
- •9. Фактори, що впливають на потребу банку в ліквідних коштах
- •10. Використання форвардних контрактів в управлінні процентним та валютним ризиком
- •11. Централізована та децентралізована модель організації банківської діяльності
- •12. Застосування ф’ючерсних контрактів в управлінні процентним та валютним ризиком
- •14. Функції куап та казначейства банку
- •16. Суть та необхідність управління активами. Кредитна політика як складова загальної стратегії розвитку банку
- •21. Управління банком в умовах економічної кризи
- •22. Аналіз кривої дохідності
- •23. Фінансове та бюджетне планування
- •24. Методи управління прибутковістю банку
- •29. Стратегічне планування банківської діяльності.
- •30. Методи управління проблемними кредитами
- •31. Менеджмент як система управління банком: суб’єкти, об’єкти, принципи.
- •32. Оцінювання дохідності та ризику операцій банку з цінними паперами.
- •33. Сутність організації банківської діяльності, принципи організаційного процесу в банку
- •34.Використання опціонів в процесі управління процентним ризиком банку
- •35. Сутність бачення, місії, стратегічних цілей банку
- •36. Збалансована та незбалансована стратегія управління активами і пасивами
- •37. Характеристика основних етапів стратегічного менеджменту в банку
- •38. Методи ціноутворення за кредитами
- •39. Оперативне планування діяльності банку, зміст бізнес-плану
- •40. Еволюція підходів до управління активами і пасивами банку
- •41. Основні функції і цикл фінансового менеджменту банку
- •42. Стратегія управління інвестиційним горизонтом
- •43. Сутність стратегії менеджменту в банківській сфері
- •44. Стратегії формування портфеля цінних паперів банку
14. Функції куап та казначейства банку
Упровадження інтегрованого підходу до управління активами і пасивами в банку починається зі створення спеціального комітету при Раді директорів, який називається Комітет з управління активами і пасивами (КУАП, або ALKO). До складу Комітету входять представники управління фінансовими операціями банку, кредитного та інвестиційного підрозділів, підрозділів економічного аналізу та прогнозування, головний бухгалтер, головний економіст, керівники великих філій. Комітет діє не на постійній основі, а збирається із визначеною періодичністю для координації процесу управління в усіх сферах діяльності банку. Така практика дозволяє створити робочий орган, повноважень якого достатньо для реалізації покладених на нього функцій.
Основні функції КУАП:
1) визначення рівня та меж допустимого ризику;
2) визначення потреб у ліквідних коштах;
3) оцінювання величини та достатності капіталу;
4) прогнозування й аналіз коливань відсоткових ставок;
5) прийняття рішень про хеджування ризиків;
6) оцінювання змін у доходах і витратах;
7) визначення прийнятної структури та якості кредитного й інвестиційного портфелів;
8) калькулювання цін на банківські послуги;
9) додаткові питання з управління активами та пасивами.
Прийняті Комітетом управлінські рішення виконуються працівниками казначейства банку та інших структурних підрозділів з відповідних напрямів діяльності. Казначейство, або департамент активних і пасивних операцій, є основним робочим підрозділом комерційного банку, який реалізує управлінські рішення КУАП.
Казначейство комерційного банку — це організаційна структура, що займається здійсненням фінансових операцій на відкритих фінансових ринках — валютному, грошовому, фондовому, ринку капіталів, ринку деривативів.
Цілями діяльності казначейства є зниження загального рівня ризиків банку, збереження ліквідності, підвищення прибутковості, розширення активно-пасивних операцій банку. У казначействі концентрується інформація не лише про стан зовнішніх фінансових ринків, але й про дійсну внутрішню вартість та ефективність використання банківських ресурсів. Маючи широкий спектр інформації про поточний стан фінансових ринків, казначейство бере участь у формуванні зовнішньої та внутрішньої цінової політики банку. Казначейство обґрунтовує курси купівлі-продажу іноземних валют, рівень пропонованих відсоткових ставок, формує політику трансфертного ціноутворення.
Казначейство є відносно автономною структурою комерційного банку, що проводить фінансові операції як за власною ініціативою, так і за дорученням інших підрозділів банку. З огляду на це казначейство створюється як технологічно замкнутий підрозділ, який планує свою діяльність та керує фінансовими потоками в режимі взаємодії із самостійно функціонуючими в структурі банку філіями, департаментами, управліннями. Особливістю є відокремлення служб обліку й аудиту казначейства від загально-банківської бухгалтерії, аналітичних і аудиторських підрозділів.
Білет 8
15. Переваги та недоліки використання внутрішніх та зовн. джерел залучення капіталу банку У банківській практиці використовуються два методи поповнення капіталу:
- метод внутрішніх джерел поповнення капіталу;
- метод зовнішніх джерел поповнення капіталу.
