28. Біокліматичний потенціал і біокліматичне зонування території.

Кожний параметр біоклімату оцінюється в балах, далі проводиться інтегральна оцінка режиму (термічного, вітрового, радіаційного і ін.). Потім ведеться підрахунок значень біокліматичного потенціалу по сезонах року і в середньому за рік. Таким чином, є можливість оцінювати і порівнювати біокліматичні умови різних територій, виявляти найбільш сприятливі для відпочинку і лікування сезони і встановлювати адаптаційний радіус дії конкретної курортної зони.

Біокліматичні параметри входять в біокліматичний паспорт курортів, в якому дається характеристика місцевого біоклімату. На території курорту протягом 4 центральних місяців сезонів (січень, квітень, липень і жовтень) проводяться спостереження за основними метеорологічними характеристиками у встановлені терміни. Одержані дані порівнюють з даними найближчої метеостанції. Потім по ряду багаторічних спостережень для даної метеостанції розраховуються параметри біоклімату і вносяться поправки на місцеві умови курорту.

При оцінці біоклімату найбільш важливе урахування дискомфортних явищ погоди. До них відносяться переохолодження і перегрів, надлишок і нестача УФ випромінювання, мінливість (контрастність погоди), духота, дискомфорт, вітрові навантаження, туман, опади, грози і інші явища. Вони шкідливі для людини. При стихійних лихах і метеорологічних явищах виключаються всі види рекреаційної діяльності.

На підставі розрахунків біокліматичного потенціалу будуються карти окремих медико-кліматичних параметрів і біокліматичного потенціалу. По ним виділяються райони за ступенем сприятливості для туризму, відпочинку і лікування.

За значенням біокліматичного потенціалу проводиться зонування території за ступенем комфортності для туризму, відпочинку і лікування. У зв'язку з цим звичайно виділяють наступні зони комфортності:

• комфортна — щадний і щадно-тренуючий режим

• відносно комфортна — щадний і дратівливий режими або переважання тренуючих умов

• дискомфортна — дратівливі умови

• екстремальна — дратівливі умови, загрозливі для життя людей, домінують у всі сезони року.

29. Суть поняття спа в контексті «лікувально-оздоровчого туризму».

Більшість туристів сьогодні розуміють, що максимальний, справжній відпочинок - це не тільки свіжі враження від зміни місця або напівспортивна активність, а ще й серйозне відношення до свого здоров'я, професійне рішення деяких внутрішніх проблем, що з часом нагромадилися. Саме із цієї причини став таким популярним відпочинок в SPA-Центрах і в SPA-Готелях, які облаштовані не тільки найсучаснішим медичним устаткуванням, але й персоналом, ознайомленим з найкращими досягненнями науки про здоров'я й природними, альтернативними методами лікування.

Саме поняття SPA у першу чергу пов'язане із природними водними курортами, мінеральними й термальними джерелами. В Європі ще із часів древніх римлян люди вміли знаходити силу й здоров'я в оточуючій їх природі.

30. Класифікація спа.

Сьогодні СПА-об'єкти можна класифікувати на такі групи:

1. ДэйСПА

2. Заміський СПА

3. СПА природних джерел

4. Об'єкти з елементами СПА

5. Медичний СПА

Клієнтові, що вибрав саме медичний СПА, пропонують пройти повну діагностику фізичного стану. Якщо Спа-Об'єкт розташований у місті, то стандартний перелік послуг Спа-Меню повинен бути розширений консультаціями й послугами професійних лікарів дермато-косметологів. У заміському медичному СПА до списку призначених процедур додаються фізичні навантаження: гольф, теніс, піші прогулянки або відвідування пляжу. Результатом відвідування медичного СПА є не разовий ефект від конкретної процедури, а розроблена фахівцями індивідуальна оздоровча програма, при виконанні якої спосіб життя клієнта стає більше здоровим, а відчуття якості життя помітно міняється в кращу сторону.