3. Методи та засоби боротьби з дезінформацією

Один з шляхів підвищення ефективності роботи аналітичних підрозділів є удосконалення методики оцінки достовірності інформації на всіх рівнях її проходження. В цьому аспекті особливої актуальності набуває задача розробки комплексної науково обґрунтованої моделі розпізнавання дезінформації. Кінцевою метою побудови такої моделі є визначення додаткових знань про певну інформацію, які потрібні аналітику для адекватної її оцінки, та розробка засобів специфікації цих знань у явному вигляді. Для вирішення задачі побудови моделі розпізнавання дезінформації необхідно дослідження наступних питань:

0. визначення якісних показників, що характеризують дезінформацію;

1. вивчення методів, форм та шляхів впровадження дезінформації;

2. аналіз існуючих методів розпізнавання дезінформації;

3. аналіз особливостей організаційної структури проходження розвідувальних відомостей від джерела до кінцевого користувача з метою виявлення потенційних загроз впровадження дезінформації;

4. дослідження кількісних та якісних показників, що характеризують знання про навколишній світ (проблемну галузь) і є необхідними для залучення при аналізі інформації на достовірність;

5. визначення показників зовнішньої характеристики інформаційних повідомлень (тобто звідки? куди? кому? від кого? коли? надійшло певне інформаційне повідомлення) та засобів їх використання при оцінці достовірності інформації;

6. дослідження інформаційних моделей суб‘єкта та об‘єкта інформації.

Критерій оптимальності проходження насаджуваних відомостей обумовлюється наступним:

- шлях проходження відомостей від джерела до кінцевого користувача має задовольняти вимогам “коридору довіри” (тобто джерело інформації має викликати довіру);

- передавач інформації має володіти відповідними знаннями про об‘єкт та предмет інформації (тобто повідомлення, яке проходить по каналам передачі, має бути зрозумілим всім ланкам цієї системи);

- кінцева мета впровадження дезінформації має включати (цілком або частково) цільові настанови певної прагматичної задачі, що вирішує передавач, іншими словами зміст дезінформації має бути побудований таким чином, щоб користувач обов‘язково звернув на неї увагу).

Аналіз цих особливостей свідчить, що шлях проходження повідомлення не рівняється мінімальній (або далеко не завжди дорівнюється) відстані між суб‘єктом і об‘єктом дезінформації. Отже, дослідження шляхів проходження інформації і побудова маршруту певного інформаційного повідомлення є важливим і необхідним етапом вирішення задачі розпізнавання дезінформації. Побудова маршрутної моделі дозволяє в рамках інформаційного процесу виявити такі важливі елементи інфраструктури певних відомостей, як:

• суб‘єкт, об‘єкт, передавач;

• визначити вузли попередньої обробки первинних відомостей;

Заключна частина

Таким чином, дезінформаційні заходи є складовою і невід’ємною частиною психологічного забезпечення війн та бойових дій в сучасних воєнних доктринах іноземних держав. Дезінформація з боку імовірного противника стає одним з основних стратегічних факторів реалізації політики в інформаційній сфері, який спрямований на викривлення даних щодо реальної обстановки, виключає або ускладнює об’єктивність прийняття воєнно-політичних рішень на всіх рівнях керівництва, що в решті забезпечує раптовість нападу і гарантує виграш часу при веденні бойових дій.

Досвід свідчить, що при підготовці до раптового нападу комплекс заходів воєнно-політичної та стратегічної дезинформації включає у різних галузях:

політичній - висловлювання та заяви державних та політичних діячів, дипломатичні візити на вищому рівні, пропозиції щодо поширення культурного співробітництва, про укладення пакту про ненапад, а також інші політичні акти, що свідчать про прагнення до миру та зниженню напруженості міжнародної обстановки і покращенню політичних відносин тощо;

економічній - укладення крупних і довгострокових торгівельно-економічних угод і договорів, надання значних кредитів та інше, що свідчить про прагнення до поширення торгівельно-економічних стосунків тощо;

воєнній - проголошення про дії учбово-бойового характеру, що плануються: маневри та навчання, під виглядом яких буде здійснюватися розгортання угруповань збройних сил та інші завершальні заходи по підготовці до нападу.

Старший викладач кафедри кандидат технічних наук, доцент,

працівник ЗСУ Чегренець В.М.

12