- •1. Теоритичні засади курортології
- •2. Наукові та прикладні дисципліни що формують курортологію
- •3. Завдання курортології:
- •4. Основні терміни і поняття
- •5. Зміст поняття курорт
- •6. Зародження та розвиток курортів
- •7. Розвиток курортної справи в Україні
- •8. Рекреаційна суть санаторно-курортної справи
- •9. Сучасні тенденції розвитку курортної справи
- •10. Етапи становлення систематики та класифікації курортів
- •11. Класифікація та типологія курортів.
- •12. Організація санаторно-курортноі справи.
- •13. Стратегія розвитку курортів.
- •14. Маркетингові дослідження.
- •15.Мета і принципи рекреаційно-курортного районування
- •21. Водні об’єкти. Оцінка водних об’єктів для пляжно – купального відпочинку. Метеорологічні умови купання
- •22. Грунтово-рослинний покрив і його рекреаційна оцінка.
- •23. Санаторно–курортно-гігієнічніі рекреаційні функції лісу. Ресурси грибних, ягідних угідь і угідь з лікарськими рослинами.
- •24. Естетична оцінка ландшафту. Ландшафтно-рекреаційний потенціал і ландшафтно-рекреаційне зонування території.
- •25. Біоклімат. Основні кліматоутворюючі чинники. Поняття про адаптацію. Адаптаційні навантаження
- •26. Режим сонячної радіації і його компоненти. Термічний режим. Поняття про тепловіддачу.
- •27. Атмосферна циркуляція. Вітровий режим. Режим вологості і опадів.
- •28. Біокліматичний потенціал і біокліматичне зонування території.
- •29. Суть поняття спа в контексті «лікувально-оздоровчого туризму».
- •30. Класифікація спа.
- •31. Методи оздоровлення, шо використовуються у спа
- •32. Завдання та перспективи Спа в Україні.
- •33. Загальні риси та тенденції розвитку ринку лікувально-оздоровчого туризму
- •34. Специфіка дозвільної діяльності в санаторно-курортних установах
- •35. Організація розваг в сан-кур. Установах(таке ж як 34.)
- •2. Екскурсійна робота
- •36. Анімаційний сервіс як новий напрям в організації дозвілля відпочиваючих
- •37. Окремі спортивно-рекреаційні заходи та вправи
- •38. Лікувальна фіз.-ра та і її основні форми
- •39. Фізіотерапевтичі процедури на курортах
- •40. Санаторно-курортний відбір
- •41. Показання та протипоказання до санаторно-курортного відбору
- •42. Порядок отримання путівки та проведення необхідних обстежень
- •43. Альтернативні шляхи забезпечення можливості санаторно-курортного лікування
- •44. Період перебування в умовах санаторно-курортного закладу
- •45. Медична реабілітація
- •46. Соціальні путівки
- •47. Оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
- •48. Основні біометеорологічні фактори
- •49. Кліматична характеристика України
- •50. Клімато-курортологічна характеристика України
- •51. Вплив клімату та погоди на організм людини
- •52. Аеротерапія та її основні методи
- •53. Геліотерапія
- •54. Таласотерапія
- •55. Мікрокліматотерапія
- •56. Спелеотерапія
- •57. Значення води для людини
- •58. Фізико хімічні властивості мінельних вод
- •59. Основні бальнелогічні групи мінеральних вод
- •60. Мінеральні джерела та їх види
- •61. Основні показники, що характеризують мінеральні води. Методи лікувального використання мінеральних вод.
- •62. Основні типи мінеральних вод і їх географія.
- •63. Різновиди кліматотерапії.
- •65. Історія розвитку бальнео лікування
- •66. Особливості терапевтичного вприву на організм мінеральних вод
- •67. Основні методи бальнеологічного лікування.
- •68. Поняття про лікувальні грязі та їх властивості.
- •69. Класифікація природної грязі
- •70. Грязелікування і електрогрязелікування. Грязеві аплікації.
- •71. Торфолікування і глино терапія як різновиди грязелікування.
- •72. Грязьові озера та лимани України та їх практичне використання.
- •73. Лікування грязями. Показання та протипоказання до призначення.
- •74. Місце фізіотерапії у наданні санаторно-курортних послуг
- •75. Штучні фізичні фактори, що застосовуються в курортній лікувальній практиці.
- •76. Лікув.Фактори механічної природи.
