка у прийнятті рішень;

- самостійне вирішення складних проблем. Консультативна допомога у цьому випадку полягає, в основному, у мобілізації відповідальності клієнта за складну життєву ситуацію. Консультант у процесі спілкування повинен підтримувати рішення клієнта брати на себе відповідальність за допомогу сама собі і мобілізувати віру у себе. Підтримка у відповідальності не має нічого спільного із звинуваченням.

3. Об’єктивне інформування передбачає надання клієнту вичерпної інформації про проблему та існуючі і реальні шляхи її вирішення (права, процедури, служби, заклади). Консультант не впливає на прийняття рішення клієнтом.

4. Інтервенція полягає у поштовху до дій у тому випадку, коли клієнт перебуває у життєвій кризі. Інтервенція означає налагодження обов’язкового контакту з відповідними фахівцями, інституціями, організаціями (психологами, працівниками закладів опіки, правоохоронних органів, закладів охорони здоров’я).

Етапи та стратегія консультування.

Знайомство та досягнення взаєморозуміння.

Мета: встановлення контакту.

Консультант має представитись клієнту, розповісти про свою роль в державній чи громадській організації. Переконатись, що особа почувається безпечно і зручно. Необхідно коротко пояснити: роль організації у наданні допомоги постраждалим від торгівлі людьми та мету консультування; як буде використана надана інформація; що в бесіді можуть бути запитання про те, що трапилось з нею/ним, а також деякі болючі запитання про те, що неприємно чи важко згадувати; підкреслити, що вона/він може не поспішати з відповіддю і зробити перерву, коли вважатиме за потрібне.

Потрібно переконатись, що постраждала особа розуміє, що консультування є добровільним, і що вона/він не зобов'язана відповідати на будь-які запитання. Проте, пояснити, що чим більше інформації вона надасть, тим краще організація зможе їй допомогти (наприклад, якщо допомога надається тільки потерпілим від торгівлі людьми, нелегальним мігрантам, дітям тощо). Поінформувати особу, що всі її відповіді зберігатимуться в суворій конфіденційності.

Розповісти, як використовуватимуть цю інформації, і кому її можна буде розголосити.

Роз'яснити, що вона/він може ставити запитання будь-коли або просити пояснити чи повторити ще раз те, що пояснювалось або згадувалось раніше. Переконатись, що людина добре зрозуміла всі пояснення. Запитати, чи є в неї/нього якісь запитання на цьому етапі, чи погоджується вона/він взяти участь в консультуванні.

Клієнт повинен досягти психологічного комфорту, тобто емоційного і когнітивного прийняття ситуації інтерв’ювання та сприйняття особистості консультанта.

Від даного етапу багато у чому залежить, чи буде вдалим подальше консультування. Його можна вважати успішно завершеним, якщо досягнуті стосунки між консультантом і клієнтом можуть бути охарактеризовані такими висловлюваннями: «Я його відчуваю, розумію» (для консультанта), «Мене слухають. Я довіряю цій людині» (для клієнта).

Дослідження проблеми.

Мета: виявлення проблеми, з якою звернувся клієнт.

Передбачає з’ясування причини, мотивів звернення клієнта, збір інформації. Збір анкетних даних відбувається тільки за умов усвідомленої згоди.

Завдання консультанта:

- дізнатися, з якою метою звернувся клієнт, як він бачить свою проблему;

- з’ясувати можливості клієнта у вирішенні його проблеми;

- чітко визначити завдання консультування.

Цей етап розпочинається зі збору інформації. Консультант прагне дізнатися якомога більше про проблему клієнта. Він досліджує деталі контексту запиту клієнта, задає конкретні питання, з’ясовує, що знає клієнт про свої права, можливості і цілі.

Якщо особа не була направлена у ЦСССДМ місцевою держадміністрацією, або якщо вона звернулась у громадську організацію, необхідно визначити, на підставі наявної інформації, чи є особа, яку консультували постраждалою від торгівлі людьми (вона може бути нерегульованим мігрантом, незалежним економічним мігрантом, який опинився у нелегальному становищі або ж належить до іншої категорії постраждалих від експлуатації чи до категорії осіб, які перебувають у скрутному становищі і потребують допомоги).

Проведення бесіди є складним завданням для консультанта, оскільки постраждалі від торгівлі людьми часто вороже налаштовані, занадто підозрілі, агресивно реагують. Така поведінка є своєрідною захисною реакцією, бо всі вони отримали психічну травму. Буває дуже важко під час першої зустрічі отримати достатній обсяг інформації, щоб остаточно визначити, чи ця особа насправді є потерпілою від торгівлі людьми і яку допомогу вона прагне отримати.

