
- •9. Фактори, що впливають на потребу банку в ліквідних коштах
- •10. Використання форвардних контрактів в управлінні процентним та валютним ризиком
- •11. Централізована та децентралізована модель організації банківської діяльності
- •12. Застосування ф’ючерсних контрактів в управлінні процентним та валютним ризиком
- •14. Функції куап та казначейства банку
- •16. Суть та необхідність управління активами. Кредитна політика як складова загальної стратегії розвитку банку
- •21. Управління банком в умовах економічної кризи
- •22. Аналіз кривої дохідності
- •23. Фінансове та бюджетне планування
- •24. Методи управління прибутковістю банку
- •29. Стратегічне планування банківської діяльності.
- •30. Методи управління проблемними кредитами
- •31. Менеджмент як система управління банком: суб’єкти, об’єкти, принципи.
- •32. Оцінювання дохідності та ризику операцій банку з цінними паперами.
- •33. Сутність організації банківської діяльності, принципи організаційного процесу в банку
- •34.Використання опціонів в процесі управління процентним ризиком банку
- •35. Сутність бачення, місії, стратегічних цілей банку
- •36. Збалансована та незбалансована стратегія управління активами і пасивами
- •37. Характеристика основних етапів стратегічного менеджменту в банку
- •38. Методи ціноутворення за кредитами
- •39. Оперативне планування діяльності банку, зміст бізнес-плану
- •40. Еволюція підходів до управління активами і пасивами банку
- •41. Основні функції і цикл фінансового менеджменту банку
- •42. Стратегія управління інвестиційним горизонтом
- •43. Сутність стратегії менеджменту в банківській сфері
- •44. Стратегії формування портфеля цінних паперів банку
36. Збалансована та незбалансована стратегія управління активами і пасивами
У сучасній банківській практиці під управлінням активами і пасивами (УАП) прийнято розуміти інтегрований підхід до управління балансом банку, який розглядається як єдине ціле і спрямовується на досягнення загальної мети підвищення прибутків за прийнятного рівня ризику. Головною особливістю міжнародних фінансових ринків у 80-ті роки стала мінливість відсоткових ставок, а отже, збільшення відсоткового ризику банків. Якщо раніше головним ризиком банків був кредитний, то починаючи з 80-х років ризиком номер один у банківській сфері став ризик зміни відсоткової ставки. Це зумовило розвиток збалансованого підходу до одночасного управління активами і пасивами, який і переважає нині у світовій банківській практиці.
Сутність збалансованої стратегії управління полягає в тому, що банки розглядають свої портфелі активів і пасивів як єдине ціле, визначаючи роль сукупного портфеля в одержанні високого прибутку за прийнятного рівня ризику. Спільне управління активами і пасивами дає банку інструментарій для формування оптимальної структури балансу та створення захисту від ризиків, спричинених значними коливаннями параметрів фінансових ринків.
Головне завдання менеджменту — координувати рішення щодо активів і пасивів усередині кожного окремого банку, аби досягти найвищих результатів, максимально контролюючи обсяги, структуру, доходи та витрати як за активними, так і за пасивними операціями банку. Контроль керівництва банку над активами має координуватися з контролем над пасивами, оскільки лише в такому разі можна буде досягти внутрішньої єдності й завдяки цьому максимізувати різницю між доходами та витратами.
Головна ідея збалансованої стратегії полягає в розумінні того, що і доходи і витрати відносяться до обох сторін банківського балансу. При цьому ціна кожної операції чи послуги має перекрити витрати банку з її надання. Зниження витрат банку завдяки управлінню пасивами, так само допомагає досягти цільового рівня прибутку, як і надходження від активних операцій. Отже, традиційний погляд, згідно з яким увесь дохід банку генерують активи — кредити та інвестиції, поступився місцем ідеї одночасного скоординованого управління активами і пасивами.
Збалансована стратегія управління активами і пасивами реалізується на практиці застосуванням спеціальних підходів структурного балансування та методів управління ризиками. Найпоширеніші серед них метод управління розривом (геп-менеджмент), метод середньозваженого строку погашення (дюрація) та операції з похідними фінансовими інструментами, які проводяться на строковому ринку з метою хеджування ризиків.
Альтернативним пiдходом є незбалансована за строками стратегiя, що надає потенцiйнi можливостi одержання пiдвищених прибуткiв за рахунок змiни вiдсоткових ставок. Використання зазначеної стратегiї базується на прогнозi змiни швидкостi, напряму та величини вiдсоткових ставок на ринку. Згідно з незбалансованою стратегiєю управлiння строки залучення коштiв мають бути коротшими, нiж строки їх розмiщення, якщо прогноз свiдчить про майбутнє зниження вiдсоткових ставок, i навпаки: термiни зобов’язань банку мають перевищувати термiни за активами, якщо прогнозується зростання ставок. Такий пiдхiд дозволяє максимiзувати прибуток, але супроводжується пiдвищеним ризиком, пов’язаним із невизначенiстю зміни вiдсоткових ставок. Якщо прогноз стосовно вiдсоткових ставок не виправдається, то не виключена можливiсть збитків.
Білет 19