10. Набуття чинності законів і інших нормативно-правових актів з питань митної справи їх дія в часі.

Згідно зі ст. 7 МК У законодавство України з питань митної справи становлять КУ, МКУ, закони та іншінормативно-правові акти з питань митної справи. Варто зауважити, що якщо укладеним і ратифікованим міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені МКУ, то застосовуються правила міжнародного договору. Самі закони України з питань митної справи набирають чинності через десять днів з дня їх офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня їх офіційного опублікування.Інші нормативно-правові акти з питань митної справи набирають чинності через 45 днів з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самим актом, але не раніше дня їх офіційного опублікування. У разі, якщо такі нормативно-правові акти не будуть офіційно опубліковані, вони не набирають чинності. Офіційним опублікуванням закону та іншого нормативно-правового акту з питань митної справи вважається його опублікування в одному з періодичних видань, визначених законом України як офіційні. Датою офіційного опублікування нормативно-правового акту вважається дата виходу в світ відповідного номера того офіційного видання, в якому зазначений акт було опубліковано раніше, ніж в іншихофіційних виданнях.Терміни набрання чинності законами та іншими нормативно-правовими актами з питань митної справи, визначені днями, починаються з 0 годин дня, наступного за датою офіційного опублікування закону або іншого нормативно-правового акту, і закінчуються о 24 годині останнього дня відповідного терміну. Якщо термін набрання чинності законом або іншим нормативно-правовим актом з питань митної справи визначено вказівкою на день його офіційного опублікування, цей закон або акт вважається чинним з 24 години зазначеного дня. Якщо термін набрання чинності законом або іншим нормативно-правовим актом зпитань митної справи визначено вказівкою на конкретну дату, цей закон або акт вважається чинним з 0 годин зазначеної дати. При здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно нормативно-правові акти, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України.У випадках, коли чинним законодавством передбачена можливість проведення митних процедур без подання декларації, застосовується законодавство, чинне на день здійснення таких процедур.

Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за порушення митних правил та інші правопорушення, передбачені МКУ, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за такі правопорушення, зворотної сили не мають.Провадження у справах про порушення митних правил та інші правопорушення, передбачені МКУ, ведеться на підставі законодавства, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

11. Митний Кодекс України - основне джерело митного права. Його значення, зміст і структура.

Регулює митні відносини МКУ як кодифіковане зібрання найбільш важливих норм митного права. МК У прийнято 20 грудня 2001 р. і підписано Президентом України 11 липня 2002р. Набрав чинності 01.01.2004.Структурно МКУ складається із преамбули, 21 розділу, що розбиті на 67 глав і мають 432 статті. МК Умістить:I "Загальні положення", статті 1-39;

II"Митний контроль", статті 40-69;III "Митне оформлення", статті 70-90;IV "Переміщення та пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України", статті 91-109;

V"Митні процедури при переміщенні товарів через митний кордон України різними видами транспорту", статті 110-153;VI "Розпорядження товарами, що перебувають під митним контролем", статті 154-175;VII "Підприємницька діяльність із надання послуг з декларування товарів і транспортних засобів та перевезення товарів,що переміщуються через митний кордон України або перебувають під митним контролем", статті 176-184;

VIII "Митний режим щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України", статті 185-246;IX "Особливості пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами", статті 247-255;X "Контроль за переміщенням через митний кордон України товарів, що містять об'єкти права інтелектуальної власності", статті 256-258;XI "Митна вартість товару і методи визначеннямитної вартості товарів", статті 259-275;XII "Країна походження товарів", статті 276-285;

XIII "Митні пільги", статті 286-302;XIV "Митна статистика", статті 303-310;XV "Українська Класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності", статті 311-314; XVI "Верифікація сертифікатів про походження товарів з України", статті 315-318;XVII "Порушення митних правил і відповідальність за них. Відповідальність осіб, що беруть участь у провадженні у справах про порушення вимог митних правил", статті 319-355; XIX "Провадження у справах про порушення вимог цього кодексу", статті 356-406; XXI "Працівники митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій України", статті 407-432;XXII "Прикінцеві положення".Основні принципові положення та мета законодавчого акту визначається у преамбулі документа. Митний кодексУкраїни спрямований на: -забезпечення захисту економічних інтересів України, -додержання законодавства України з питань митної справи. 

