Львівський Державний Університет Фізичної Культури

Кафедра гуманітарних дисциплін

Лекція № 9

Тема: “Соціологія релігії.”

З дисципліни “Соціологія” для студентів 1 курсу ффв і фс, фрофк, 2 курсу фрофк напрямок “туризм”.

Виконавець:

к.н.ф.в. і с., доц..

Курчаба Т.М.

Лекція обговорена і затверджена на засіданні кафедри гуманітарних

дисциплін (протокол №_____ від “___” ______________ 2011 р.).

Зав. Каф.,

К.і.н., доц.. Полянський О.А.

План

1. Предмет соціології релігії та її функції.

2. Релігія як соціальний інститут.

3. Сучасна релігійна ситуація в Україні.

4. Конфесійна карта Львівщини.

1. Предмет соціології релігії та її функції.

Соціологія релігії — одна із галузей соціології, об'єктом дослідження якої є різні релігійні феномени. ЇЇ виникнення і розвиток пов'язані передусім з іменами Е. Дюркгайма і М.Вебера. Від Дюркгайма йде традиція функціонального вивчення релігії як "колективного уявлення". Релігія, за Дюркгаймом, є основним засобом інтеграц1ї і згуртування суспільства, встановленім зв'язку між індивідом і соціумом. Традиція, що йде від М .Вебера. трактує релігію перш за все як мотив соціальної дії, виявляє 11 роль у процесі тих або інших соціальних змін. Зокрема, в праці "Протестантська етика і дух капіталізму" (1904 р.) він з'ясовує роль протестантської "господарської етики " в генезі європейського капіталізму, а також зв'язок господарського життя суспільства та інтересів різних соціальних груп з релігійною свідомістю.

В сучасній соціології релігії можна виділити два рівні вивчення

релігійних феноменів:

• теоретичний, який розглядає релігію як цілісну підсистему і

виявляє н взаємодію з іншими соціальними структурами, визначає н соціальну природу, місце і роль у суспільстві, "соціальні функції" і п внутрішню структуру.

• емпіричний, який досліджує релігійність соціальних і

демографічних груп, окремих особистостей, норми і цінності різноманітних релігійних спільностей, їхніх організацій, вплив тієї чи іншої конфесії на життєві позиції і спосіб життя людей, процеси сакралізації і секуляризації тощо.

У межах теоретичної соціології релігії існує декілька течій. До 70-х років

ХХст. панувала функціональна школа (Т.О. Діа, Л. Шнайдер, М. Йінгер та

ін.). Наприкінці 60-х на початку 70-х років більш помітні позиції в соцюлогії релігії стали займати представники феноменологічного напрямку П.Бергер, Т.Лукман. Результатом їх співпраці стали праці: "Шум урочистих асамблей"( 1961 р.), "Подвійне бачення"(1961 р.), "Священна завіса"( 1967 р.), "Чутки про ангелів"(1969 р.) - автор П.Бергер - і "Невидима релігія"! 1967 р.), "Проблема

релігії у сучасному суспільстві"(1963 р.) - автор Т.Лукман. Вчені прагнуть з'ясувати взаємозв'язок між релігією і людським конструюванням соціальної реальності. Значне місце в їх дослідженнях посідає проблема секуляризації, яку вони вважають центральною в духовній царині сучасного світу.

П.Бергер досить критично ставиться до традиційних, усталених форм релігійності. Цим формам він протиставляє внутрішньо неформалізовану віру особи. П.Бергер вказує на кризовий стан інститутів офіційної релігії, втрату нею соціального підгрунтя і намагається відшукати чинники, здатні відродити справжню віру. Єдиний вихід із сучасного кризового стану в духовно-релігійному житті Заходу він вбачає у зверненні людини до власного релігійного досвіду, подоланні секуляризації зсередини і наверненні до Бога і справжньої віри. На цьому шляху, на думку П.Берегера, варто звертатися до досвіду інших релігій. Доцільно встановити між ними екуменічний діалог.

У соціологічних концепціях релігії Т. Лукмана чільне місце відведено поняттю трансценденції, під яким він розуміє процес творення змістів. Це, на його думку, відбувалося і відбувається в усі часи і в усіх суспільствах. Якщо традиційнарелігія, організаційно оформлена в церкву, знаходиться в стані кризи. то позаінституціональні форми релігійності значно посилюються. Щоб вижити і самореалізуватися в умовах секуляризації, людина творить свою персональну релігію, яка зазвичай є синтезом кількох інколи навіть протилежних, полярних віровчень. Цю релігію Т.Лукман називає "невидимою". Концепція Т.Лукмана про "невидиму" релігію переживає сьогодні ренесанс у європейській соціології релігії.

