Емоційно-поведінкові реакції більшості потерпілих від торгівлі людьми

Страх	Нічні жахи Бути знайденим(-ою) та покараним(-ою) торгівцем людьми Бути інфікованим(-ою) ВІЛ чи хворобою, що передається статевим шляхом Порушення кримінальної справи проти потерпілої особи і покарання за заняття проституцією, нелегальний виїзд тощо Що люди дізнаються про те, що було насправді з потерпілою особою
Почуття провини	Що людина зробила помилку Що так і не зміг/змогла заробити гроші для сім'ї"
Злість	На себе через те, що людина дозволила, щоб з нею таке сталося На інших людей через те, що вони не захистили потерпілу особу На суспільство та державу На те, що життя «розбите»
Почуття зради	Людьми, які познайомили з торгівцями або самі виявилися торгівцями Богом (для віруючих) Державою Сім'єю
Недовіра	До своєї здатності правильно оцінювати людей і ситуацію До всіх оточуючих людей, навіть до тих, що не зраджували
Відчуття безпорадності	Що в людини немає прав керувати своїм життям Що «ніколи не буде краще»
Шок	Постійний шоковий стан і нездатність плакати
Підозра	«Невже це сталося?» «Чому це сталося зі мною?»
Відчуття загубленості	Нездатність людини залишатися спокійною в якомусь певному місці Проблеми з визначенням днів, дат Проблеми з пам'яттю

Стан особи, потерпілої від торгівлі людьми, включає симптоми хронічної віктимізації (від англ. жертва). Процес віктимізації має певні етапи:

1) спотворення усталених переконань щодо себе, власного життя:

- скорочення часової перспективи (зникає перспектива майбутнього, зникають події минулого);

- втрата почуття безпеки (людина переживає раптові напади гніву, паніки, почуття самотності, демонструє ригідну поведінку);

- прагнення ізолюватися від людей, оточення, середовища;

2) повторного ураження (опосередковане звинувачення оточення в неправдивості ситуації):

- формується почуття провини; - закріплюється «жертвенна» позиція;

3) входження в роль потерпілої:

- відчуття приреченості; - самозвинувачення; - нетерпимість до власних помилок;

- пристосування до ситуації та власного стану безпорадності.

Стан потерпілої, як жертви торгівлі людьми, включає симптоми хронічної віктимізації:

- низьку самооцінку; - виражене почуття провини; - страх перед майбутнім;

- замкнутість, небажання спілкуватися;

- нестабільний емоційний стан, неможливість контролювати свої емоції;

- відсутність бажання щось робити самостійно, пасивність щодо свого життя;

- відсутність інтересу до життя, почуття безнадії; - невміння бачити варіанти виходу із важкого становища; - порушення сну; - схильність до суїциду; - ненависть до чоловіків, придушення статевого потягу.

Захисні механізми – несвідомі дії або протидії у людській поведінці, які спрямовані на захист від загроз зовнішньої реальності або власного внутрішнього світу людини. З їх допомогою внутрішнє Я людини обороняється від загроз навколишнього світу, заборон і моральних устроїв. Механізми, які служать для запобігання небезпеки, можуть перетворитися в саму небезпеку: вони накладають обмеження на поведінку, вимагають значних енергетичних затрат на їх підтримку і є важким тягарем для психіки.

Типові захисні механізми ПТЛ:

- витіснення - вигнання у несвідоме того, що було у свідомості, таким чином людина звільняється від своїх внутрішніх конфліктів, прагне «забути про інцидент». Спочатку це допомагає, але згодом може призвести до серйозного неврозу, бо проблема не зникає;

- регресія – повернення на більш ранню стадію розвитку, тобто до більш примітивних способів поведінки (з людиною неможливо конструктивно обгородити проблему, вона ображається, робить вигляд, що не розуміє, не хоче поступатися, «вередує»);

- ізоляція – відділення нестерпних подій від пов’язаних з ними почуттів. ПТЛ усвідомлює, що з нею сталася неприємна ситуація, але намагається не відчувати ніяких почуттів з цього приводу. Подія не забувається, але позбавляється усяких емоцій. Наприклад, людина може дуже детально розповідати про події (побиття, зґвалтування) і в цей момент у несвідомому з’являються негативні почуття, що накопичуються як сніговий ком – людина відчуває колосальну напругу, що загрожує неврозом або депресією;

- раціоналізація – людина логічно пояснює свої дії і думки, тим самим приховуючи їх істинні мотиви. ПТЛ розповідає, що їй потрібна допомога, бере участь у процесі планування допомоги, а потім не виконує. Це найпоширеніший механізм психологічного захисту, тому що наша поведінка визначається безліччю факторів і, коли ми пояснюємо її найбільш прийнятними для себе мотивами, то просто раціоналізуємо. Цей процес небезпечний тим, що він є справжнім самообманом;

- зсув – при цьому всі негативні почуття до когось чи до чогось переносяться на більш зручний і прийнятний об’єкт. Наприклад, людина постійно відчуває незадоволення своїм станом, тим, що з нею сталося і вихлюпує свою агресію на консультанта;

- проекція – приписування своїх власних неусвідомлених почуттів і спонукань іншим. Це захист від внутрішнього конфлікту (людина жаліється, що ніхто не може допомогти їй і у всіх бідах звинувачує оточення);

- соматизація і конверсія – концентрація, загострення уваги на соматичних захворюваннях. Цей захисний механізм служить для того, щоб відвести людину в сторону від усвідомлення конфліктів, що викликають тривогу. Особливо чоловіки схильні жалітися на проблеми із здоров’ям і не пов’язують їх з тим, що сталось;

- заперечення – механізм при якому не визнається існування неприємних фактів. ПТЛ ведуть себе так, ніби нічого не сталося (самовпевнені, веселі);

- ідеалізація – механізм, під дією якого амбівалентні почуття до іншої людини (трафікера) роздвоюються таким чином, що негативні почуття заперечуються і інша людина розглядається як ідеал (Стокгольмський синдром).

За рівнем інтенсивності роботи з потерпілими, їх умовно можна розділити на 3 категорії:

1. Екстрений (непередбачуваний тип). Емоційна нестійкість, неадекватна реакція, спроби маніпулювати, схильність до впливу ззовні, алкогольна залежність, відсутність життєвих планів, апатія, небажання працювати, поганий стан здоров’я. У процесі роботи часто виникають нестандартні ситуації (істеричні зриви, погрози самогубством). Потребують постійного моніторингу (декілька разів у день).

2. Екстрений (прогнозований). Уміння контролювати свої емоції, адекватна оцінка подій, конкретний життєвий план, прагнення стати самостійним, бажання працювати, відносно стійкий стан здоров’я, цінність сприйняття життя. Методи роботи: необхідно стимулювати їх ініціативність у пошуку засобів до існування, бажання уявити себе повноцінним громадянином, здатним бути незалежним від сторонньої допомоги. Потребують інтерактивних тренінгів особистісного зростання і постійних консультацій психолога. 3. Стійкий (прогресивний). Уміння прогнозувати події і планувати власні дії, матеріальна незалежність, самостійність у прийнятті рішень, адекватна оцінка і відповідальність за свої поступки, позитивний клімат у сім’ї, працевлаштованість.