6. Центральний банк країни та його валютно-курсова політика. Фондові біржі країни.

Більшість країн Європи, за винятком Андорри, Монако та Ліхтенштейну, маливласні валюти і національні центральні банки, що регулюють грошово-кредитну політику (в Ліхтенштейні центральний банк є).

У1996-2002 рр.. на території Європи був утворений найбільший в світі валютнийсоюз - Єврозона, до початку 2011 р. об'єднує 17 країн, офіційною валютою якихє євро.Грошово-кредитну політику країн Єврозони регулює Європейський центральний банк.  Представники національних центральних банків країн, що ходять іпланують увійти до Єврозони, входять до складу наднаціонального органу інансового регулювання - Європейську систему центральних банків.

Європейський центральний банк (ЄЦБ) — головний елемент Європейської системи центральних банків (ЄСЦБ), який як юридична особа виконує основні функції, радить національним державам та наддержавним органам щодо господарчої оцінки ухвали законів та інших правових норм Європейського Союзу, а також висловлює свою думку щодо грошової, цінової політики відповідним органам.

Діяльність ЄЦБ ґрунтується на засаді незалежних від національних держав та наддержавних органів ухвал, що передбачає передусім брак примусу в покриванні їхніх внутрішніх і зовнішніх боргів.

Найвищий орган ЄЦБ — Управлінська рада, до якої входять члени правління ЄЦБ та керівники центральних банків країн-учасниць. Ухвали потребують простої більшості голосів, кожний член управлінської ради має лише один голос.

Правління ЄЦБ очолює президент, якому підпорядковується віце-президент та чотири заступники. Їхні призначення узгоджують з головами держав та урядів країн-учасниць. Ухвали правління також потребують простої більшості голосів. Головне завдання правління ЄЦБ — справджування вказівок та ухвал Управлінської ради, що передбачає залучення до їхнього виконання центральних банків країн ЄС.

Розпочав роботу з 1 червня 1998 року. Центральна контора — у Франкфурті-на-Майні (Німеччина). Чинний голова — Жан-Клод Тріше.

Перші банки, в основному французькі, з'явилися в князівстві в кінці 19 століття. Розвивалася банківська система відносно повільно,але швидко почала розвиваватися у 1970-х роках після того як уряд Монако запровадив політику заохочення якісних проектів, які допомогли б покращити економічний розвиток князівства. 

У 1990-х років урядбув зацікавлений у диверсифікації діяльності фінансового сектора Монако, починається регулювання спектру фінансових послуг на додаток до банківського і страхового, починаючи з управління фондами в 1990 році, після чого управління портфельними інвистиціями, передача замовлень та консультаційних послуг в 1997 році. Мета цих правил полягає у захисті клієнтів і збереження безпеки ринку . За законом, лише кредитні організації,які уповноваженні державним міністерством, мають право надавати фінсові послуги.

Фінансовий сектор Монако складається з кредитних організацій, керуючих компаній, страхових агентів і брокерів, а також провайдерів сервісна компанія (CSP). 

У січні 2007 , фінансовий сектор є дуже важливим джерелом зайнятості:у кредитних організаціях і портфельні менеджери працюють більше 2900 осіб і створити 2102 млн. євро в продажах, та сягають 16% від загального обсягу продажів в Князівстві. Депозити та цінні папери становлять в цілому 71,4 млрд. євро. 

Мал.1.1. Еволюція фінансового обороту Князівства Монако. Князівство Монако не має фондового ринку, банків і фінансових фахівців, що спеціалізуються на управлінні активами.  Валютним угодою , укладеною з Європейським Союзом 24 грудня 2001 дозволило Монако використовувати євро як національну валюту, забезпечуючи тим самим грошову безперервність. Угода підтверджує, що банківська система Монако має повний доступ до єврозони платіжних систем і, отже, також підлягають грошово-кредитної політики Європейського центрального банку, і що кредитні установи мають доступ до систем розрахунку по цінних паперах. Вона також підтверджує, що Монако має відповідні правила для запобігання системних ризиків у платіжних системах і розрахунках цінних паперів.  На прохання Князівства, Міжнародний валютний фонд провів всеосяжний огляд фінансового сектора, який був укладений в травні 2003 року. У доповіді МВФ вважає, що регулювання і нагляд фінансового сектору відповідає до міжнародним стандартам. Крім того, влада Монако також надати Міжнародному валютному фонду (МВФ) з основних показників, пов'язаних з банківською князівства та фінансової діяльності на регулярній основі, тим самим сприяючи здійсненню названому "офшорних фінансових інформаційних центрів розвитку».

РОЗДІЛ II. ОЦІНКА ОСНОВНИХ МАКРОЕКОНОМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ КРАЇНИ.