263

В.В. Литвин

Технології менеджменту знань

навчальний посібНИК

Видавництво Національного університету

„Львівська політехніка”

Львів - 2010

Литвин В.В.

Технології менеджменту знань: Навчальний посібник. — Львів: Видавництво НУЛП, 2010. — 264 с.

Рецензенти

В.В.Пасічник — д.т.н., професор, завідувач кафедри інформаційних систем та мереж Національного університету „Львівська політехніка”;

Я.М.Матвійчук — д.т.н., професор, завідувач кафедри інформаційних систем та технологій інституту підприємництва та перспективних технологій;

Б.П.Русин — д.т.н., завідувач відділу ФМІ НАН України імені Карпенка.

У навчальному посібнику викладені основні технології менеджменту знань, особлива увага звернута на технології видобування, накопичення, структуризації, формування, опрацювання даних та знань. Висвітлено особливості технологій менеджменту та інженерії знань, їх теоретичні та прикладні аспекти.

Розглянуто моделі онтологічних систем та методику розроблення онтологій. Детально описано побудову онтології за допомогою програмного засобу Protégé.

Наведені завдання для практичних завдань та подано перелік питань та завдання для самостійного розв’язування.

Розрахований на магістрів із спеціальності „Консолідована інформація” специфічних категорій підготовки, а також на бакалаврів та магістрів, що навчаються за напрямками галузей знань „Інформатика та обчислювальна техніка”, „Системні науки та кібернетика”, „Системна інженерія”. Ним можуть скористатися й студенти інших спеціальностей.

Зміст

Розділ 1. Основні поняття менеджменту знань 5

1.1. Основні означення менеджменту знань 5

1.2. Менеджмент знань 13

1.3. Базові поняття менеджменту знань 19

1.4. Онтологічний інжиніринґ 27

1.5. Висновки 31

Запитання для повторення та контролю знань 32

РОЗДІЛ 2 33

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ менеджменту та ІНЖЕНЕРІЇ ЗНАНЬ 33

2.1. Поле знань 33

2.2. Стратегії одержання знань 40

2.3. Теоретичні аспекти видобування знань 44

2.4. Теоретичні аспекти структурування знань 66

Запитання для повторення та контролю знань 74

РОЗДІЛ 3 77

ТЕХНОЛОГІЇ менеджменту та ІНЖЕНЕРІЇ ЗНАНЬ 77

3.1. Класифікація методів практичного видобування знань 77

3.2. Комунікативні методи 81

3.3. Текстологічні методи 103

Запитання для повторення та контролю знань 117

Завдання для самостійного розв’язування 119

РОЗДІЛ 4 120

ПРИКЛАДНІ АСПЕКТИ менеджменту та ІНЖЕНЕРІЇ ЗНАНЬ 120

4.1. Латентні структури знань і психосемантика 120

4.2. Метод репертуарних решіток 135

4.3. Керування знаннями 143

4.4. Візуальне проектування баз знань як інструмент пізнання 152

4.5. Проектування гіпермедіа БД і адаптивних навчальних систем 154

Запитання для повторення та контролю знань 161

Розділ 5. Впорядкування знань на основі Класифікації 163

5.1. Важливість правильної класифікації 163

5.2. Ідентифікація класів і об'єктів 168

5.3. Ключові абстракції й механізми 179

5.4. Висновки 182

Запитання для повторення та контролю знань 183

РОЗДІЛ 6. ОНТОЛОГІЇ Й ОНТОЛОГІЧНІ СИСТЕМИ 184

6.1. Поняття онтології 184

6.2. Моделі онтології й онтологічної системи 196

6.3. Методології створення і «життєвий цикл» онтології 202

6.4. Мови опису онтологій 203

Запитання для повторення та контролю знань 209

Розділ 7. Програмні засоби побудови онтологій 210

7.1. Онтологія як засіб формалізації та алгоритмізації знань в інтелектуальній системі 210

7.2. Технологія розроблення онтологій в редакторі Protégé 221

Створення й експлуатація онтології 231

Запитання для повторення та контролю знань 250

Завдання для самостійного розв’язування 250

Література 252

Розділ 1. Основні поняття менеджменту знань

• Структура менеджменту знань

• Формування знань

• Менеджмент знань

• Онтологічний інжиніринґ

У цьому розділі розглянуто базові поняття менеджменту знань.