За першим методом головним джерелом зростання капіталу є нерозподілений прибуток банку. Реінвестування прибутку — найприйнятніша та порівняно дешева форма фінансування банку, який прагне розширити свою діяльність. Такий підхід до нарощування капітальної бази не розширює коло власників, а отже, дозволяє зберегти існуючу систему контролю за діяльністю банку і уникнути зниження дохідності акцій унаслідок збільшення їх кількості в обігу.
Чистий прибуток, що залишився в розпорядженні банку після виплати податків, може бути спрямований на виконання двох основних завдань: 1) забезпечення певного рівня дивідендних виплат акціонерам; 2) достатнє фінансування діяльності банку. Отже, дивідендна політика банку справляє значний вплив на можливості розширення капітальної бази за рахунок внутрішніх джерел.
Завдання менеджменту полягає у визначенні оптимального співвідношення між величиною прибутку, що спрямовується на поповнення капіталу, та розміром дивідендних виплат акціонерам банку. Низький рівень дивідендів призводить до зниження ринкової вартості акцій банку та спонукає власників до їх продажу, що означає відплив акціонерного капіталу з банку. Така дивідендна політика не заохочує потенційних акціонерів і може створити проблеми під час залучення капіталу в майбутньому, оскільки акції з низькими дивідендами не матимуть попиту на ринку.
Переваги методу внутрішніх джерел поповнення капіталу:
- незалежність від кон’юнктури ринку;
- немає витрат із залучення капіталу зовні;
- простота застосування, оскільки кошти просто переводяться з одного бухгалтерського рахунка на інший;
- немає загрози втрати контролю над банком з боку акціонерів.
Недоліки методу внутрішніх джерел поповнення капіталу:
- повне оподаткування, оскільки на поповнення капіталу спрямовується чистий прибуток після виплати всіх податків;
- виникнення проблеми зменшення дивідендів;
- повільне нарощування капіталу.
Залучення капіталу за рахунок зовнішніх джерел можливе кількома способами:
1) емісія акцій;
2) емісія капітальних боргових зобов’язань (субординований борг);
3) продаж активів та оренда нерухомості.
Менеджмент банку вдається до зовнішніх джерел зростання капітальної бази в разі, коли потрібно забезпечити швидке отримання великих обсягів коштів. Наприклад, в умовах гіперінфляції капітал банків швидко знецінюється і прибутку може не вистачити навіть на компенсацію втрат. Якщо органами банківського нагляду переглянуто норми достатності капіталу, то перед менеджментом банку постає завдання швидко й істотно наростити капітал, що можливо лише за рахунок зовнішніх джерел.
Найпопулярнішим зовнішнім джерелом є емісія звичайних і привілейованих акцій. Випуск та розміщення на ринку акцій банку — це найдорожчий з погляду вартості спосіб нарощування капіталу. Така процедура пов’язана з високими витратами та супроводжується значним ризиком, який пов’язано з можливим зниженням прибутку на одну акцію та втратою контролю над банком з боку акціонерів. Якщо емісія акцій значна й акціонери не в змозі викупити всі нові акції, то перед банками постає загроза зміни власників через концентрацію контрольного пакета акцій. Разом з тим розширення кола акціонерів створює сприятливі умови для залучення додаткових коштів у майбутньому.
Плануючи емісію акцій, менеджмент банку має зважити свої можливості й оцінити, чи буде забезпечено достатній рівень прибутковості для підтримки стабільного рівня дивідендів. Якщо цього досягти не вдається, то акції банку знецінюватимуться. Законодавством більшості країн передбачено державну реєстрацію емісії цінних паперів, до яких належать і банківські акції. У реєстрації може бути відмовлено, якщо виявлено фінансові зловживання та махінації, прострочені борги перед бюджетом і кредиторами, збиткову діяльність. Цей порядок чинний і в Україні. Отже, не всі банки мають доступ до такого джерела поповнення капіталу як емісія акцій.
Перевага методу поповнення капіталу випуском субординованих зобов’язань полягає в підвищенні показників прибутковості на одну акцію за умови, що отримані в такий спосіб ресурси приносять дохід, який перевищує процентні виплати за ними. Недоліки: Але цей спосіб формування капіталу зменшує стійкість банку (співвідношення власних і залучених коштів) та підвищує ризик, що може негативно вплинути на ціну акцій банку.
Перевагами цього способу є можливість швидко одержати значні суми грошових коштів, а також поліпшити позиції банку щодо залучення коштів у майбутньому. Але такий підхід має ряд істотних недоліків, які слід брати до уваги:
-висока вартість;
-труднощі розміщення акцій на ринку;
-значне зростання ризику зниження доходів на одну акцію;
-послаблення контролю за банком з боку акціонерів, якщо вони не зможуть самі викупити всі акції нової емісії.