1)Температура тіла та її вимірювання У фізіологічних умовах температура тіла здорової людини коливається протягом дня в межах 36,4 – 36,9 С. Зранку вона на 0,3-0,5 С нижча ніж у вечорі. У грудних дітей вона вища, у похилому віці вона нижча. Максимальна температура,яку може перенести людина 42-23 С, мінімальна 28С. Вимірюють температуру надще 7 -7.30, найчастіше у паховій западині. Термометри є: ртутні і механічні. Вимірюють сидячи або лежачи, протягом 10 хв. Підвищення температури називають-гіпертонією(гарячка),що свідчить про вплив мікробів і їх токсинів на організм. Розрізняють: підвищену температуру-37-38 С, високу-39-41С,надвисоку-більше 41С.. підвищена температура, супроводжується такими ознаками: скорочуються групи м’язів,наступає спазм судин, синюшність, погане самопочуття, потрібен постільний режим, гарячий чай, теплі окутування і холодні компреси на чоло,(1ст ложка на склянку води). При високій температурі може втратити людина свідомість., порушення серцево-судинної системи, травлення. дихання.
2) Пульс та його значення. Пульс – це поштовхоподібні коливання артерій в наслідок руху крові по судинах, при скороченні серця. Визначають пульс, промацуванням артерій під шкірою. Частота пульсу – 60 – 80 ударів за хвилину . Якщо більше поштовхів за 80 – таке захворювання називається- тахікардія, якщо менше за 60 – брадикардія. Залежить пульс від роботи серця і стану судин. Змінюється пульс при психічних збудженнях, фізичнфй роботі, при температурі, після алкоголю. Зміна ритму пульсу називається аритмією. Пульс можна міряти також скроневій артерії та стегновій.
3)Артеріальний тиск та його показники. Артеріальний тиск – тиск крові на стінки судин, має діагностичні значення, відображає силу скорочення серця і еластичність судин. Артеріальний тиск є максимальний і мінімальний. Максимальний тиск називають-систолічний, мінімальний – діастолічний. Прилад для вимірювання тиску називається тонометр. Максимальний тиск в нормі 140 на 80 мм.рт.ст., для підлітків 18 років-1200 на 65 мм. Рт. Ст. Підвищення тиску називається гіпертензія, а пониження –гіпотензія. Коли постійно підвищений тиск-це гіпертонія.
4)Спостереження за диханням. При захворюванні, глибина, частота і ритм дихання змінюються. В нормі за хвилину 16 – 20 дихальних рухів. Вдих в два рази коротший за видих, під час сну – дихання рідше. При фізичній роботі і підвищеній температурі – частота дихання більша. У спортсменів – частота дихальних рухів рідша, у жінок, трохи більше чим у нормі. Висока частота дихання спостерігається при пневмонії, бронхіальній асмі, інфекції, хворобі серця і нирок. Розрізняють дихання: поверхневе та глибоке. У довгастому мозку є дихальний центр,який регулює дихання. При захворюванні легень спостерігається задишка.
7) Водолікування. Водолікування – це ванни. Ванни бувають: гігієнічні і лікувальні. Розрізняють: загальні і місцеві ванни( сидячі, тазові, ручні. З лікувальною метою, застосовують ванни з мінеральною водою з домішками газу( кисень, родон, кисло водень). Крім механічної і термічної дії вони мають хімічний вплив на шкіру. При прийманні ванни, розширюються капіляри,шкіра червоніє, газові ванни позитивно впливають на серцево – судинну нервову систему, шкіру, суглоби. Курс лікування ваннами становить:10 – 18 ванн, їх краще приймати через день по 15 хвилин, температура води повинна бути 37 С. В домашніх умовах можна застосовувати хвойні ванни, вони добре діють від безсоння,знімають дражливість, показані пр. неврозах.
