45. Медична реабілітація

Медична реабілітація - система лікувальних заходів, що спрямовані на відновлення порушених чи втрачених функцій організму особи, на виявлення та активізацію компенсаторних можливостей організму з метою забезпечення умов для повернення особи до нормальної життєдіяльності, на профілактику ускладнень та рецидивів захворювання. Таким чином, медична реабілітація включає заходи щодо попередження  інвалідності  під час захворювання  і  допомогу індивііду у досягненні максимальної фізичної, психічної, соціальної, професійної та економічної повноцінності,  на яку він буде здатний в рамках існуючого захворювання. Серед інших медичних дисциплін реабілітація    займає  особливе місце, оскільки розглядає не тільки стан органів та систем організму, а  й  функціональні можливості людини в її повсякденному житті після виписки з медичної установи.

Згідно з міжнародною класифікацією ВООЗ, прийнятої в Женеві в 1980 році, виділяють такі рівні медико- біологічних і психо-соціальних наслідків хвороби і травми, які повинні враховуватись при проведенні реабілітації: пошкодження (impaiment англ.) - Будь-яка аномалія чи втрата анатомічних, фізіологічних , психічних структур чи функцій; порушення життєдіяльності (disability англ.) - що у результаті пошкодження, втрати чи можливості здійснювати повсякденну діяльність в манері чи межах, що вважаються нормальними для людського суспільства; соціальні обмеження (handicap англ.) - що у результаті пошкодження і порушення життєдіяльності обмеження і перешкоди для виконання соціальної ролі, вважається нормальною для даного індивіда.

В останні роки в реабілітацію введено поняття "якість життя, повязана  зі здоров'ям" (healthrelated quality of life, англ.). При цьому саме якість життя розглядають як інтегральну характеристику, на яку треба орієнтуватися в оцінці ефективності реабілітації хворих та інвалідів.

Правильне уявлення про наслідки хвороби має принципове значення для розуміння суті медичної реабілітації та спрямованості реабілітаційних впливів. Основними виконавцями реабілітаційних програм, в першу чергу, є:

- реабілітаційно-лікувальні (лікувально-профілактичні),

—реабілітаційно-оздоровчі,

—реабілітаційно-протезні установи.

Етапи реабілітації.  

У державі функціонують лікувально-профілактичні установи (відновного лікування), що забезпечують проведення наступних етапів реабілітації:

- стаціонарного;

- напівполіклінічного (денний стаціонар);

- поліклінічного.

46. Соціальні путівки

За рахунок коштів Фондів соціального страхування здійснюється забезпечення путівками на санаторно-курортне та відновлювальне лікування лише тих осіб, які відповідно до законодавства вважаються застрахованими. Надання застрахованим особам послуг, пов’язаних із санаторно-курортним лікуванням, здійснюється виключно за наявності медичних показань.

Відповідно до статті 47 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням”, застрахована особа та члени її сім’ї (а також особа, яка навчається у вищому навчальному закладі), мають право на отримання санаторно-курортного лікування за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, оздоровлення в спеціалізованих оздоровчих закладах (у тому числі дитячих) у порядку і на умовах, визначених правлінням Фонду. В даному випадку застрахованою особою є найманий працівник та інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, які в установленому законодавством порядку отримали санаторно-курортну путівку оздоровниці.

Умови отримання санаторно-курортного лікування застрахованими особами і членами їх сімей, сплаченого за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, визначено постановою правління Фонду від 25.02.2009 № 12 “Про затвердження порядку отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності”

 Коментар до «Порядку отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності», затвердженого постановою правління Фонду від 25.02.2009 № 12;

За рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України здійснюється забезпечення путівками на санаторно-курортне лікування лише тих осіб, які відповідно до законодавства вважаються застрахованими.

Відповідно до частини 4 статті 34 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" Фонд фінансує витрати на санаторно-курортне лікування, якщо потребу в ньому визначено висновками МСЕК.

Санаторно-курортне лікування потерпілих здійснюється на території України в профільних санаторно-курортних закладах, де є відповідна лікувально-діагностична база, з урахуванням наявності природних лікувальних ресурсів, спеціального обладнання та приладів для лікування відповідних категорій хворих, відповідно до Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2008 року № 1017.

Умови отримання санаторно-курортного лікування потерпілими визначено Положенням про забезпечення потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання путівками для санаторно-курортного лікування, затвердженого постановою правління Фонду від 31.10.2007 р. № 49.

Згідно з п. 2.6 Положення, потерпілі, які стали інвалідами, забезпечуються путівками для санаторно-курортного лікування періодично згідно з рішенням МСЕК, а саме:

• інваліди І групи щороку;

• інваліди ІІ групи один раз на два роки;

• інваліди ІІІ групи один раз на три роки.

Контроль за забезпеченням потерпілих путівками для санаторно-курортного лікування здійснює виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.