- •77. Лікувальні фізичні чинники термічної і водної природи
- •78. Застосування рідкісних і нетрадиційних методів лікування.
- •79. Характеристика санаторно-курортного потенціалу України.
- •80. Характеристика грязебальнеологічних курортів України.
- •81. Характеристика курортно-санаторного потенціалу Карпатського регіону
- •82. Характеристика курортно-санаторного потенціалу Криму
- •83. Характеристика курортно-санаторного потенціалу закарпатської області
- •84. Характеристика курортно-санаторного потенціалу Полтавської області
- •85. Характеристика курортно-санаторного потенціалу Львівської області
- •86. Характеристика курортно-санаторного потенціалу Європейських країн
- •87. Характеристика курортно-санаторного потенціалу Чехії
- •88. Характеристика курортно-санаторного потенціалу Кавказу
70. Грязелікування і електрогрязелікування. Грязеві аплікації.
Грязелікування — метод лікування з використанням пелоїдів - лікувальних грязей різного походження. Грязелікування застосовується звичайно у складі комплексної терапії, але іноді може бути і самостійним методом лікування. Розрізняють грязелікарні, водогрязелікарні, бальнеокурорти і торфокурорти.
Теплова дія лікувальних грязей визначається їх теплоємністю, теплопровідністю і здатністю утримувати тепло. Максимальні межі нагріву грязей 44—48 °С (44 °С для сульфідних грязей мула, 46 °С для сапропелевих, 48°С для торф'яних).
Механічний чинник є істотним при проведенні загальних грязьових ванн і при порожнинному грязелікуванні. Здавлювання належних тканин сприяє розповсюдженню в них тепла на велику глибину. При аплікаційному методі важливість механічного фактора зменшується.
Хімічний чинник — дія вмістимих у грязях органічних і неорганічних сполук, біологічно активних речовин, мікроелементів, газів і ін. Ці компоненти викликають роздратування рецепторів шкіри і шкірних судин. Деякі частинки потрапляють в кров і впливають на функції різних органів і систем.
Основні показання до проведення грязелікування: захворювання опорно-рухового апарату (артрити, остеопатії, ревматизм, хвороби і травми кісток, м'язів і сухожиль, переломи і ін.), трофічні виразки, довго незаживаючі рани, інфекційно-токсичні захворювання ЦНС (менінгіт, арахноїдит, енцефаліт і ін.), наслідки поранень і травм спинного мозку, радикуліти, неврити, наслідки поранень і травм периферичних відділів нервової системи, захворювання жіночих і чоловічих статевих органів, шлунково-кишкового тракту (виразкова хвороба, коліт, гепатит, холецистит), шкіри (екзема, псоріаз, нейродерміт), залишкові явища після опіків і обморожень.
Розрізняють загальні і місцеві грязьові процедури. Найбільш поширена аплікаційна методика грязелікування у вигляді загальних і місцевих грязьових аплікацій. На тіло хворого наносять шар лікувальної грязі певної температури, товщини і консистенції. Тривалість процедури 15-20 хвилин. При загальних аплікаціях обмазують гряззю все тіло хворого, за винятком голови і передньої поверхні грудної клітки. При місцевих аплікаціях накладають грязь на ділянку або частину тіла («панчохи», «шкарпетки», «рукавички», «брюки», «труси», «комір», «бюстгальтер» і ін.). До місцевих процедур відносяться і грязьові компреси. Їх застосовують в основному при захворюваннях суглобів. Виділяють інтенсивне і щадне аплікаційне грязелікування. При інтенсивному грязелікуванні процедури високої температури (44—48 °С) призначають 2—3 дні підряд з одним днем відпочинку. Тривалість процедури 15—20 хвилин, кількість —14—15 процедур. При щадному грязелікуванні процедури тривалістю 10—15 хвилин проводять через день і рідше. Курс — 10—12 процедур.
Порожнинне грязелікування — введення грязьових тампонів в піхву або пряму кишку при лікуванні захворювань малого тазу. Процедури проводять через день. Курс лікування — 10-15 процедур.
Грязелікування нерідко поєднують з різними методиками електролікування (електрогрязелікування). Грязьові «коржики», що накладаються на шкіру або слизисті, служать одночасно і електродом, через який пропускається електричний струм. Залежно від характеру струму розрізняють гальвано-, діатермо- і індуктогрязелікування.
Звичайно курс грязелікування проводять один раз в рік. Інтервал між курсами повинен бути не менше 6 місяців.
