Вибір моменту для відкриття вогню. Корегування вогню

Момент відкриття вогню вибирається по команді командира „вогонь” чи самостійно в залежності від обстановки і положення цілі.

Відомо, що ймовірність попадання залежить від розмірів цілі, розсіювання куль і водночас суміщення центру розсіювання з центром цілі. При цьому, чим більші розміри цілі, менші розміри розсіювання і більш точно суміщений центр розсіювання з центром цілі, тим більша ймовірність попадання.

Тому найбільш вигідним для відкриття вогню є момент, коли: ціль можна поразити раптово і з близької відстані. Коли добре видно ціль і можна прицілитись більш точно, або коли противник скупчився, підставив фланг, чи піднімається у весь зріст.

Команда подається в такій послідовності:

Приклад:

1. Кому вести вогонь кулеметник;

2. Цілевказання „орієнтир 2, вправо 10, в окопі – снайпер”

3. Установка прицілу „Постійний” „5”

4. Установка цілика, чи винос

точки прицілювання „цілик вправо 2”, „вліво 2 фігури”

5. Висота точки прицілювання „під ціль”, „всередину”

6. Вид вогню по напруженості „короткими”, „довгими”, „одиночними”

7. Момент відкриття вогню „Вогонь!”

Навіть при ретельній підготовці вихідних даних і точному прицілюванні з стійкого положення кожна стрільба неминуче супроводжується помилками, в разі чого ціль може бути не вражена.

Спостереження за результатами вогню здійснюється по рикошетах куль на місцевості в районі цілі, по положенню трас куль відносно цілі, а також по поведінці цілі, що обстрілюють.

Корегування вогню по дальності і направленню здійснюється зміненим точки прицілювання по висоті або зміщенням прицілу.

Просте і швидке корегування вогню по дальності проводити зміною точки прицілювання по висоті:

23. при недольотах точку прицілу вибирають вище;

24. при перельотах точку прицілу вибирають нижче;

При відхиленні куль від цілі на Д 100 м необхідно змінити ділення цілика.

Корегування вогню по боковому напрямку здійснюється виносом точку прицілу на величину відхилення трас куль чи рикошетів в сторону протилежну їх відхиленню.

ВИСНОВОК:

1. Таким чином, в умовах стрільби які відрізняються від нормальних (табличних), потрібно обов’язково враховувати температуру і боковий вітер.

2. Для ведення влучного вогню велике значення має момент відкриття вогню, спостереження за результатом стрільби і своєчасне вміле корегування вогню. Основною особливістю стрільби по цілях що рухаються, є необхідність визначення і врахування усіх природних умов і досягання умінням правильно використовувати момент відкриття вогню, а також вміле ведення спостереження за веденням прицільного вогню і результатом стрільби.

Правила стрільби з гранатометів та стрілецької зброї по повітряних цілях і вночі.

ПРАВИЛА СТРІЛЬБИ З РІГ-7В ПО НЕРУХОМИХ ЦІЛЯХ І ЦІЛЯХ, ЩО РУХАЮТЬСЯ.

РПГ за будовою та характером стрільби значно відрізняються від стрілецької зброї.

Особливості стрільби з РПГ:

1. наявність потоку газів, що витікає і утворює небезпечну зону(30 м), демаскує вогневу позицію. Для гранатометника:

- вражати ціль першим пострілом;

- швидко міняти позицію на запасну;

2. значна крутизна траєкторії польоту гранати за межами дальності прямого пострілу:

1. тверде запам”ятовування на місцевості відрізка, який дорівнює дальності прямого пострілу по танку;

2. вміння використовувати для визначення дальності дальномірну шкалу оптичного прицілу гранатомета (ОПГ).

3. необхідність враховувати відхилення температури повітря від табличної (+15⁰С):

1. при температурі повітря > 0^о С маховик температурної поправки на ОПГ встановити на „+”;

2. при температурі повітря < 0^о С встановити „ – “.

4. найбільш важлива особливість стрільби з РПГ – значний вплив на політ гранати бокового вітру:

1. боковий вітер відхиляє гранату назустріч вітру;

2. при боковому помірному вітрі поправка складає 0-15, тобто півтори поділки шкали бокових поправок ОПГ на всі дальності;

3. при косому вітрі і інших швидкостях вітру – поправка змінюється за звичайними правилами.

Стрільба по нерухомих цілях.

1. якщо відстань до цілі дорівнює цілим сотням метрів, тоді для прицілювання вибирається ділення шкали прицілу, яка відповідає цій відстані. Точка прицілювання - середина цілі. Приклад: Дц-500 м Пр=5

Тп = середина цілі

2. при стрільбі по цілях, які знаходяться на проміжних відстанях, для прицілювання вибирається точка на сітці ОПГ між горизонтальними лініями.