1.1. Основні означення менеджменту знань

Менеджмент знань як самостійна сфера керівничої діяльності є одним з головних інструментів, призначених для підвищення конкурентоспроможності підприємства.

Менеджмент знань (knowledge| management, МЗ|) почав|став| бурхливо розвиватися в 90-х роках минулого століття|віку|. Це було пов'язано із зміною пріоритетів у бізнесі і житті суспільства|товариства|, а також науково-технічною революцією, |триваєв основі якої лежить використання новітніх|найновіших| інформаційних технологій у всіх сферах людської діяльності.

Найприбутковішим і найпривабливішим напрямом для вкладення інвестицій стало розроблення високих технологій і сервісу, які визначають швидку окупність вкладених засобів, знижують залежність від забезпечення сировиною, дають можливість захопити нові ніші використання товарів або послуг.

В умовах постіндустріального суспільства, належність до якого декларують країни Заходу, стратегічно важливо зайняти нішу на ринку високих технологій, позбавитися від створення матеріаломісткої і ризикованої з екологічного погляду продукції. Ті країни, які не зможуть цього зробити, назавжди залишаться аутсайдерами в майбутній світовій економіці.

Все це привело до чіткого усвідомлення того, що цінностями організації є не тільки її активи, продукція, що випускається, і майно, але і її досвід, кваліфікація співробітників і їх лояльність, ноу-хау, культура, тобто все те, що містить поняття "інтелектуальний капітал".

На сучасному етапі розвитку ринку і суспільства інтелектуальний капітал — основна цінність організації і вирішальний чинник в конкурентній боротьбі. Оцінка, накопичення і розвиток інтелектуального капіталу і, головне, керування ним для досягнення цілей організації стали головним завданням провідних світових компаній.

Менеджмент знань — керування інтелектуальним капіталом. Його завдання:

• досягнення поставлених цілей організації за рахунок зростання інтелектуального капіталу й ефективного його використання;

• підвищення ефективності прийнятих рішень;

• створення передумов для появи інновацій;

• використання бенчмаркінґу у всіх сферах діяльності;

• навчання і мотивація співробітників;

• підвищення ефективності процесів проектування, виготовлення, закупівель і маркетинґу.

Система менеджменту знань (СМЗ) — сукупність взаємодієвих і взаємозалежних елементів, що відносяться до керування знаннями (процесів, баз даних, програмного забезпечення, організаційних структур і ін.), що забезпечує досягнення поставлених цілей.

Яку ж негайну віддачу для вирішення сьогоднішніх проблем і підвищення прибутковості організації хочуть отримати від СМЗ менеджери-прагматики?

По-перше, для них важливо, щоб вигоди від витрат, що вкладаються у створення і розвиток СМЗ, були кількісно визначені і спрогнозовані, тобто вони вимагають створити кількісні характеристики ефективності СМЗ.

По-друге, вони хочуть отримати інструмент, що дозволяє зменшити ризики під час прийняття рішень. Хотілося б ставити якійсь системі запитання і отримувати від неї грамотні відповіді.

Система може видавати користувачеві рішення, інформацію або підказку, але не всі вони є знаннями.

Приймемо такі розмежування в поняттях інформації, даних та знань:

• дані — сирі факти;

• інформація — організований набір даних;

• знання — інформація, що піддається інтерпретації (meaningful| information|) та має чітку мету|ціль|.

Що є інформацією, а що знаннями, залежить від користувача.

Звичайно, ідеал прагматика — це отримання знань, що дають однозначну відповідь на запитання, як вирішити проблему, а не набір даних і інформації, яку він сам повинен опрацювати і перетворити на знання. На жаль, такий ідеал недосяжний, оскільки система може давати тільки ймовірнісні підказки.

Насправді МЗ більшою мірою має стратегічний характер. Його розвиток і впровадження визначає майбутнє організації, створення її унікальної культури і використання нових способів завоювання ринку і конкурентної боротьби.

СМЗ припускає не тільки збирання і цілеспрямоване використання інформації на благо підприємства, але й надання його працівникам широких можливостей у самовдосконаленні, отриманні визнання і самореалізації, що, за Маслоу, є вершиною мотивації [84].