86. Характеристика курортно-санаторного потенціалу Європейських країн

Європа найбільш рекреаційно приваблива у світі, щороку її відвідує до 60 % усіх туристів нашої планети. Це пов'язано з просторовою концентрацією тут природного, культурного, історичного й етнічного розмаїття. Європа — це ніби весь світ у мініатюрі. Традиційними лідерами за кількістю відвідувань в Європі є Франція, Іспанія та Італія. У 2000 р. до шістки європейських країн за кількістю іноземних туристів належали: Франція (74,5 млн), Іспанія (53,6 млн), Італія (41,2 млн), Велика Британія (24,9 млн), Німеччина (18,9 млн), Греція (12,5 млн).

Країни Західної Європи вирізняються у світі найвищим рівнем експлуатації рекреаційних ресурсів і найефективнішим їх використанням.

Зокрема, у Франції задіяні всі види наявних рекреаційних ресурсів. Найбільше відпочиваючих (понад 14 млн осіб) до цієї країни приїжджають з Німеччини, трохи менше з Великої Британії, Бельгії, Швейцарії, Італії, Іспанії і Нідерландів.

Майже половина всіх іноземних туристів воліють відпочивати на знаменитій Французькій Рив'єрі.

Близько 16 млн осіб головним об'єктом туризму обирають Париж. Приблизно по 6 млн туристів відвідують Альпи, Лангедок-Русельйон і Аквітанію.На відміну від багатьох жителів інших країн Західної Європи, французи віддають перевагу відпочинку і лікуванню у власній державі (82 %). Свою країну вони оглядають, мандруючи переважно автомобілем. Як і в Україні, серед туристів більшість становлять міські жителі. Для Франції у внутрішньому туризмі характерні яскраво виражені піки активності, пов'язані із сезоном літніх відпусток, різдвяними днями, канікулами у лютому, Великоднем ТОЩО.Рекреаційно-туристичне господарство Франції, щоб утримати перше місце у світі постійно змінюється і реконструюється. Держава активно втручається у ці процеси. Прийнято відповідні плани рекреаційного освоєння тих районів країни, які ще відстають у цьому плані. Особлива увага приділяється рекреаційному використанню Піренеїв, атлантичного узбережжя, пошуку мінеральних вод з метою розширення мережі бальнеологічних курортів, розвитку агротуризму тощо. Французи вважають, що можливості розвитку їхнього рекреаційно-туристичного господарства далеко не вичерпані.Іспанія за кількістю іноземних туристів поступається лише Франції. Нині важко уявити, що в 1950 р. цю країну відвідали лише 3 млн осіб. З того часу кількість туристів зросла майже у 20 разів. У Європі Іспанія доволі чітко спеціалізується на масовому пляжному туризмі. Основна частина туристів приїжджає сюди з Франції, Німеччини, Італії та Нідерландів.

Швидкі темпи економічного зростання, входження країни до євроатлантичних структур, перш за все ЄС і

НАТО, активне втручання держави в рекреаційно-туристичний комплекс, надання гарантованих кредитів для будівництва готелів, значні іноземні інвестиції перетворили Іспанію на один із провідних рекреаційних центрів світу.На сьогодні узбережжя Середземного моря Іспанії за рекреаційною привабливістю випереджає всі інші країни Середземномор'я, включаючи Італію і Францію. Крім того, Іспанія має великі потенційні можливості для розвитку туризму, які в Інших державах майже повністю вичерпані. Нині найбільш рекреаційно освоєні Балеарські острови та узбережжя Середземного моря. В майбутньому залучення дуже перспективного Атлантичного узбережжя і розширення використання Канарських островів для зимового відпочинку на пляжах.Зростання доходів населення привело до швидких темпів розвитку внутрішнього туризму. Найбільшою популярністю користуються прибережні курорти, а серед регіонів — Валенсія, а також Андалусія й Каталонія.

Виїзний туризм в Іспанії хоч і зростає, але донині розвинутий доволі слабо. Туристи з Іспанії відвідують переважно сусідні країни Португалію і Францію, а також віддають перевагу порівняно дешевим послугам у Марокко, Тунісі, Туреччині і Греції.

Крім пляжів і аквапарків, які приваблюють найбільшу кількість туристів, Іспанія все активніше використовує власний культурно-історичний потенціал, заглиблений у тисячоліття. У країні органічно поєдналися історичні пам'ятки римської і мавританської епох з чудовими архітектурними спорудами середньовіччя і сучасності.Особливо полюбляють туристи з усього світу музей Прадо і палац Ескоріал у Мадриді, знамениту Долину загиблих з грандіозним монументом і вибитим у скелі величезним храмом з могилою Ф. Франко, морський музей-пам'ятник Колумбу, архітектурні споруди Гауді у Барселоні та ін.Характерною особливістю Іспанії є наявність тут державних підприємств з приймання туристів, підпорядкованих Державному міністерству з туризму, яке опікується переобладнаними у найдорожчі готелі замками, фортецями і палацами.Італія протягом XX ст. перетворилася на світовий центр рекреації і туризму. На початку XXI ст. ця галузь господарства розвивається на основі широкого втручання держави в особі Національного управління туризму, державної авіакомпанії "Аліталія" і Європейського Співтовариства. Нині ЄС здійснює потужні інвестиції в розвиток туристичної інфраструктури півдня Італії.

