- •5.4. Висновки 182
- •1.1. Основні означення менеджменту знань
- •1.1.1. Структура менеджменту знань
- •Маркетинґ Проектування Підготовка виробництва Виробництво Збут.
- •1.1.2. Формування знань
- •1.1.3. Введення даних
- •1.1.4. Адміністрування
- •1.1.5. Мотивація
- •1.1.6. Особливості впровадження мз
- •1.2. Менеджмент знань
- •1.3. Базові поняття менеджменту знань
- •1.3.1. Видобування знань
- •1.3.2. Системи пізнання
- •1.3.3. Організація доступу до знань
- •1.3.4. Інновації в області автоматизації
- •1.3.5. Менеджмент знань та інформації
- •1.3.6. Менеджмент знань та Інтернет
- •1.4. Онтологічний інжиніринґ
- •1.4.1. Системи керування знаннями
- •1.4.2. Онтологія
- •1.5. Висновки
- •9. Базові поняття менеджменту знань.
- •2.1. Поле знань
- •2.1.1. Мова опису поля знань
- •2.1.3. «Піраміда» знань
- •2.2. Стратегії одержання знань
- •2.3. Теоретичні аспекти видобування знань
- •2.3.1. Психологічний аспект
- •2.3.2. Лінгвістичний аспект
- •2.3.3. Гносеологічний аспект видобування знань
- •2.4. Теоретичні аспекти структурування знань
- •2.4.1. Історична довідка
- •2.4.2. Ієрархічний підхід
- •2.4.3. Традиційні методології структуризації
- •2.4.4. Об'єктно-структурний підхід (осп)
- •3.1. Класифікація методів практичного видобування знань
- •3.2. Комунікативні методи
- •3.2.1. Пасивні методи
- •3.2.2. Активні індивідуальні методи
- •3.2.3. Активні групові методи
- •3.3. Текстологічні методи
- •3.3.1. Методи структурування
- •3.3.2. Еволюція систем одержання знань
- •4.1. Латентні структури знань і психосемантика
- •4.1.1. Семантичні простори і психологічне градуювання
- •4.1.2. Методи багатовимірного градуювання
- •4.1.3. Використання метафор для виявлення «прихованих» структур знань
- •4.2. Метод репертуарних решіток
- •4.2.1. Основні поняття
- •4.2.2. Методи виявлення конструктів. Метод мінімального контексту
- •4.2.3. Аналіз репертуарних решіток
- •4.2.4. Автоматизовані методи
- •4.3. Керування знаннями
- •4.3.1. Що таке «керування знаннями»?
- •4.3.2. Керування знаннями і корпоративна пам'ять
- •4.3.3. Системи omis
- •4.3.4. Особливості розроблення омis
- •4.4. Візуальне проектування баз знань як інструмент пізнання
- •4.4.1. Від понятійних карт до семантичних мереж
- •4.4.2. База знань як пізнавальний інструмент
- •4.5. Проектування гіпермедіа бд і адаптивних навчальних систем
- •4.5.1. Гіпертекстові системи
- •4.5.2. Від мультимедіа до гіпермедіа
- •4.5.3. На шляху до адаптивних навчальних систем
- •5.1. Важливість правильної класифікації
- •5.1.1. Класифікація й об’єктно-орієнтовне проектування
- •5.1.2. Труднощі класифікації
- •5.2. Ідентифікація класів і об'єктів
- •5.2.1. Класичний і сучасний підходи
- •5.2.2. Об’єктно-орієнтований аналіз
- •5.3. Ключові абстракції й механізми
- •5.3.1. Ключові абстракції
- •5.3.2. Ідентифікація механізмів
- •5.4. Висновки
- •6.1. Поняття онтології
- •6.2. Моделі онтології й онтологічної системи
- •6.3. Методології створення і «життєвий цикл» онтології
- •6.4. Мови опису онтологій
- •6.4.1. Види owl
- •6.4.2. Структура онтологій
- •7.1. Онтологія як засіб формалізації та алгоритмізації знань в інтелектуальній системі
- •7.1.1. Аналіз підходів до навчання онтологій
- •7.1.2. Загальні принципи проектування онтологій
- •7.1.3. Формати та стандарти подання інформації
- •7.1.4. Засоби для створення онтології
- •7.2. Технологія розроблення онтологій в редакторі Protégé
- •7.2.1. Еволюція Protégé
- •7.2.2. Protégé-owl. Мова Web онтологій owl
- •7.2.3. Основні терміни та поняття у Protégé-owl
- •7.2.4. Методика розроблення онтології засобами Protégé
- •Створення й експлуатація онтології
- •7.2.5. Створення онтології
7.1.2. Загальні принципи проектування онтологій
Існує декілька основних принципів побудови онтологій, запропоновані різними конструкторами в різний час.