Людина може думати, що не здатна відповідати на запитання, або не бажати відповідати на запитання, пов'язані з болючими та неприємними подіями. Таке небажання відповідати викликане багатьма причинами. Крім зрозумілого страху і занепокоєння щодо можливих наслідків для себе та своєї родини, постраждалі насправді можуть страждати від часткової або повної втрати пам'яті як результату травми. Потерпіла особа найчастіше забуває події періоду «найпершої травми» або часу, коли вона вперше добре усвідомила небезпеку, в якій опинилась. Проте тиснути на людину, щоб дізнатися про певні моменти, які ця людина не може або не хоче пригадати, або запитувати про події у певні відрізки часу, які є стертими з пам'яті постраждалої особи не можна, бо це викличе ще більше занепокоєння і завадить отримати інформацію про інше.

Необхідно ретельно формулювати питання з метою досягнення максимальної точності відповіді:

- питання слід ставити по одному, вони мають бути сформульовані коротко і просто;

- питання слід ставити таким тоном, щоб заохочувати потерпілого;

- бажано користуватися тими ж словами, які вживає потерпілий; - не можна проводити опитування в наполегливій, а, тим більш, у жорсткій формі;

- рекомендується використовувати запитання чотирьох типів (у вказаній послідовності): розгорнуті; спеціальні; альтернативні; навідні;

- дайте можливість розмовляти у бажаному темпі.

Стиль спілкування треба обрати, врахувавши стан потерпілого.

Двомірне визначення проблеми полягає у чіткому встановленні проблеми, називанні проблеми.

Мета: визначити, у чому полягає досягнення бажаного клієнтом результату.

Завдання консультанта:

- з’ясувати, що хоче отримати клієнт, кваліфікувати для себе запит клієнта.

- допомогти з’ясувати клієнту, що відбуватиметься з ним у разі досягнення або

недосягнення бажаного результату.

Усвідомлення проблеми клієнта дозволяє консультанту визначити, чого саме прагне клієнт. Для більш точної роботи консультант повинен усвідомити проблему клієнта і зафіксувати її як тему професійної взаємодії.

Ідентифікація альтернатив.

Мета: розробка альтернативних рішень.

Якщо виявиться, що особа має права на допомогу як постраждала від торгівлі людьми необхідно пояснити процедуру отримання статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми і права, які надає цей статус. Потрібно обговорити з клієнтом можливість та доцільність отримання такого статусу.

У будь-якому випадку, особа, яку консультували, має бути поінформована про види послуг та допомоги, на які вона має право, організації, які зможуть їй допомогти, де і як вона може дати свідчення про злочини, скоєні проти неї, якщо вона вирішить так вчинити, які види правової допомоги та захисту може мати.

Завдання консультанта та клієнта полягає в обговоренні різноманітних варіантів вирішення проблеми, надання інформації. Консультант зобов’язаний пам’ятати, що правильне і вірне ля нього рішення не завжди є таким для клієнта, тому він повинен уникати директивних рекомендацій. Консультант забезпечує підтримку клієнту; клієнт робить вибір шляху вирішення проблеми самостійно.

Планування.

Мета: навчання визначати зміст діяльності та порядок дій для досягнення мети.

Передбачає визначення конкретних заходів і дій, спрямованих на втілення обраного рішення. При формуванні плану консультант повинен усвідомлювати, яка допомога може бути необхідна постраждалим від торгівлі людьми:

• медична допомога; • психологічна допомога; • матеріальна допомога; • юридична допомога;

• допомога адвоката; • супровід у правоохоронні органи, суд, інші державні структури;

• надання притулку; • налагодження стосунків з сім’єю і близькими людьми;

• відновлення втрачених документів;

• допомога у перекваліфікації або придбанні нової спеціальності;

• допомога у працевлаштуванні або створенні власного бізнесу

Діяльність.

Мета: навчання конкретним діям, спрямованим на вирішення проблеми.

Практична та психоемоційна підтримка клієнта у процесі реалізації плану, формування розуміння можливості невдач у досягненні цілей. Оцінка і зворотній зв’язок.

Мета: узагальнення роботи та підведення підсумків.

Клієнт разом із консультантом оцінює ступінь розв'язання проблеми та узагальнює досягнуті результати. У разі необхідності можливе уточнення плану.

Навички надання консультацій.

Активне слухання.

Віддзеркалювання і відображення. Щоб клієнт не відчував різниці між ним і консультантом необхідно використовувати слова з його лексикону, сидіти як він/вона, розмовляти у тому ж тоні.

Ставлення запитань. Використовуються як відкриті, так і закриті запитання. Відкриті питання дають можливість консультанту отримати більше інформації, а клієнту – краще зрозуміти свої почуття. Не можна використовувати слова «чому?», яке сприймається як критика й осуд.

Перефразування. Мовчання.

Узагальнення.

Заборонені прийоми консультування.

- висловлювання-рішення (вказівки, накази, поради, пропозиції);

- висловлювання, які знижують самооцінку співрозмовника (прагнення присоромити, повчання, моралізування, з’ясування інтимних подробиць, погрози);

- висловлювання-заперечення (незгода. суперечка).