
- •1. Теоритичні засади курортології
- •2. Наукові та прикладні дисципліни що формують курортологію
- •3. Завдання курортології:
- •4. Основні терміни і поняття
- •5. Зміст поняття курорт
- •6. Зародження та розвиток курортів
- •7. Розвиток курортної справи в Україні
- •8. Рекреаційна суть санаторно-курортної справи
- •9. Сучасні тенденції розвитку курортної справи
- •10. Етапи становлення систематики та класифікації курортів
- •11. Класифікація та типологія курортів.
- •12. Організація санаторно-курортноі справи.
- •13. Стратегія розвитку курортів.
- •14. Маркетингові дослідження.
- •15.Мета і принципи рекреаційно-курортного районування
- •21. Водні об’єкти. Оцінка водних об’єктів для пляжно – купального відпочинку. Метеорологічні умови купання
- •22. Грунтово-рослинний покрив і його рекреаційна оцінка.
- •23. Санаторно–курортно-гігієнічніі рекреаційні функції лісу. Ресурси грибних, ягідних угідь і угідь з лікарськими рослинами.
- •24. Естетична оцінка ландшафту. Ландшафтно-рекреаційний потенціал і ландшафтно-рекреаційне зонування території.
- •25. Біоклімат. Основні кліматоутворюючі чинники. Поняття про адаптацію. Адаптаційні навантаження
- •26. Режим сонячної радіації і його компоненти. Термічний режим. Поняття про тепловіддачу.
- •27. Атмосферна циркуляція. Вітровий режим. Режим вологості і опадів.
- •28. Біокліматичний потенціал і біокліматичне зонування території.
- •29. Суть поняття спа в контексті «лікувально-оздоровчого туризму».
- •30. Класифікація спа.
- •31. Методи оздоровлення, шо використовуються у спа
- •32. Завдання та перспективи Спа в Україні.
- •33. Загальні риси та тенденції розвитку ринку лікувально-оздоровчого туризму
- •34. Специфіка дозвільної діяльності в санаторно-курортних установах
- •35. Організація розваг в сан-кур. Установах(таке ж як 34.)
- •2. Екскурсійна робота
- •36. Анімаційний сервіс як новий напрям в організації дозвілля відпочиваючих
- •37. Окремі спортивно-рекреаційні заходи та вправи
- •38. Лікувальна фіз.-ра та і її основні форми
- •39. Фізіотерапевтичі процедури на курортах
- •40. Санаторно-курортний відбір
- •41. Показання та протипоказання до санаторно-курортного відбору
- •42. Порядок отримання путівки та проведення необхідних обстежень
- •43. Альтернативні шляхи забезпечення можливості санаторно-курортного лікування
- •44. Період перебування в умовах санаторно-курортного закладу
- •45. Медична реабілітація
- •46. Соціальні путівки
- •47. Оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
- •48. Основні біометеорологічні фактори
- •49. Кліматична характеристика України
- •50. Клімато-курортологічна характеристика України
- •51. Вплив клімату та погоди на організм людини
- •52. Аеротерапія та її основні методи
- •53. Геліотерапія
- •54. Таласотерапія
- •55. Мікрокліматотерапія
- •56. Спелеотерапія
- •57. Значення води для людини
- •58. Фізико хімічні властивості мінельних вод
- •59. Основні бальнелогічні групи мінеральних вод
- •60. Мінеральні джерела та їх види
- •61. Основні показники, що характеризують мінеральні води. Методи лікувального використання мінеральних вод.
- •62. Основні типи мінеральних вод і їх географія.
- •63. Різновиди кліматотерапії.
- •65. Історія розвитку бальнео лікування
- •66. Особливості терапевтичного вприву на організм мінеральних вод
- •67. Основні методи бальнеологічного лікування.
- •68. Поняття про лікувальні грязі та їх властивості.
- •69. Класифікація природної грязі
- •70. Грязелікування і електрогрязелікування. Грязеві аплікації.
- •71. Торфолікування і глино терапія як різновиди грязелікування.
- •72. Грязьові озера та лимани України та їх практичне використання.
- •73. Лікування грязями. Показання та протипоказання до призначення.
