12. Організація санаторно-курортноі справи.

Організація санаторно-курортноі справи. Санаторно-курортна система вимагає розробки особливих принципів організації, оскільки вона пов'язана, з одного боку з експлуатацією природних лікувальних ресурсів, а, з іншого боку, з організацією лікувального процесу. Звідси головна відмітна ознака цієї галузі — необхідність розвитку її на глибокій науковій основі із залученням спеціалізованих науково-дослідних установ.

Організація санаторно-курортної справи проводиться на трьох рівнях:Вища ланка — державні органи управління курортами і туризмом. На даний час це Управління санаторно-курортною справою при Державному комітеті з фізкультури, спорту і туризму, а також регіональні комітети і відділи при адміністраціях суб'єктів України. У їх функції входять: визначення стратегії розвитку галузі; складання національної і регіональних програм розвитку курортів; контроль за грамотною експлуатацією і охороною природних лікувальних ресурсів; організація науково-дослідної діяльності; проведення рекламних заходів (виставок, ярмарків і т. п.); підготовка кадрів курортологів різних спеціальностей.Середня ланка — це виробники лікувальних послуг: санаторно-курортні установи (санаторії і пансіонати з лікуванням) і позакурортні установи (санаторії-профілакторії, заводи розливу мінеральних вод, виробники лікувальних грязей).Санаторно-курортні установи можуть бути однопрофільними (лікування хворих з однорідними захворюваннями) і багатопрофільними (із декількома спеціалізованими відділеннями для лікування хворих з різними захворюваннями).Функції менеджерів цієї ланки багатопланові:• забезпечення лікувального процесу на курорті;• організація анімаційної і спортивної програми для відпочиваючих;• забезпечення господарської діяльності курорту;• фінансово-економічна діяльність курорту.

Нижча ланка — реалізатори розподілу лікувальних послуг. До ним відносяться Фонд соціального страхування, що займається викупом і розподілом курортних путівок за пільговими цінами, і турфірми|, що викупляють у санаторіях і продають споживачам лікувальні тури.

Менеджери даних посередницьких організацій повинні уміти орієнтуватися на вітчизняному і зарубіжному ринках лікувальних послуг, вибирати для споживача курорти санаторно-оздоровчого комплексу необхідного профілю, з урахуванням лікувальних ресурсів і умов кліматичної і тимчасової адаптації, а також формувати і реалізовувати лікувальні тури.

13. Стратегія розвитку курортів.

Стратегія розвитку курортів. Існують чотири основні стратегічні підходи до можливого розвитку курортів:

• стратегія кардинальної зміни, застосовується у разі падіння завантаженості курорту, яка вимагає з'ясування причин падіння і пошуку заходів підтримки курорту з метою залучення суспільних і приватних інвестицій в розвиток курорту. При цьому можливий варіант перепрофілювання санаторно-оздоровчого закладу;• стратегія збереження росту, спрямована на підтримку низького рівня зростання за несприятливих зовнішніх умов, на залучення відпочиваючих за рахунок введення нових послуг (медичних і анімаційних);• стратегія досягнутого росту, застосовується для утримання досягнутого рівня у разі, коли курорт має в своєму розпорядженні лише обмежений набір нового продукту і не здатний переробити новий ринок;• стратегія вибіркового росту, обрана курортом, орієнтованим на певний сегмент ринку.