65. Історія розвитку бальнео лікування

Водолікування відоме з найдавніших часів. Перші відомості про нього містяться в індуістських Ведах (1500 років до н.е.). Прісною і мінеральною водою користувалися для гігієнічних і лікувальних цілей древні ассирійці, вавілонці, єгиптяни. У Древній Греції техніку водолікування удосконалив Гіппократ, а пізніше воно було перенесено в Древній Рим і поступово поширилося по усьому світі.

66. Особливості терапевтичного вприву на організм мінеральних вод

З лікувальними цілями (як зовнішньо, так і всередину) застосовують найрізноманітніші мінеральні води. Їхні властивості, класифікацію, критерії оцінки терапевтичного впливу на організм при різних захворюваннях вивчає і розробляє бальнеологія. До лікувального відносять тільки ті мінеральні води, зміст хімічних компонентів і фізичні властивості яких відповідають прийнятим нормам, розробленим на основі багаторічного досвіду лікувального застосування і спеціальних досліджень. В результаті вживання мінеральної води відбувається сумарна дія солей, що містяться в ній, і інших речовин, що проникають через слизову оболонку в кров.

Терапевтичний ефект від прийняття ванн з мінеральною водою, що містить унікальний набір корисних мікроелементів, газів і солей. На організм благотворно впливає весь бальнеологічний комплекс, який сприяє активізації місцевих нервових, рефлекторних і нейрогуморальних процесів. У результаті виходить ефективне комплексне лікування мінеральними водами всього організму людини.

67. Основні методи бальнеологічного лікування.

До бальнеологическим методам лікування належить застосування різних процедур з мінеральних вод і лікувальних грязей. Мінеральні води використовують у вигляді ванн, купань в басейнах, душею, різних зрошень і промивань, інгаляції, і навіть питного лікування. 5.1 Ванни. З бальнеологічних процедур, які впливають на шкіру, найширше використовуються різноманітних ванни. У основі дії ванн лежить вплив воду різною температури на численні закінчення (рецептори), закладені у шкірі. Через війну роздратування шкірних терморецепторов відбуваються рефлекторні зміни у системі кровообігу, в інтенсивності процесів обміну речовин, у організмі. При прийомі гарячих ванн посилюється кровопостачання шкіри хронічних запальних осередків. Через війну посилення кровообігу в шкірі у організм надходять із ванни значні кількості тепла, що веде до підвищення інтенсивності окисних процесів і зокрема, до окислювання патологічних продуктів, які виникають в запальних осередках, та його виведення з організму, і навіть до прискорення відбудовних процесів в патологічних осередках. Поліпшення кровопостачання шкіри сприяє і поліпшення її фізіологічних функцій, в частковості функції імуногенезу. При прийомі холодних ванн спочатку відбувається швидке звуження шкірних судин, що змінюється їх розширенням. Під упливом холодних процедур відбувається підвищення тонусу нервової системи та тонусу м'язів. Ці процедури надають тонізуючу дію, ведуть до тренуванні терморегуляционных механізмів організму. Ванни про індиферентних температур (температур, близьких до температурі шкіри) не надають дражливе дію на терморецепторы шкіри, не викликають що з цим перерозподілу крові в організмі, а отже, не пред'являють підвищених вимог до серцево-судинної системі. Вони знижують підвищену збуджуваність нервової системи, викликають розвиток гальмування в корі мозку.

Вуглекислота, проникаючи в шкіру, викликає загальне розширення судин, отже що відбувається в вуглекислої ванній гімнастика судин не влечёт у себе значного підйому вимоги на роботу серця, що навіть пояснюється широке їх застосування під час багатьох захворюваннях серцево-судинної системи. З іншого боку, вуглекислота, яка надходить організм через шкіру, викликає підвищення концентрації їх у тканинах; це викликає рефлекторне підвищення дихальної функції, що також корисно при дихальних заболеваниях.