Орієнтовні тексти для диктантів Монети Київської Русі

Київські князі почали карбувати монети ще в домонгольський період, у ХІ ст. Відомі монети князів Володимира, Святополка та Ярослава. Монети руських князів виготовляли із золота й срібла. На них карбували імена князів та родовий знак Рюриковичів (тризуб). На злотниках і срібниках Володимира на зворотному боці були його ім’я та зображення Ісуса Христа, а на лицьовому – портрет князя і родовий знак. Згодом на срібних монетах з одного боку почали зображувати князя, який сидить на престолі, а з другого – родовий знак. На монеті робили напис: „Володимир на столі, а се його срібло”.

Цікавим є походження деяких слів в українській мові. Так, гривня – це злиток срібла вагою у півфунта (один руський фунт дорівнює 409 грамів). Попередницею гривні більшість дослідників вважає нашийну прикрасу, однак звертається увага і на зв’язок гривні з підрахунком худоби. А копійка, на думку дослідників, називається так через те, що на ній зображували вершника зі списом.

У XIV cт. в Україні використовували литовські срібні гроші. Щоб визначити якість монети за твердістю та кольором металу, надкушували її край. Урешті на грошах з’явилися зарубки, або литовською мовою – “карб”. Відтоді українці й назвали їх карбованцями.

Українське слово “гроші” запозичено з чеської мови, а в чеську воно потрапило з італійської як слово “гросса” – великий. У 1192 році венеціанський дож Анрі Дондоло замінив назву „сольдо” на “великий денарій”. Минуло століття, і “ера денарія” відійшла у минуле. Прикметник “великий” дав назву основній монеті пізнього середньовіччя – „грошену”. Гроші – найдрібніші монети, а запозичення слова “великий” мало, мабуть, жартівливий відтінок.

Вексель як фінансовий інструмент

Вексель як фінансовий інструмент є результатом багатовікового розвитку товарно-грошового ринку. Він активно використовується у світовій та внутрішній торгівлі розвинутих держав уже декілька століть. Особлива привабливість векселя у господарському обороті досягається універсальністю його застосування, різноманітністю видів, форм та виконуваних функцій, де жоден з інструментів фінансового ринку, крім самих грошей, не може зрівнятися своєю історією з векселем.

Перші векселі появилися в Італії ще у ХІІ столітті. Виникнення векселів почалося з розміну монет однієї держави на валюту іншої, а також з ростом обсягів торговельних операцій, для проведення яких необхідно було використовувати великі суми грошей. На той час перевезення грошей з однієї місцевості в іншу було трудомістким і не завжди безпечним. Вважають, що купці Італії першими знайшли вихід. Вони віддавали міським міняйлам гроші і отримували листи із зобов’язанням видати зазначену суму в іншому місці. Вексельний обіг розвивався, удосконалювався, набуваючи нових форм і якостей. Розвиток вексельного обігу забезпечив створення нових видів платежів і розрахунків, витіснивши із грошового обігу метали – золото, срібло, замінивши еквіваленти мінового обігу паперовими символами-банкнотами, чеками, акредитивами тощо. Розвиток різних інструментів ринку цінних паперів (акцій, облігацій, депозитних сертифікатів тощо) побудовано на базі вексельного обігу. Найбільшу популярність вексель отримав із можливістю оформлення комерційного кредиту. Тобто купці, купуючи товар, оплачували його не готівкою, а письмовим зобов’язанням виплатити його власнику у вказаний термін зазначену суму грошей.

Обіг векселів регулюється спеціальними нормами права – вексельним правом, яке визначає відносини між особами-учасниками вексельного зобов’язання. Із розповсюдженням векселів у міжнародній торгівлі виникла потреба уніфікувати вексельне законодавство.