Під впливом філософських досліджень Гуаріно запропонував методологію побудови онтології, відому як «Формальна онтологія» (Formal Ontology). Цей принцип містить у собі теорію частин, теорію цілісності, теорію рівності, теорію залежності та теорію узагальнень. Він об’єднав основні принципи побудови, які включають у себе: 1) необхідність розуміння всієї предметної області; 2) чітку ідентифікацію; 3) виділення класифікованої структури; 4) детальне визначення ролей.
Усолд та Грунінґер запропонували скелетну методологію побудови онтологій вручну: 1) визначення мети і границі (обмеження); 2) безпосередньо побудова онтології: заголовок онтології (визначення ключових понять та зв’язків між ними, забезпечення визначень таких понять і зв’язків); кодування онтології (встановлення основних її термінів — клас, об’єкт, зв’язок; вибір мови відображення; написання програмного коду); об’єднання наявних онтологій; 3) оцінка; 4) розроблення документації; 5) визначення основних принципів керування для кожного з попередніх етапів. Як результат, онтологія має бути максимально чіткою (визначення мають бути максимально однозначними), внутрішньо і зовнішньо цілісною та зв’язною, і спроектованою таким чином, щоб її можна було послідовно максимально розширювати і повторно використовувати.
Ontological Design Patterns (ODPs) використовувалися для визначення онтологічних структур, термінів і семантичного змісту. За допомогою цих методик можна виділити конструкції та визначення складних виразів з їх відображення. Цей метод успішно використовується при об’єднанні молекулярної біологічної інформації.
Узагальнюючи, можна виділити наступний алгоритм побудови онтологій.
Накопичення знань про предметну область. Здійснюється експертиза відповідних інформаційних ресурсів, при цьому формально визначаються основні терміни, якими буде описана певна предметна область. Ці визначення мають бути зібрані із врахуванням можливості їх подання на спільній мові, обраній для онтології.
Формування онтології. Для цього розробляють повну понятійну структуру предметної області. Ймовірно, це вимагатиме розпізнавання головних, ключових понять предметної області та їх властивостей, визначення зв’язків між поняттями, створення абстрактних понять, виділення понять, що містять екземпляри, а також, можливо, залучення допоміжних онтологій.
Розширення та конкретизація онтології. Поняття, зв’язки, атрибути, екземпляри додаються доти, поки рівень деталізації не забезпечить задоволення цілей онтології.
Перевірка виконаної роботи. На цьому етапі усуваються синтаксичні, логічні та семантичні неузгодженості елементів онтології та відбувається перевірка достовірності інформації.
Впровадження онтології. На кінцевій стадії розроблення онтології виконується її перевірка експертами з конкретної предметної області, після чого онтологія впроваджується в робоче середовище.
Як бачимо, основні етапи побудови онтології є достатньо простими. Існують різноманітні методології, які описують теоретичні підходи, а також доступні численні засоби побудови онтологій. Проте, проблема полягає у відсутності єдиного підходу, а інструменти побудови онтологій не розроблені до рівня інструкцій. Також немає узгодженості у стандартах відображення інформації та мовах подання онтологій. Нижче розглянуто основні стандарти та мови подання онтологій.