6) Компреси. Види. Значення. Компреси – лікувальна багатошарова пов’язка . Компреси, застосовують,як холод, міхур з льодом. Такі компреси з холодом застосовують 20 – 30 хвилин. Компреси бувають сухі і вологі: Вологі – можуть бути холодні й гарячі. Холодні – накладаються на забій, травми до 1 години, при кровотечі з носа, прикладаються до перенісся, на потилицю при підозрі на струс мезга. кілька шарів марлі або тканини змочують, відтискають, накладають на травмовану поверхню,міняють кожних кілька хвилин. Для цього краще мати два компреси. На компрес, можна накласти міхур з льодои. Примочки – являються різновидом компресу. Марлю змочують у воді з оцтом (1 ст. ложка на склянку води). Зігрівальний компрес – застосовується при хронічних захворюваннях(ангіні, канзивіті).Протипоказання при фурункулах і захворюваннях шкіри. Зігрівальний компрес, являє собою, змочена марля у розчині спирту і води (на половину), провощений папір, клейонка, пов’язка, яка накладається на 8 – 10 годин, повторно, через кожну годину. Спиртові компреси також ставлять при головних болях, асмі, болях в суглобах, м’язах . Ці компреси тримають 4 – 6 годин.
8) Інфекції
Інфекція або Заражування — стан, коли в організм потрапляє чужорідний агент (бактерія, грибок, найпростіші або вірус), який розмножується і здійснює хвороботворний ефект. Інфекція може розвиватися у різних напрямках та приймати різні форми. Локальна інфекція — місцеве пошкодження організму під дією патогенних факторів мікроорганізму. Локальні інфекції представлені ангінами, фурункулами, дифтерією, рожею. Загальна інфекція — проникнення мікрогормонів в кров і розповсюдження по всьому організму. Такий механізм розвитку характерний для грипу, сальмонельозу, всипного тифу, сифілісу, деяких форм туберкульозу та вірусних гепатитів. Латентна інфекція — стан при якому мікроорганізм, що живе і розмножується у тканинах організму, не викликає ніяких симптомів (хронічна форма гонореї, хронічний сальмонельоз та інші). Шляхи зараження: контактно-побутовий шлях, повітряно-крапельний, через воду, заражені харчові продукти, укуси кровосисних членистоногих, ґрунт.
10) Принципи класифікацій інфекцій Інфекція або Заражування — стан, коли в організм потрапляє чужорідний агент (бактерія, грибок, найпростіші або вірус), який розмножується і здійснює хвороботворний ефект. Є такі класифікації: Класифікація (за етіологіїю збудника): 1.Вірусні; 2Бактеріальні; 3Грибкові; 4 Протозойні; 5 Паразитарні; 6Рікетсіози. За механізмом передаяі інфекцій поділяються на :1 Кишечні; 2 Дихальних шляхів; 3 Зовнішніх покривів; 4 Кров’яні інфекції. За характером проявів інфекції поділяються на: 1 Покривів шкіри; 2 Дихальних шляхів; 3Шлунково – кишкового тракту; 4 Нервової системи;5 Серцево – судинної системи; 6 системи крові; 7сечо – статевих шляхів. Окрім цього є ще локальна інфекція, загальна, латентна.
11) Збудник, вхідні ворота і джерело інфекцій. Для збудника інфекцій є вхідні ворота. Вхідні ворота- збудник для малярії і висипного тифу. Джерело інфекції – хвора людина та її виділення кал,сеча, харкотиння. Усунення джерела інфекцій – ізоляція хворого (карантин). При кожній інфекції виявляється збудник, збудник має вхідні ворота характерні для кожної інфекції, на місці вхідних воріт є місцеві прояви, інфекція поширюється гематогенно і лімфогенно, кожна інфекція має загальні прояви,інфекція передбачає циклічно: інкубаційний період, період проявів, ви здоровлення, хронічний перебіг, сметь.
9) Реактивність організму і інфекції. Інфекційні хвороби – це велика група захворювань, викликана патогенними бактеріями, вірусами і найпростішими мікроорганізмами. Поняття" реактивність "означає відповідь організму на ті чи інші внутрішні чи зовнішні подразненняння. Зміни реактивності є процесами переважно захисного, пристосувального характеру, протидіючими шкідливим впливам середовища чином на дію оточуючого середовища. Різноманітне реагування людей на хвороботворні впливу була помічена в найдавніші епохи розвитку людства. Організм людини має захисні пристосування: здорова шкіра і слизові оболонки з миготливим епітелієм; лізоцинк; кислотність шлункового соку; нормальна флора організму.