Тема 6. Свято

Це одна із форм виховної роботи з дітьми. Це урочиста подія для дітей. В житті молодшого школяра свято займає особливе місце. Воно охоплює дітей почуттям радості., щастя, очікування чогось нового, прекрасного. Дає можливість кожній дитині проявити свої здібності і можливості. Діти цього віку емоціональні, вразливі, для них характерні яскравість, гострота сприйняття, самовираження. Н.К.Крупська, надаючи в виховній роботі з дітьми великого значення святам, радила дбайливо відноситися до цієї форми роботи, творчо, з урахуванням інтересів та вікових особливостей дітей організовувати їх на сумісну колективну діяльність, розвивая кмітливість, активність, ініціативу. В організації та проведенні свят повинен приймати участь весь колектив класу.

Робота по підготовці та проведенню свят ділиться на такі етапи:

• вибір теми свята. Він визначається всією системою роботи, віковими та специфічними особливостями даного колективу, рівнем вихованості, підготовкою дітей до виконання завдань. Вибір теми супроводжується визначенням мети свята. Необхідно обміркувати як саме ввести дітей в тему свята. А.С.Макаренко казав, що саме бесіда-старт повинна зацікавити дітей наступною роботою, створити ситуацію "завтрашньої радості".

• організація підготовчої роботи до свята. Підготовча робота до свята повинна впливати на розум, емоції учнів, включати їх в суспільно-корисну діяльність. В підготовчій період плануються та проводяться вікторини, трудові десанти, розвідка доброзичливих справ, виготовляються костюми, оформлюється зал, запрошення.

Вся ця робота відкриває великі можливості як для колективної, так і індивідуальної діяльності школярів. Особливої уваги вчителя, знання психологічних особливостей учнів потребує індивідуального завдання. Такі завдання повинні не возвеличувати вже призваних лідерів, а допомогти придбати впевненість, завоювати повагу тим дітям, яким важко дається навчання і хто в колективі поки що відчуває себе не впевнено. Захопленість дітей, радісний, творчий настрій - дуже важливі в колективній діяльності. Вчитель може стимулювати творчість вихованців, організуючи в процесі підготовки до свята різні конкурси: на найкращий ескіз емблеми, на саму цікаву пропозицію. Хід подготовки до свята повинен періодично обговорюватись у класі.

Важлива частина підготовки до свята - це розробка сценарію. У сценарії в суворій послідовності викладається те, що буде відбуватися під час свята: фрагменти, які розкривають тему, авторські переходи від однієї частини свята до іншої, прийоми активізації учасників (конкурси, ігри). У сценарії важливо не тільки надати матеріал, який відповідав би темі, але і яскраво підкреслити ідею свята. Тема і ідеї свята - це не одне і теж. Тема відома дітям або задовго до свята, або на самому початку свята, а ідея - це той висновок, до якого повинні прийти учасники свята. При складанні сценарію свята, особлива увага звертається на його сюжет. Сюжет - це ідея, яка розгортається в ході свята. Сюжет, тобто все свято, стає особливо яскравим та привабливим, коли дії є протиставлення.

В боротьбі добра та зла особливо яскраво відображається ідея свята. Різні пригоди, учасниками яких стають діти, роблять сюжет захоплюючим, спонукають усіх дітей включатися в дію. Завдяки цьому вони із глядачів перетворюються у дійових героїв.

Коли сюжет визначений, приступаємо до підбору літературно-художнього матеріалу та розроблюємо композиції (логіка розвитку, хід, послідовність дій). У сценарії повинні бути чіткий початок, основна частина та фінал (завершення). Зав'язка свята - важлива умова свята. Це може бути пісня, сюрприз, світлоефекти. До основної частини сценарію пред'являються такі вимоги: сувора логічність, завершеність кожного окремого епізоду, контраснісгь, зміна дій учасниками свята.

При розробці сценарію необхідно ретельно обміркувати кульмінацію та розв'язку. Краще всього, якщо свято проводиться в актовому залі, ігровій кімнаті, на спортивному майданчику. При оформленні приміщення повинне відокремлюватись саме яскраве -плакати, композиція, яка передає тему свята.

Діти молодшого шкільного віку дуже полюбляють зовнішні атрибути. Тому там, де це відповідає темі, треба щоб батьки разом з дітьми зробили костюми, а організатори - нагороди та дипломи.

Після свята необхідно надати дітям можливість обмінятися думками, висловитися, передати свої враження. Можна запропонувати дітям домашньо-творче завдання. Наприклад: на найкращий ескіз медалі. Потім журі класу відбирає найкращі ескізи, і на уроці праці виготовляються медалі, якими всі будуть нагороджені. А ось для того, щоб школа стала національною, вона мусить спиратися і на народні традиції, музичні в тому числі. Виховна цінність народних музичних традицій полягає в тому, що виховання і розвиток дитини відбувається в контексті життя народу, сім'ї, невимушено, просто, природно, так, що дитина навіть не відчуває, що її хтось виховує. На жаль, знання дітей фрагментарні, адже до недавнього часу музично-виховний процес був пов'язаний тільки з визначенням "червоних" дат календаря. Тепер є всі підстави для збагачення його природними святами та обрядами,

найбільш привабливими для молодших школярів. Введення народних свят у школу варто починати з початку навчального року (тобто з осінніх народних звичаїв, а не календарних (зимові обряди).

Специфічну ланку в річному календарному році складають осінні народні свята. Вони пов'язані із збиранням врожаю, плетінням вінків, побажанням господареві доброго врожаю у новому році. Це відображується у жниварських піснях, які є своєрідним гімном природі і людині. В свою чергу, жниварські пісні поділяють на: зажинкові (співаються на початку роботи); жнивні (виконуються під час збирання врожаю); обжинкові (супроводжують закінчення праці). Також учнів слід ознайомити з основними обрядами та звичаями водіння "кози", Різдво Пресвятої Богородиці, Покрова. Зимові свята та обряди чи не найбільш цікаві для дітей. Винятково багатим за своїм характером з давніх давен є святкування новорічних свят. Різдво, Свята вечеря, Старий Новий рік, Свято Водохреща обов'язково супроводжуються колядками та щедрівками. Дуже цікаві для молодших школярів також новорічні ігри "коза" та "Маланка".

Не менш цікавими є весняні народні свята. Кононів день (13 березня) - це народне дитяче святе, коли влаштовують цікаві дитячі забави - заклички птахів. Невід'ємною складовою весняного обрядового дійства є веснянки та гаївки. А найбільшим весняним святом є Великдень (Пасха) - свято Воскресіння Ісуса Христа. А ось на зелені свята люди прикрашають домівки та подвір'я зеленими липовими гілочками, які оберігають людей, їх дітей та житло від мавок та русалок.

Літні обрядові свята відіграють неабияку роль у житті народу. Хоч вони відбуваються під час літніх канікул, все ж необхідно розповісти про них школярам. На свято Петра - співають петрівчані пісні, вони є ніби продовженням веснянок. Чарівне свято Івана Купала супроводжується купальськими піснями.

Таким чином, свято - це велика творча робота: вдало підібрана тема, різнобічна підготовка вчителя, колективу дітей, батьків, розробка сценарію, бесіда, підведення підсумків роботи.