- •74. Місце фізіотерапії у наданні санаторно-курортних послуг
- •75. Штучні фізичні фактори, що застосовуються в курортній лікувальній практиці.
- •76. Лікув.Фактори механічної природи.
- •77. Лікувальні фізичні чинники термічної і водної природи
- •78. Застосування рідкісних і нетрадиційних методів лікування.
- •79. Характеристика санаторно-курортного потенціалу України.
- •80. Характеристика грязебальнеологічних курортів України.
- •81. Характеристика курортно-санаторного потенціалу Карпатського регіону
- •82. Характеристика курортно-санаторного потенціалу Криму
- •83. Характеристика курортно-санаторного потенціалу закарпатської області
- •84. Характеристика курортно-санаторного потенціалу Полтавської області
- •85. Характеристика курортно-санаторного потенціалу Львівської області
- •86. Характеристика курортно-санаторного потенціалу Європейських країн
- •87. Характеристика курортно-санаторного потенціалу Чехії
- •88. Характеристика курортно-санаторного потенціалу Кавказу
77. Лікувальні фізичні чинники термічної і водної природи
Тепло застосовувались з лікувальною і профілактичною метою з давніх часів.
Під впливом тепла деякі процеси відбуваються дуже швидко (підвищення м’язової активності, зміна тонусу судин поверхні тіла, потовиділення).
За допомогою тепла можна впливати через шкіряні покрови на кровопостачання внутрішніх органів. Парафінотерапія. — парафін представляє собою суміш високомолекулярних вуглеводів. В наслідок невисокої температури плавлення (40-650С) парафін зручний під час проведення процедур. В наслідок теплового впливу парафіну відбувається посилення процесів обміну і виникнення біологічно активних речовин.
Лікувальні ефекти: покращення кровообміну і живлення тканин, посилення обміну речовин, пом’якшення хронічних осередків запалення.
Показання: радикуліти, неврити, невралгії, порушення опорно-рухового апарату.
Озокеритолікування. Озокерит (гірський віск) суміш твердих вуглеводородів парафінового ряду, газообразних вуглеводородів, мінеральних олій, смол, діоксиду вуглеводорода і сікроводороду. Температура плавлення (52-850С) з усіх теплоносіїв, що використовуються у озокериті найбільш високі теплоутримуючи і компресійні властивості. Його теплоутримуюча здатність в 4 рази вище ніж у парафіну. На відміну від парафіну озокерит вмішує біологічно активні речовини, що проникають під час процедури в організм через непошкоджену шкіру. Таким чином, озокерит стимулює неспецифічні фактори імунітету шкіри і сприяє формуванню структурно-впорядкованих еластичних рубців з’єднувальної тканини. Так як озокерит поступово віддає тепло, це викликає поступове розширення судин на місці накладання аплікації. Це важлива властивість дозволяє проводити озокеритолікування хворим з функціональним порушенням серцево-судинної системи.
Лікувальні ефекти: розсмоктуючий, протизапальний, знеболючий.
Показання теж що і для парафінотерапії.
Бані — поєднальне лікування і гігієнічний вплив на хворого гарячим повітрям і холодною прісною водою.
На сьогодні використовуються 2 типа бань: парова і сухоповітряна.
Воду для фізіотерапії можна використовувати як у стані рідини, пару чи льоду. Вода є дуже зручним для проведення процедур теплоносієм, що дозволяє достатньо швидко підвести до організму чи відняти більшу кількість тепла.
Успіх водолікування в значній мірі залежить від того, наскільки раціонально використовуються методи лікування в залежності від індивідуальних потреб.
На практиці використовують наступну градацію температури води: дуже холодна (нижче 120С); холодна (18-240С); прохолодна (24-300С); індиферентна (30-370С); тепла (38-420С); гаряча (вище 430С).
Дуже прохолодну, холодну і прохолодну воду використовують тільки для короткочасних процедур, що забезпечує гартування, стимулює роботу імунної і гормональної системи, покращує кровообіг. Тривалість впливу процедури коливається від декількох секунд (обливання, контрастний душ, обливання і розтирання холодною водою) до декількох хвилин (ванн).
Найбільш сприятливо водні процедури діють, якщо їх приймають одразу після теплого ліжка, сонячної ванн. Легкий озноб на початку процедури, вказує на процес посиленого теплообміну, — явище цілком нормальне.