Приклад:Дц = 350 м Пр = 4

Тп = середина нижнього краю цілі.

3. вітер впливає на відхилення траєкторії польоту гранати від точки прицілювання в сторону, звідки дує вітер. Для врахування цього відхилення використовується шкала бокових поправок прицілу.

Приклад:

Дц = 400 м Пр = 4

Вітер – боковий зліва, сильний Тп = середина цілі

ВТП = 1,5 поділки лівої шкали

Важливе значення при стрільбі має корегування:

1. виносом точки прицілювання;

2. вибором нових ділень сітки прицілу;

3. комбінацією цих двох способів.

Стрільба по рухомим цілях.

Основними цілями при стрільбі з РПГ являються рухомі танки противника.

Величина упередження при фланговому русі розраховується по формулі: S = Vц * tс;

При цьому викладачу необхідно використати таблицю величин упередження при стрільбі з РПГ-7В.

1. упередження на фланговий рух цілі з середньою швидкістю 15 км/год дорівнює 2 поділками шкали бокових поправок на всі відстані стрільби.

2. якщо ціль рухається з швидкостями > 15 км/год , або < 15 км/год, то бокове упередження дорівнює відповідно Упб*2 або Упб:2;

3. При косому русі цілі Упб = Упб: 2;

4. При русі цілі та вітрі Упб = сумарній поправки:

- якщо напрямок руху цілі співпадає з напрямком вітру, то Псум.= Упб.руху + Упб вітру. Привести приклад.

Способи ведення вогню з РПГ по рухомих цілях.

1. Спосіб супроводження цілі - при русі цілі на відкритій та рівній місцевості.

2. Спосіб вичікування - коли ціль рухається іноді зникаючи за різноманітними місцевими предметами. Корегування вогню ведеться за тими правилами, що і при стрільбі по нерухомих цілях.

В бою гранатометник повинен бережно відноситись до розходу пострілів. В першу чергу необхідно витрачати постріли, які знаходяться у помічника гранатометника. Інші 2 пострілу, які знаходяться у гранатометника, являються непорушним запасом і використовуються з дозволу командира.

ВИСНОВОК:

1. Ручні протитанкові гранатомети являються ефективним і надійним - засобом механізованих підрозділів для боротьби з будь-якими сучасними танками і самохідно-артилерійськими установками противника при веденні бою в різноманітних умовах.

2. Ефективність та надійність стрільби з ручних протитанкових гранатометів досягається в першу чергу усвідомленим засвоєнням правил стрільби та вмінням правильно та швидко використовувати ці правила при веденні бою.

ПРАВИЛА СТРІЛЬБИ ІЗ СТРІЛЕЦЬКОЇ ЗБРОЇ ПО ПОВІТРЯНИХ ЦІЛЯХ.

Для боротьби з літаками, які летять на малих висотах разом з другими спе­ціальними зенітними засобами необхідно застосовувати вогонь із стрілецької зброї. Крім боротьби з літаками, які летять на малих висотах і гелікоптерами стрільба з автоматів і кулеметів застосовується для знищення парашутистів. Вогонь із стрілецької зброї по повітряних цілях ведеться в складі механізованих підрозділів. Стрільба по гелікоптерах ведеться патронами з бронебійно-запалювальними і трасуючими кулями; якщо такі патрони відсутні, то патронами зі звичайними кулями.

Особливості стрільби по повітряних цілях:

1. Можливість повітряних цілей виконувати широкий маневр в повітрі:

- літаки можуть пікірувати і кабрірувати під кутом до 70-80°;

- різко змінювати швидкість польоту від 300 до 1000 км/год.

2. Малі розміри цілей /особливо їх вразливих частин/:

- довжина винищувача до 12 м;

- довжина бомбардувальника до 20 м;

- площа вразливих частин не перевищує декілька квадратних метрів.

3. Великі швидкості польоту літаків до 225-250 м/сек.

Враховуючи такі особливості, стрільба по літаках може вестись двома способами: загороджувальним та способом супроводження цілі.

Стрільба загороджувальним способом застосовується по літаках, які летять зі швидкістю більше 150м/сек (600 км/год), на висотах менше, ніж 500 м. Вогонь ведеться в складі механізованого взводу. Ведення вогню загороджувальним способом полягав в тому, що поперед курсу літака ставиться нерухома зона зосередженого вогню з таким розрахунком, щоб забезпечити пересічення снопа траєкторій з ціллю.

Стрільба способом супроводження цілі із стрілецької зброї ведеться по повільно літаючих повітряних цілях - гелікоптерах, транспортних літаках і парашутистах,

Викладачу слід звернути увагу на те, що при стрільбі по літаках ймовірність попадання та ураження дуже мала, потрібна велика витрата боєприпасів. Тому, більш детальніше розглядати стрільбу по літаках немає сенсу, а більше уваги слід звернути на стрільбу по гелікоптерах та парашутистах.