Ще один з напрямів сучасної соціології релігії пов'язаний з розробкою методології і методик конкретно-соціологічних досліджень. Його репрезентантом є американський соціолог Ч.Глок. У праці "Американське благочестя: природа релігійної відповідальності" (1968 р.) він визначив параметри релігійності.

Соціологія релігії в радянський період використовувдлась для закритих

досліджень, результати яких призначались для службового використання з метою

контролю з боку партійно-радянської номенклатури за релігійною ситуацією в Україні, а також на підтвердження марксистсько-ленінської ідеї про об' єктивну необхідність так званої соціальної атеїзації радянського народу та праці з історії релігії в дусі наукового атеїзму. Лише з початку 1990-х років українські соціологи посилюють увагу до проблем соціології релігії. Зазначимо також, що релігія є об'єктом дослідження цілого ряду суспільних гуманітарних наук (соціальної філософії, історії, релігієзнавства, культурології, естетики, мистецтвознавства і т.д.). Соціологію релігія цікавить як соціальне явище, як важливий структурний компонент суспільства в найрізноманітніших його соціальних проявах і на різних рівнях, тобто як соціальний інститут. Предметом соціологічного аналізу, який здійснює соціологія релігії як галузева соціологічна дисципліна, може бути як релігія в цілому, так і окремі її елементи: релігійні групи і організації, релігійна свідомість, релігійна діяльність, релігійна психологія, громадська думка про релігію і церкву, церковно-громадські рухи, конфесійно орієнтовані політичні партії, вплив релігії на поведінку людей в різних сферах суспільного життя, міжконфесійні конфлікти і т.д. З соціологічного погляду під релігією розуміють

систему вірувань і ритуалів, на підставі яких група людей пояснює те, що вважає надприродним і священним. Можна виділити п'ять основних елементів, які

допомагають зрозуміти чи є релігією система вірувань:

• наявність групи віруючих (соціологів цікавлять релігійні групи і те, чим вони

відрізняються від інших груп суспільства, а не особистісні почуття

віруючого);

• інтерес до явищ, які вважаються сакральними і надприродними;

• віросповідання або специфічна система вірувань і ритуали, або зразки

поведінки стосовно священних і надприродних сил;

уявлення про "праведний" спосіб життя (наприклад, десять

християнських заповідей);

• ритуали, або зразки поведінки стосовно священних і надприродних сил.

Соціологи виробили декілька способів класифікації релігій:

перший систематизує релігії за назвами, які дали їх представники

(католики, православні, протестанти, іудаїсти, синтоїсти, індуїсти і т. д.);

другий спосіб (його називають системою Р.Белла,) орієнтується на ступінь примітивності або складності певного типу релігії. Р.Белла виділив п'ять таких категорій релігії: примітивну, модерну, архаїчну, історичну, раннього модерну.

• третя система, запропонована М.Вебером, акцентує увагу на характер вірування про спасіння душі — обрати пасивний (містицизм) чи активний (аскетизм) спосіб спасіння душі в цьому або іншому світі.

У 1991 р. з ініціативи Інституту вивчення релігії Ягеллонського університету (Краків, Польща) започатковано систематичне проведення конференцій на тему: "Релігії і Церкви в Центральній і Східній Європі", у яких беруть участь і українські вчені. Все це засвідчує зростаючу роль соціології релігії в системі гуманітарних знань і освіти в посткомуністичному світі.

Особливості об'єктів і предметів соціолопчного дослідження в галузі соціології релігії зумовлюють і застосування відповідного соціологічного інструментарію. Зокрема, з огляду на цю специфіку і особливу соціально-психологічну складність сфери релігії і релігійності, використання таких інструментальних методик, як анкетування чи інтерв'ю є вельми проблематичним. Виняток становлять ті випадки, коли соціологічні дослідження проводяться з ініціативи керівництва конфесій і на їх замовлення. Тому з моменту становлення соціологія реліпї використовувала перш за все такі методи емпіричного дослідження, як спостереження, ідеальна типізація, ідеографічний метод, порівняльно-історичний метод, когортний аналіз, лонгитюдний метод, генетичний метод, метод соціально-діагностичний, біографічний, ретроспективний контент-аналіз та ряд інших.

Релігія виконує ряд соціальних функцій:

• регулятивну. Будь-яка релігія регулює соціальну поведінку своїх

прихильників за допомогою зведених моральних норм, заборон і приписів;

світоглядну. Релігія організує систему світогляду людини, визначає Її

розуміння св1ту:

компенсаторську. 3.Фройд (1856-1939 рр.) вважав, що релігія пов'язана з почуттям психологічної захищеності від життєвих негараздів; • інтегруюча полягає в здатності релігії об'єднати своїх прихильників на засадах спільних для них релігійних цінностей, об'єктів поклоніння, ритуалів, норм поведінки, інтегрувати їх у спільність.

У західній соціології релігії виділяють ще прогностичну, інструментальну, науково-критичну, менеджерську, діагностичну функції.