-створення сприятливих умов для розвитку економіки, -захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, 

Визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України. 

Таким чином законодавець визначає 3 основних положення МКУ: 1. його направленість, 

2. предмет правового регулювання (митна справа) поняття "кодекс" 3. суб'єкт правовідносин (митна служба).

12. Принципи митного регулювання.

Україна самостійно визначає митну політику, створює власну митну систему та здійснює митне регулюванняна своїй території.

Митне регулювання здійснюється відповідно до Кодексу, законів України та міжнародних договорів України. Україна може вступати в митні союзи з іншими державами, брати участь у діяльності міжнародних організацій з питань митної справи.

Принципи регулювання митної справи відповідно до ст.4 Митного Кодексу України, це

1) виключної юрисдикції України на її митній території; 

2) виключної компетенції митних органів України щодо здійснення митної справи; 

3) законності; 

4) єдиного порядку переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України; 

5) системності; 

6) ефективності; 

7) додержання прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб; 

8) гласності та прозорості.

13. Міжнародна співпраця з питань митної справи.

Особливим напрямком діяльності митних органів України є міжнародне співробітництво. Воно зумовлено спільними для митних органів функціями та завданнями, у принципі схожим митним законодавством, участю уміжнародних конвенціях у сфері митної справи, наявністю загальновизнаних систем класифікації та кодування товарів, митних режимів, митної статистики тощо. Взаємодія між митними органами України та іншими державами регулюється міжнародними актами. Наприклад, 4 серпня 2000р. набрав чинності Меморандум про порядок подання взаємодопомоги між Державною митною службою України і Митним департаментом Міністерства податкових доходів Грузії. Міжнародна діяльність митних органів спрямовується та координується КМУ. Проведення переговорів та консультативної роботи, пов'язаної з підготовкою міждержавних, міжурядових і міжвідомчих угод з питань митної справи може здійснюватись спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи за дорученням КМУ в обсязі повноважень, наданих ним. Відповідно до 1 ст.37 МКУ міжнародне співробітництво у сфері митної справипроявляється через:1) створення спільних пунктів пропуску на митному кордоні України;

2) проведення спільного контролю у пунктах пропуску на митному кордоні України;

3) узгоджене застосування процедур митного контролю, митного оформлення та взаємне визнання документів, що використовуються митними органами для здійснення митних процедур;4) проведення спільних заходів, спрямованих на запобігання, виявлення і припинення контрабанди; 5) проведення інших спільних одноразових чи постійних заходів з питань, що згідно з МКУ та іншими актами законодавства України належать до компетенції митних органів. Для виконання покладених на митні органи завдань вони здійснюють оперативний зв'язок між собою. Відповідно до ст. 38 МКУз метою розв'язання невідкладних питань щодо пропуску товарів і транспортних засобів, виявлення та припинення контрабанди і порушення інших вимог митного законодавства, забезпечення законності і правопорядку в пунктах пропускання через митний кордон України. Начальникові регіональної митниці, начальникові митниці та їх заступникам надається право проведення робочих зустрічей з представниками митного органу суміжної іноземної держави. Сам порядок проведення таких зустрічей визначається Положенням, затвердженим КМУ.

14. Поняття і завдання митного органу.

Державна митна служба України є основним органом, який безпосередньо забезпечує реалізацію державної політики у сфері митної справи в Україні. Вона визнана центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що підпорядковується КМУ. Відповідні органи державної влади, Президент України в межах своїх повноважень здійснюють керівництво митною справою та контроль за діяльністю митних органів.Отож,безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи України, до яких належать Державна митна служба України як центральний орган виконавчої влади, регіональні митниці, митниці. Крім цього, до складу митної служби України входять спеціалізовані митні установи та організації (експлуатаційні, транспортні, інформаційно-аналітичні, освітні тощо), які створюються для виконання завдань, покладених на митні органи.

