2. Консультування як метод соціальної роботи з підлітками.

У психологічній літературі підлітковий вік визначається як критичний, складний, перехідний. Його кризовий характер і складність полягає у різкому подорослішанні, і стрибку з дитинства в іншу вікову фазу, у нове знання. Підліток стикається з раніше невідомими йому суперечностями у взаєминах між людьми, в яких він губиться, він виявляє у собі почуття і потяги, перед якими є беззахисним.

Багато труднощів і проблем підлітків пояснюються основною суперечністю його розвитку — рухом до відособлення і соціалізацією. Ці взаємозв'язані процеси проходять нелегко: найчастіше вони є драматичними і для самого підлітка і для оточуючих його людей.

Статистика свідчить, що кількість звернень по допомогу, пов’язана з цим періодом набагато перевищує кількість звернень, пов’язаних з іншими віковими періодами. Підліток вперше стає клієнтом: він може звернутися у консультацію, не повідомивши про це батьків. Консультування спрямоване на особистість, здатну адекватно оцінювати ситуацію та розуміти, що для досягнення позитивного результату необхідні зусилля. Специфіка раннього підліткового віку говорить про те, що підхід до консультативної діяльності також може мати деякі особливості. Підліток на цій стадії свого розвитку орієнтується більше на однолітків, і якщо усе, що 6відбувається його найближчим оточенням є нормою, то і проблеми як такої для нього не існує.

Проблематика консультування у підлітковому віці:

- взаємостосунки у групі однолітків;

- взаємостосунки з особами протилежної статі;

- взаємостосунки з батьками (з приводу вибору друзів, майбутньої професії, розлучення батьків, появи у сім’ї вітчима тощо);

- взаємостосунки з вчителями;

- труднощі у навчанні;

- проблеми пов’язані з прийомом медикаментів і хімічних речовин (пошук медичної інформації, наркотична залежність, алкоголізація тощо), ;

- відносини із законом (пошук правової інформації з широкого кола питань (небажання служити в армії, загроза осудження за протиправні дії тощо);

- потреба у житлі, роботі, посередництво в установленні зв’язку з різними державними та громадськими установами та організаціями);

- намір покінчити з життям або невдала суїцидна спроба.

Принципи консультування підлітків:

1) диференціація аргументів, моральних доказів і фактів;

2) попереднє планування типу втручання з акцентом на конкретні і яскраві поведінкові деталі;

3) викладення фактів без коментаріїв;

4) створення атмосфери турботи;

5) розширення бачення проблеми;

6) допомога в прийнятті заперечуваної реальності;

7) створення ситуації реального вибору.

Консультування підлітків, які чинять опір. Є деяка різниця між небажанням клієнта змінюватися і тим, що він може чинити опір. Причиною небажання клієнта змінюватися найчастіше є прихід на консультацію не за власним бажанням – його хтось змусив прийти; тобто клієнт сам не бачить причини для відвідування фахівця. Причиною може бути егоцентризм, низький рівень загального культурного і духовного розвитку; це може бути й образа на батьків, учителів, яку переносять на консультанта; це може бути й недовіра до професіоналізму консультанта; імовірно, що клієнт «не вміє», не знає, як йому взяти участь у процесі консультування, щоб це було для нього ефективно.

Часто клієнт, який чинить опір, усе-таки готовий до змін, він уже переборов небажання прийти на консультацію, та хотів би розв'язати свою проблему, але щось заважає його активності.

Можливо:

 він звик бунтувати проти системи і дисципліни;

 негативно ставиться до консультанта або і взагалі до процесу консультування;

 відчуває неповагу до своїх прав;

 вважає себе сильною особистістю, яка має протистояти консультанту;7

 відчуває (екзаменує) компетентність консультанта.

Можливі помилки консультанта в роботі з клієнтом, який чинить опір:

 задобрювання клієнта;  нетерпимість;  дозвіл клієнтові ображати себе;

 спроба стати ближчим, сподіваючись на те, що клієнт «полюбить» консультанта, хоча клієнт це сприймає як нещирість, фальш;

 байдикування, сподівання на те, що опір клієнта зникне сам по собі;

 осуд клієнта і спосіб помірятися з ним силами;  відмова від консультування;

Продуктивні способи роботи з клієнтом, який чинить опір:

 з’ясування причин опору;  пояснення власного можливого опору;

 прийняття опору як даності, без страху, і робота з ним;

 визнання того факту, що деякий опір – це норма;

 пояснення клієнтові можливих причин опору;

 нагородження клієнта за відмову від опору;

 запрошення клієнта бути помічником консультанта в роботі з опором.

Повернемося до нашого прикладу (початок підсумкової бесіди).Якщо ж готовність до зміни в клієнта не виявляється, то корисно звернутися до конфронтації.

Працюючи з підлітками, консультант може надавати допомогу клієнтам, які самі звернулися по допомогу, або ж це зробили їх батьки чи родичі. Проте, можливі випадки, коли консультант не чекає добровільного звернення, наприклад інформаційне, профілактичне чи профконсультування.