2. Особливості особистості та поведінки потерпілих від торгівлі людьми.

Постраждати від торгівлі людьми може будь-яка особа, незалежно від статі та віку. За даними соціологічних досліджень, близько 10% мешканців України стикалися з випадками торгівлі людьми, найчастіше потерпілими стають діти та жінки. Таку ситуацію зумовлює «фемінізація» бідності, соціальне сирітство, гендерна дискримінація та багато інших факторів. Найбільш уразливими до торгівлі людьми є такі особи:

– незаміжні жінки; самотні матері; розлучені особи;

– молодь; діти вулиці; діти-сироти; вихідці з неблагополучних сімей;

– особи-мігранти;

– особи, які зазнали насильства (зокрема сексуального);

– матеріально незабезпечені;

– особи з проблемами психічного здоров'я;

– дискриміновані, стигматизовані особи.

Особи, потерпілі від торгівлі людьми мають цілий комплекс проблем.

До медичних наслідків часто відносять: травми голови, інших органів (у зв'язку з побиттям чи повним ігноруванням організаторами нелегального виробництва правил безпеки праці), захворювання хребта, суглобів (пов'язані з тяжким фізичним навантаженням). Така ситуація спостерігалася в кожного третього клієнта, який звертався по допомогу до медико-реабілітаційного центру МОМ.

Для потерпілих від торгівлі людьми характерними також є захворювання нирок та сечового міхура (внаслідок постійного переохолодження та травмування нирок), шлунково-кишкового тракту (через погане харчування), шкіри (спричинені антисанітарними умовами проживання та праці), серця та судин, інші прояви, зокрема алергічні (внаслідок роботи з пестицидами та гербіцидами без засобів захисту). Практично кожна постраждала особа, яка перебувала в сексуальному рабстві, мала захворювання, що передаються статевим шляхом, у деяких випадках – ВІЛ-інфекцію.

Крім того, постраждалим властиві значні психологічні проблеми, пов'язані як із експлуатацією, так і з поверненням додому, а саме: почуття провини, що не заробив(ла) гроші; втрата контролю над своїм життям; відсутність життєвої перспективи; зниження самооцінки; ненависть до всього чоловічого роду (у жінок); постійний страх (у зв'язку з очікуванням переслідування чи розголошенням факту їхньої сексуальної експлуатації). За даними МОМ, кожна 15 особа, що постраждала від торгівлі людьми, мала тяжку депресію з думками про самогубство. Крім того, у потерпілих часто можна ідентифікувати ознаки посттравматичного стресового розладу, депресії, синдрому набутої безпорадності.

Постраждалі від торгівлі людьми особи часто зловживають алкоголем, залежні від наркотичних речовин, мають психічні розлади.

Щодо соціальних наслідків, то часто потерпілі після повернення додому не можуть самостійно розв'язувати власні соціальні проблеми, є дезадаптованими. Це призводить до погіршення і без того напружених стосунків із родиною. Люди не можуть налагодити свої взаємини з дітьми, батьками, чоловіками та дружинами, уникають спілкування з друзями, знайомими, не можуть влаштуватися на роботу.

Особливо важкими є медико-психологічні та соціальні наслідки торгівлі людьми для дітей.

Незалежно від форми експлуатації (сексуальна, трудова, жебрацтво), у всіх неповнолітніх, що постраждали від торгівлі людьми, спостерігалися серйозні медичні та психологічні проблеми, а в деяких випадках розлади психіки.

Потерпілі від торгівлі людьми діти мають проблеми з нирками, сечовим міхуром, шлунково-кишковим трактом. Частими є травми голови (через побої), різні захворювання шкіри (пов'язані з антисанітарними умовами проживання), розлади апетиту, енурез. Дівчата, яких експлуатували сексуально, часто мають захворювання, що передаються статевим шляхом.

Проте найбільше змінюється емоційна сфера та самооцінка дітей і підлітків. Як правило, постраждалі відчувають страх, тривогу, депресію, безпорадність, злість; мають почуття провини, образи, ізольованості, моральний конфлікт; відчувають огиду до свого тіла. В окремих випадках постраждалі схильні до проявів агресії до оточення. У підлітків до перелічених симптомів додаються амбівалентні почуття до рідних, втрата життєвої перспективи, уникнення тілесних та емоційних контактів з близькими, страх розголошення того, що сталося, нав'язливі думки та картинки травматичних подій, що з ними відбувалися, зниження шкільної успішності. В окремих випадках підлітки відмовляються повернутися до школи. Порушення концентрації уваги, неможливість зосередитися на будь-якій діяльності, суїцидальні думки спроби самогубства також характерні для їхнього психічного стану.

Зважаючи на значну особистісну значущість та інтимність сексуально життя, його моральний аспект, брутальне вторгнення в сексуальне життя неповнолітньої особи (внаслідок сексуальної експлуатації) призводить до суттєвих моральних та внутрішньо особистісних конфліктів. Після такого «досвіду» дитина чи підліток зазвичай сприймають себе «брудними», «недостойними поваги».

Не краща ситуація складається з дітьми, які зазнають експлуатації жебракуванням. Вони також зазнають жорстоких знущань. Нерідко дитину калічать, щоб вона викликала у перехожих почуття жалю. Дітей; нещадно б'ють, особливо, якщо їм не вдається заробити ту суму грошей, яку вимагає від них «господар». Продані діти здебільшого проживають в антисанітарних умовам з особами, від яких вони засвоюють антисоціальні форми поведінки; (крадіжки, зловживання алкоголем).

Варто зазначити, що в неповнолітніх, які перебували у країні експлуатації тривалий час, після повернення додому виникають труднощі у спілкуванні рідною мовою, вони втрачають навички письма та читання, грошових розрахунків, не розуміють своїх прав, обов'язків та особистих потреб, демонструють такі форми поведінки, які є конфліктними з соціальними нормами українського суспільства.

Емоційні, когнітивні, фізичні та поведінкові реакції потерпілих від торгівлі людьми.

До реакцій, які спостерігалися у постраждалих, на травматичну стресову ситуацію, пов'язану з торгівлею людьми, можна віднести такі:

1) емоційні (відчай, відсутність почуттів, злість, депресія, тривога, відчуття, що їх недооцінюють, почуття ізольованості, провини);

2) когнітивні (порушення уваги, труднощі при її концентрації та зосередженні, при запам'ятовуванні і осмисленні ситуації, труднощі з прийняттям рішень тощо);

3) фізичні (порушення сну, апетиту, нудота, головний біль, зміна тиску, серцебиття, тремтіння, втрата координації тощо);

4) поведінкові (відмова від спілкування, агресивність, сварливість, зловживання алкоголем).

У такому стані люди не можуть нормально працювати, виховувати дітей, спілкуватися зі своїми рідними, знайомими та іншими людьми. Вони потребують як допомоги соціального працівника, психолога чи психотерапевта, так і серйозного медикаментозного лікування, призначеного лікарем-психіатром (табл. 1.).