Ванни з температурою індиферентної зони знімають м’язову напругу. Їх розслаблююча дія обумовлена відштовхуючою силою води. Теплі ванни знімають втому, сприяють глибокому послабленню і хорошому сну. Тривалість теплих ванн – не більше 20 хв. Гаряча вода сприяє кращому проникненню в шкіру активних компонентів цілющих речовин (рослинних чи мінеральних), що додають в лікувальну ванну.
В курортній практиці знайшли застосування такі гідропроцедури, як вологі укутування, лікувальні душі, штучні ванни, підводний масаж.
Вологе укутування лікувальна дія на тіло хворого гідрофільною тканиною, змоченої водою кімнатної температури.
Курс 10-12 процедур.
Лікувальні ефекти: судиннорозширюючий, тонізуючий, заспокійливий, потогінний.
Показання: неврастенія, нейроциркулятона дистонія та інше.
Найкращій ефект досягається при використанні даного методу в комплексі з іншими тепловодопроцедурами.
Душі — лікувальний вплив на організм струменями води різної форми, напрямку, температури і тиску.
Дощовий (голчастий і пиловий) душі. В залежності від діаметру отворів душової насадки потік води, що проходить і падає на оголеного хворого може бути у вигляді дощу, гострих струменів чи водяного пилу. Температура води 39-200С, тиск води 100-150кПа.
Струєвий дощ (Шарко). При проведенні душу Шарко на тіло, що знаходиться на відстані 3-4 м від душової кафедри на оголеного хворого направляється потік води спочатку вітром, а потім компактним струменем. Температуру води постійно знижують з 36-340С (перші 2-3 процедури) до 200С (в кінці курсу лікування), а тиск води постійно підвищується з 150 до 250 кПа.
Циркулярний душ — лікувальний вплив на тіло оголеного хворого багатьма горизонтальними струйками води із системи вертикальних труб з тонкими отворами. Температуру води постійно знижують з 36-340С при перших процедурах до 250С до кінця курсу лікування, а тиск підвищують від 100 до 150 кПа.
Підводний душ — масаж. Одна з найпопулярніших процедур. Тіло хворого, поміщують в ванну ємністю 400-600 л чи в спеціальний басейн, впливають компактним струмом води із вміщеним в воду на відстані 15-20см від тіла наконечником. Напрямок руху струму води змінюють за загальними правилами масажу. Температура води масажного струму 35-370С, її тиск залежить від області дії і може бути від 100 до 400 кПа.
Лікувальні ефекти: тонізуючий, седативний, спазмолітичний, судиннорозширюючий, імунностимулюючий.
Показання: функціональне порушення серцево-судинної і нервової системи, депресивні стани, гіпертонічна хвороба І і ІІ стадії, гіпотонічна хвороба та інші. [8]
Ванни — лікувальні впливи на хворого, занурюваного в водне середовище. При їх проведенні на хворого (на відміну від душу) механічні, термічні і хімічні фактори діють упродовж всієї процедури. В залежності від хімічного стану води розрізняють прісні, газові і ароматичні. Із лікувальних інгредієнтів частіше всього використовують йодобромний концентрат, хвою, скипидар, рослинні відвари.
В курортній практиці частіше використовують наступні види ванн: хвойні (що викликають заспокійливу дію); гірчичні (сприяють розширенню судин уріженню чи поглибленню дихання); шалфейні (виявляють протизапальну знеболюючу дію); крохмальні (виявляють протисвербіжну і підсушуючу дію); скипидарні (виявляють судиннорозширюючу і болезаспокійливу дію); перлинні — з подачею стислого повітря у вигляді бульбашок (добре впливають на деякі захворювання нервової системи); вуглекислі (ефективні при захворюваннях серцево-судинної системи); вихрові (для верхніх і нижніх кінцівок); контрастні ванни — чергування гарячої (38-420С) і прохолодної (10-240С) (тренуючий фактор для судин); кисневі ванни.
Можна сказати, що прісні ванни достатньо розповсюджені, але при наявності природних мінеральних вод вони все ж таки виконують допоміжну роль і використовуються у випадках протипоказання до застосувань основного природного фактору.