71. Торфолікування і глино терапія як різновиди грязелікування.

Торфолікування| — застосування|вживання| торф'яної грязі|грязюки,бруду| з лікувальною і профілактичною метою. Ряд|лаву,низку| особливостей торф'яної грязі|грязюки,бруду| (велика теплоємність, мала теплопровідність, майже повна|цілковита| відсутність конвекції і ін.) обумовлюють|зумовлюють| переваги торфу над лікувальною гряззю: процедури переносяться хворими набагато легше. Терапевтичний ефект торфу пов'язаний з протизапальною і розсмоктуючою дією процедур.

Для проведення торфолікування| торф подрібнюють, додають|добавляють| у воду до отримання|здобуття| пластичної, в'язкої, липкої грязьової маси вологістю|вогкістю| 80-85 %. Потім її нагрівають| до 48 градусів|із|. Торфолікування проводять у вигляді аплікацій. Товщина шару торфу при цьому 5—7 см. Іноді|інколи| торф розводять з|із| мінеральною водою. Торфолікування поєднується|сполучається| з|із| рядом інших процедур. Нерідко|незрідка| його комбінують з|із| електролікуванням. Показання|показники,показання| до проведення торфолікування| ті ж, що і у|в,біля| грязелікуванні.

Глинолікування (глинотерапія|) — застосування|вживання| певних сортів|гатунків| глини з лікувальною і профілактичною метою. Глинотерапія проводиться головним чином у позакурортних| умовах у фізіотерапевтичних лікарнях і відділеннях|відокремленнях|. Для глин характерний малий вміст|вміст,утримання| органічних речовин, низька вологоємність, виражена|виказана,висловлена| теплоємність і здатність|здібність| утримувати тепло, низька теплопровідність. Одна з основних властивостей глини — пластичність, тобто здатність|здібність| утворювати з|із| водою тістоподібну масу. Механізм дії глинолікування| схожий з|із| грязелікуванням (протизапальний і розсмоктуючий ефект).

Підсушену, ретельно подрібнену глину змішують з|із| водою до густої однорідної маси і нагрівають до 40-46 градусів|із|. Процедури проводять в основному у вигляді місцевих аплікацій. Глину застосовують при запальних захворюваннях і наслідках|результатах| травм опорно-рухових органів, гінекологічних захворюваннях.

В аптеках продається глина різних кольорів: біла, червона, чорна, зелена, блакитна. Колір глини визначають ті елементи, які в ній переважно містяться. Найбільш широко як профілактичний, оздоровчий та лікувальний засіб глину застосовують зовнішньо: примочки, пов’язки, припарки, компреси, ванни, очисні маски та ін. Для процедур глину готують таким чином: добре висушують її на сонці, потім розтирають у порошок (в аптеках може продаватися і готовий порошок). Заливають його свіжою чистою водою, ретельно розмішують, розтираючи грудочки, що утворюються. Однорідну масу консистенції мастики («тісто») використовують для приготування «коржиків», примочок, масок, додають до ванн, натираються та обгортаються нею. Для косметичних масок проти вугрового висипу та зморшок глину змішують з огірковим, томатним чи виноградним соком, а для пом’якшувального крему — з оливковою олією. При ревматизмі до ванн додають разом глину та морську сіль. Внутрішньо застостовують лише жирну глину, не обпалену, без домішок піску та ЛП. Рекомендується використовувати глину тієї місцевості, де мешкає пацієнт (зелену, білу, жовту чи червону). Глина очищає організм, нейтралізує токсини, регулює діяльність ендокринних залоз (в одних випадках стимулює, а в інших — знижує їх активність). Перед внутрішнім використанням глину стерилізують. При внутрішньому використанні глина, за результатами досліджень, здатна адсорбувати не лише гази та отрути, а й віруси, патогенні мікроби та усувати запалення. Чайну ложку глини розводять у склянці чистої води та поволі п’ють дрібними ковтками перед їдою; при деяких захворюваннях припустиме її підвищення до 2–3 чайних ложок, при запорах знижують дозу глини, але збільшують кількість води. Перший курс лікування — 3 тиж, наступні курси по 10 днів проводять 1 раз на місяць. Різні види глини залежно від її складу застосовують при різних захворюваннях; Г. слід проводити під контролем лікаря.