Рекреаційні ресурси Італії можна чітко поділити на дві групи: природні й культурно-історичні. До перших належить рекреаційний потенціал морського узбережжя, островів і Альп, до других — потужна культурна спадщина Стародавнього Риму і доби Відродження. В основному туристів приваблюють пляжі, гори, озера, вулкани, "Вічне місто" Рим, Венеція, Флоренція, Піза, Мілан, Турин і Неаполь.

Найбільше туристів до Італії приїжджає з Німеччини, Франції, Швейцарії і Австрії. Туристи з віддалених країн (Японії, США, Південної Кореї, Канади), як правило, залишаються тут на тиждень, щоб відвідати трійку найвідоміших міст — Рим, Венецію і Флоренцію.

На початку XXI ст. спостерігається певний занепад міжнародного туризму в Італії. Це пояснюється психологічною втомою іноземців унаслідок інформаційно-рекламного перевантаження, а також виникненням у Європі все нових рекреційно-туристичних центрів після розпаду соціалістичного табору і СРСР, входженням колишніх соціалістичних країн до ЄС і НАТО та перетворенням їх (Чехії, Польщі, Словаччини, Словенії, Хорватії, Румунії, Болгарії) на нові європейські оздоровниці.Велика Британія — одна з провідних туристичних країн Європи і світу з власним "обличчям". Останніми десятиліттями тут швидко зростає діловий туризм, яким нині охоплено більше половини населення країни. Ця тенденція виявилася ще в економічно важкий для країни період 80-х років XX ст.: курортні зони з довгочасним відпочинком і лікуванням занепали, туристичний бізнес почав шукати порятунок у розвитку бізнес — туризму, а також переобладнанні готелів у будинки — пансіонати для пенсіонерів.Своєрідність рекреаційно-туристичного ринку Австрії визначається не лише, переважанням гірських ландшафтів, а й унікальністю географічного положення. Країна знаходиться на перетині магістралей і основних туристичних потоків, які пов'язують Скандинавію із Середземномор'ям і Західну Європу зі Східною, тому тут дуже поширений транзитний туризм. Високий рівень життя і розвиток найсучасніших галузей господарства приваблюють сюди шоп-туристів з Чехії, Словаччини, Угорщини, Польщі та ін.

До 80 % іноземних туристів приїжджає до Австрії з Німеччини, Великої Британії і Нідерландів. В останні роки відбувається їх перерозподіл у бік Італії, США, Франції, Бельгії, Швеції та Норвегії. В Австрії спостерігається два яскраво виражених піки туристичного сезону — літній (серпень) і зимовий (лютий).Характер рекреаційно-туристичної діяльності у Швейцарії багато в чому близький до австрійського, однак має власні відмінні риси. Хоча й у Швейцарії найпопулярнішими є гірські курорти, тут, на відміну від Австрії, велику роль відіграє відпочинок на великих озерах і міський туризм. Ще у 1863 р. відома туристична компанія Томаса Кука організувала поїздку першої туристичної групи з Великої Британії до Женевського озера. Пізніше став популярнішим відпочинок на гірських курортах Альп (Цермат).

Найбільше туристів до Швейцарії прибуває з Німеччини, Франції, Великої Британії, Нідерландів, Бельгії, Іспанії, Італії, США та Японії. Таке їх поєднання з різних північних і південних країн з власною високорозвинутою туристичною індустрією пояснюється зосередженням у Швейцарії специфічних рекреаційних ресурсів і особливостями географічного положення країни. Тому тут разом з туристами, які приїхали до Швейцарії спеціально, чимало і транзитних гостей.Швейцарія приваблює туристів не лише своїми природними ландшафтами, а й багатою історією, легендами і міфами, етнічною багатоманітністю (є "чотири Швейцарії" — німецька, французька, італійська і ретороманська). Крім того, Швейцарія — країна — банкір, яка належить до трьох найбагатших держав світу.

Серед Скандинавських країн найрозвинутіше рекреаційно-туристичне господарство має Швеція. Крайнє південне узбережжя цієї країни доволі інтенсивно використовується влітку для пляжного туризму (так званий Золотий Берег). Об'єктами туризму є столиця Стокгольм, а також тисячі островів Балтійського моря. Інтенсивно використовуються численні озера. Зростає кількість туристів, які відвідують музеї Мальме і Стокгольма, особливо Морський музей, королівський палац із колоритною зміною караулу, Лицарський дім тощо.

У невеликих за чисельністю населення Норвегії та Фінляндії міжнародний туризм зосереджується переважно у столицях, якими відповідно є Осло і Гельсинкі. У Норвегії об'єктом внутрішнього й зовнішнього туризму стали фіорди, а у Фінляндії — озера. В обох країнах популярністю користується північна частина обох країн, тобто Лапландія.

Від цих двох країн значно відрізняється Данія. Межуючи з Німеччиною, вона відчуває великий наплив туристів з цієї країни. Тут організовано багато табірних містечок, де відпочиває переважно молодь. Туристів старших вікових категорій більше приваблює столиця Копенгаген. Відвідати історичні пам'ятники, знамениту Андерсенівську Русалоньку, чудові тематичні парки Тіволі Гарден і Леголенд приїжджають туристи з усього світу, але переважно німці та британці.