Стрільба по гелікоптерах ведеться способом супроводження цілі. Цей спосіб стрільби полягає в тому, що автоматники /кулеметники/, пересуваючи зброю, безперервно утримують лінію прицілювання поперед цілі по її курсу на величину розрахованого упередження і періодично роблять чергу в момент найбільш точної наводки зброї.

Величина упередження для стрільби цим способом визначається при ранговому польоті цілі по формулі S=Vц*tc;

де S = величина упередження в метрах;

Vц = швидкість польоту гелікоптера;

tc = час польоту кулі до цілі.

Наприклад, стрільба ведеться по гелікоптеру. Дальність до цілі -500 м, швидкість гелікоптера - 50 м/сек.

S=Vц*tc = 50 * І ⁼ 50 метрів.

Довжина гелікоптера - 8 метрів. Тому Упб = 50 : 8 = 6 корпусів гелікоптера поперед цілі по її курсу.

Вогонь відкривається по команді командира в складі відділення або взводу і ведеться довгими чергами.

Стрільба по парашутистах - завжди ведеться способом супроводження цілі.

Розрахунок - упередження проводиться за тою ж формулою, що і при стрільбі по гелікоптерам.

Упередження при стрільбі по парашутистах визначається швидкістю їх зниження і напрямком вітру.

Швидкість зниження парашутиста в середньому дорівнює 6 м/сек. Дальність стрільби - 500 метрів. Висота парашутиста - 1,5 метра. Таким чином, 8 = Уц * іс = 6 метрів. Упб = 6м : 1,5 = 4 фігури парашутисту. Точку прицілювання треба виносити на вирахувану величину в напрямку зниження парашутиста, який залежить від сили та напрямку вітру. При цьому

викладачу рекомендується використати схему "Стрільба по парашутистах".

Невелика швидкість такої повітряної цілі і^ в порівнянні зі стрільбою по гелікоптерах, невеликий час на стрільбу дозволяють наводити зброю з більшою точністю та по трасам куль корегувати вогонь.

Стрільбу по парашутистах починають по команді командира або самостійно і ведуть довгими чергами.

ВИСНОВОК: Стрільба по повітряних цілях вимагає правильно та швидко використовувати правила стрільби, дуже високих морально-вольових якостей, сміливості та витримки стріляючих.

Ефективною стрільба по повітряних цілях, може бути тільки в складі механізованих підрозділів /відділення, взвод/.

ПРАВИЛА СТРІЛЬБИ ВНОЧІ

Особливості стрільби вночі:

- виникають дуже великі труднощі в орієнтуванні, спостереженні за полем бою та визначенні відстаней;

- ускладнюються всі дії зі зброєю і особливо прицілювання;

- підвищується психологічна напруженість.

Способи та правила стрільби треба розглядати за наступних умов:

- при освітленій місцевості;

- в темряві;

- з нічними прицілами.

Основою для вмілих дій зі зброєю в нічних умовах являється міцні знання прийомів і правил стрільби вдень по різноманітних цілях. , При розгляданні правил стрільби вночі треба порівнювати їх з діями в денних умовах та показувати особливості, які притаманні нічним умовам способи підготовки і ведення вогню.

Підготовка стрільби вночі. Можливість переходу від денних до нічних бойових дій завжди повинна передбачатися командиром. В цій роботі частина заходів безпосередньо відноситься до підготовки вогневих засобів для ведення вогню в нічних умовах.

Організація спостереження;

- зміна абрисів орієнтирів;

- для позначення направлення та сектору обстрілу в 1-2 м від вогневої позиції встановлюються білі кілки, каміння;

- спостереження знизу вгору /виявлення противника на фоні неба/

- використання приладів нічного бачення;

- фіксування положення зброї;

- ретельна підготовка зброї і боєприпасів, справність нічних прицілів.

2. Визначення відстаней до цілей вночі.

Вночі, як і вдень, точне визначення відстаней в важливою умовою ураження цілі. Визначення відстані:

- визначення на око;

- по кутовим величинам предмета;

- по карті;

- кроками;

- використання траси польоту освітлювального патрона;

- використовуючи відстань польоту куль першої черги;

- за допомогою сітки НСПУ.

Стрільба при освітленні місцевості.

В залежності від характеру бойових дій, поставлених задач і наявності Освітлювальних засобів освітлення місцевості може бути безперервним та періодичним.

І. Стрільба при безперервному освітленні.

Безперервне освітлення полягав в створенні тривалого за часом та достатнього по силі освітлення. Воно здійснюється:

- освітлювальними снарядами;

- авіаційними бомбами, які світяться;

- прожекторами;

- комбінованим способом.

