- •9. Фактори, що впливають на потребу банку в ліквідних коштах
- •10. Використання форвардних контрактів в управлінні процентним та валютним ризиком
- •11. Централізована та децентралізована модель організації банківської діяльності
- •12. Застосування ф’ючерсних контрактів в управлінні процентним та валютним ризиком
- •14. Функції куап та казначейства банку
- •16. Суть та необхідність управління активами. Кредитна політика як складова загальної стратегії розвитку банку
- •21. Управління банком в умовах економічної кризи
- •22. Аналіз кривої дохідності
- •23. Фінансове та бюджетне планування
- •24. Методи управління прибутковістю банку
- •29. Стратегічне планування банківської діяльності.
- •30. Методи управління проблемними кредитами
- •31. Менеджмент як система управління банком: суб’єкти, об’єкти, принципи.
- •32. Оцінювання дохідності та ризику операцій банку з цінними паперами.
- •33. Сутність організації банківської діяльності, принципи організаційного процесу в банку
- •34.Використання опціонів в процесі управління процентним ризиком банку
- •35. Сутність бачення, місії, стратегічних цілей банку
- •36. Збалансована та незбалансована стратегія управління активами і пасивами
- •37. Характеристика основних етапів стратегічного менеджменту в банку
- •38. Методи ціноутворення за кредитами
- •39. Оперативне планування діяльності банку, зміст бізнес-плану
- •40. Еволюція підходів до управління активами і пасивами банку
- •41. Основні функції і цикл фінансового менеджменту банку
- •42. Стратегія управління інвестиційним горизонтом
- •43. Сутність стратегії менеджменту в банківській сфері
- •44. Стратегії формування портфеля цінних паперів банку
44. Стратегії формування портфеля цінних паперів банку
Комерційні банки формують свої портфелі цінних паперів, виходячи з обраної керівництвом інвестиційної політики та головної мети, якої прагне досягти банк у процесі вкладення коштів у цінні папери. Після вивчення характеристик усіх цінних паперів, які обертаються на ринку, інвестиційний менеджмент аналізує їх з погляду того, чи підходять вони до портфеля банку. Наступним етапом є прийняття рішення щодо купівлі чи продажу певних фінансових інструментів.
У банківській практиці виділяють два основні підходи до управління портфелем цінних паперів, які називають активною та пасивною інвестиційною політикою. Для активної інвестиційної політики є характерним:
- активна гра на підвищення з недооціненими цінними паперами;
- активна гра на зниження з цінними паперами із завищеною ціною;
- великі обороти за операціями купівлі-продажу цінних паперів;
- результатом є формування активного портфеля.
Головні характеристики пасивної інвестиційної політики:
- інвестиції мають більш довгостроковий характер;
- відсутність значних оборотів за операціями купівлі-продажу цінних паперів;
- високий рівень диверсифікації, частка окремих цінних паперів мала, ризик збалансований;
- результатом є формування пасивного портфеля.
Відповідно до обраної інвестиційної політики банківські портфелі цінних паперів поділяються на два основних типи — активні та пасивні.
Склад та характер портфеля цінних паперів банку визначається не тільки інвестиційною політикою, а й метою, яку поставлено у процесі його формування та управління. Головна мета процесу управління портфелем цінних паперів може бути по-різному визначена менеджментом банку. Здебільшого банк формує портфель цінних паперів з метою: а) максимізації прибутків; б) підтримки ліквідності; в) зниження ризику активів.
З погляду завдань, що постають перед менеджментом у процесі формування банківського портфеля цінних паперів, виділяють кілька типів портфелів.
1. Портфель росту орієнтований на придбання цінних паперів, ринкова вартість яких швидко зростає. Мета створення портфеля росту полягає в нарощуванні капіталу інвесторів. Тому значна частина прибутків спрямовується на поповнення капіталу, а відсотки, доходи, дивіденди виплачуються власникам у невеликому розмірі, або взагалі не виплачуються. 2. Портфель доходу слугує для отримання високих поточних надходжень: рентних платежів, відсоткових виплат, дивідендів. Для такого портфеля відношення стабільно отримуваного доходу до ринкової вартості цінних паперів, що входять до його складу, вище за середньоринкове значення. Відповідно ринкова вартість такого портфеля зростає повільно. Портфель доходу формується здебільшого з ощадних сертифікатів, облігацій, привілейованих акцій, казначейських зобов’язань.
3. Портфель ризикового капіталу складається переважно з цінних паперів та паїв молодих компаній, що проводять на ринку агресивну стратегію швидкого розширення. Формування такого портфеля має на меті отримання надприбутків за рахунок придбання акцій, приватизаційних паперів, векселів у момент, коли вони різко недооцінені на ринку. компаній банкрутують, а проведення спекулятивних операцій на фондових та ф’ючерсних біржах призводило до банкрутства навіть великі банки.
4. Збалансований портфель має на меті досягнення кількох цілей: нарощування капіталу, отримання високого доходу, підтримка ліквідності. До складу такого портфеля можуть входити цінні папери зі швидко зростаючою ринковою вартістю, високоприбуткові цінні папери.
5. Спеціалізований портфель формується з огляду не на загальний цільовий критерій, а за окремими критеріями, такими як вид цінних паперів, галузева чи регіональна належність, вид ризику, період обігу тощо.