Завдання митної служби України МКУ 

1) виконання та контроль митного законодавства України.; 

2) захист економічних інтересів України; 

3) забезпечення виконання чинних міжнародних зобов'язань України з питань митної справи; 

4) сприяння захисту інтелектуальної власності учасників зовнішньоекономічних зв'язків (ЗЕЗ), інших юридичних та фізичних осіб; 

5) застосування відповідно до закону заходів тарифного та нетарифного регулювання; 

6) здійснення митного контролю та митного оформлення, вдосконалення форм і методів їх проведення; 

7) контроль за дотриманням правил переміщення валютних цінностей; 

8) здійснення з іншими органами державної влади заходів щодо захисту інтересів споживачів товарів і додержання учасниками (ЗЕЗ) державних інтересів на зовнішньому ринку; 

9) створення сприятливих умов для прискорення товарообігу та пасажиропотоку; 

10) боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил; 

11) розвиток міжнародного співробітництва у галузі митної справи; 

12) ведення митної статистики; 

13) ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД); 

14) здійснення верифікації (встановлення достовірності) сертифікатів походження товарів з України.

15. Правовий статус Державної митної служби України.

Державна митна служба України є основним органом, який безпосередньо забезпечує реалізацію державноїполітики у сфері митної справи в Україні. Вона визнана центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що підпорядковується КМУ. Відповідні органи державної влади, Президент України в межах своїх повноважень здійснюють керівництво митною справою та контроль за діяльністю митних органів.Отож, безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи України. Правовийстатус Державної митної служби України, чи як це записало у МКУ, спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи включає в себе: завдання, функції, повноваження, що передбачені і безпосередньо нормативними актами, а саме: Положенням про Державну митну службуУкраїни, затвердженим Указом Президента України №1022/2600 від 24 серпня 2000 p. визначаються її основні завдання, функції та права.До основних завдань Держмитслужби України належать: захист економічних інтересів України, сприяння розвитку зовнішньоекономічних зв'язків; забезпечення реалізації державноїполітики у сфері митної справи; контроль за додержанням законодавства України про митну справу; використання засобів митного регулювання торгово-економічних відносин з урахуванням пріоритетів розвитку економіки, створення сприятливих умов для участі України у міжнародному співробітництві; здійснення митного контролю, митного оформлення та оподаткування товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України; боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил; здійснення разом з Національним банком України комплексного контролю за валютними операціями; здійснення разом з іншими уповноваженими центральними органами виконавчої влади заходів щодо захисту інтересів споживачів товарів і додержання учасниками зовнішньоекономічних зв'язків державних інтересів на зовнішньому ринку; розвиток міжнародного співробітництва у сфері митної справи та інші завдання.

Як вказано у ч.2 ст.13 МКУ, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі митноїсправи спрямовує, координує та контролює діяльність митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій щодо виконання законодавства України з питань митної справи.Для виконання зазначених завдань Державна митна служба України, як центральний орган виконавчої влади зі спеціальною компетенцією та головна ланка системи митних органів України, організовує та контролює діяльність митних органів; забезпечує своєчасне і повне внесення до державного бюджету коштів від податків, зборів (обов'язкових платежів), справляння яких згідно із законодавством покладено на митні органи; вживає разом з іншими органами виконавчої влади заходів, спрямованих на недопущення незаконного вивезення за кордон цінностей, що становлять культурне або історичне надбання українського народу; розробляє та здійснює самостійно або у взаємодії з іншими органами виконавчої влади заходи щодо запобігання контрабанді, порушенню митних правил та їх припинення; організовує та контролює відповідно до законодавства проведення митними органами дізнання у справах про контрабанду та здійснення ними провадження у справах про порушення митних правил; веде митну статистику; здійснює верифікацію (встановлення достовірності) сертифікатів про походження товарів з України; забезпечує в межах своєї компетенції реалізацію державної політики стосовно державної таємниці, контроль за її збереженням у системі митних органів України; створює, реорганізовує та ліквідує в установленому порядку регіональні митниці, митниці, спеціалізовані митні управління та організації, установи і навчальні заклади; забезпечує гласність у діяльності митних органів, здійснює в установленому законодавством порядку інформування суб'єктів ЗЕД та громадян з питань митного законодавства; виконує інші функції, що випливають з покладених на неї завдань.Державна митна служба України в межах своїх повноважень має право видавати накази та організовувати і контролювати їх виконання.