Як показує практика, безперервне освітлення місцевості дозволяв вести прицільний вогонь вночі на відстані до 600 метрів. Але, тактичне призначення цього способу освітлення полягав у тому, щоб забезпечити творення необхідної міцності вогню на відстані до 400 метрів, таким чином, в умовах безперервного освітлення основними відстанями стрільби із стрілецької зброї будуть відстані до 400 метрів.

З таких умовах:

- правила стрільби - близькі до денних;

- по цілях що рухаються, стрільба ведеться способом очікування та довгими чергами;

- розхід патронів в порівнянні зі стрільбою вдень в 1,5-2 разі більше.

2. Стрільба при періодичному освітлюванні. Періодичне освітлення полягає в створенні освітлення місцевості на короткі проміжки часу /дія пошуку цілі, проведення 1-2 черг/.

Воно здійснюється;

- освітлювальними патронами в інтересах механізованої роти, взводу;

Наприклад, 26 мм освітлювальний патрон до сигнального пістолета має такі характеристики;

- освітлює площу радіусом 100-120 метрів;

- дальність польоту до 150 м;

- час горіння 7-8 секунд;

- в окремих випадках артилерійськими снарядами і мінами. При періодичному освітленні місцевості при підготовці даних для стрільби і ведення вогню треба враховувати тактико-технічні характеристики освітлювальних засобів. Цілі освітлюються в межах дальності прямого пострілу по грудній фігурі /до 400 метрів/. Це дозволяє вести вогонь по усіх цілях в освітленій зоні з постійною установкою прицілу. По цілях, що рухаються, стрільба ведеться способом очікування; при стрільбі на ходу - приклад до боку.

Стрільба в темряві.

При відсутності штучного освітлення, тобто в темряві, можуть з'являтися умови для досить надійного ведення вогню із стрілецької зброї без нічних прицілів. Наприклад:

- коли на фоні неба або місцевості видно силуети цілей;

- коли цілі виявляють себе спалахами пострілів, звуками пострілів . Стрільба по силуетах ведеться;

- на короткі відстані, в межах дальності прямого пострілу, приціл встановлюється "постійний";

- рівну мушку встановлюють спочатку на фоні лісу потім направляють

на ціль. Стрільбу ведуть довгою чергою, зброю в напрямку цілі. Корегування ведуть по трасах куль;

- якщо неможливо встановити рівну мушку на фоні місцевості, то наведення зброї на ціль проводиться по стволу. Після чого стрільба ведеться короткою чергою і далі наведення проводиться по трасах куль. Стрільба по цілях, які виявляють себе спалахами пострілів ведеться:

- за допомогою насадок;

- направлений вогонь з корегуванням по трасам.

Стрільба по цілях, які виявляють себе звуками ведеться довгими чергами.

ВИСНОВОК:

1. Для успішного виконання вогневих задач вночі важливе значення має ретельна підготовка зброї та боєприпасів до стрільби. Командири підрозділів повинні прийняти всі заходи для того, щоб забезпечити надійну роботу автоматики зброї, справність нічних прицілів і насадок, прицільні пристрої до нічної стрільби.

2. Стрільба вночі вимагає від стріляючих спеціальної підготовки, специфіч­них умінь та навиків. Основою для вмілих дій зі зброєю в нічних умовах являють­ся міцні знання прийомів і правил стильби вдень по різноманітних цілях.

3. Вогневі засоби сучасних механізованих підрозділів - автомати, кулемети, ручні протитанкові гранатомети - дозволяють вирішувати вогневі задачі по знищенню не тільки живої сили, а також і різних броньованих та повітряних цілей вдень і вночі.

4. Влучний, вміло організований вогонь всіх видів зброї механізованого підрозділу являється основою досягнення успіху в бою. Засоби і види ведення вогню повинні вибиратися з врахуванням нанесення противнику найбільшого враження в найкоротший час і найменшою витратою боєприпасів, організація такого вогню вимагає від командирів механізованих підрозділів усвідомленого ставлення і твердого знання правил стрільби із всіх видів зброї.

Правила стрільби з бойових машин.

Правила стрільби з бронетранспортерів.

Вихідні установки для стрільби і порядок їх визначення.

Для успішного виконання задачі в бою необхідно:

1. безперервно стежити за полем бою;

2. швидко і правильно готувати дані для стрільби;

3. вміло вести вогонь по всіляким цілям в різних умовах бойової обстановки: для ураження легко броньованих, групових та найбільш важливих одиночних цілей застосовувати зосереджений, швидкий вогонь спарених кулеметів;

4. спостерігати за результатами свого вогню і вміло його корегувати;

5. слідкувати за розходом патронів в бою і приймати заходи для своєчасного їх поповнення.