Необхідність, способи та принципи експертного оцінювання вартості майна підприємства

  Під оцінкою бізнесу варто розуміти визначення вартості компанії як майнового комплексу, здатного приносити прибуток його власнику.В процесі засвоєння знань з теми слід розуміти необхідність оцінювання вартості підприємства у таких основних випадках:

• під час інвестиційного аналізу;

• у процесі реорганізації підприємства

• у разі банкрутства та ліквідації підприємства (оцінювання проводиться з метою визначення вартості ліквідаційної маси);

— у разі продажу підприємства як цілісного майнового ком­плексу (мета оцінювання — визначення реальної ціни продажу майна);

— у разі застави майна та при визначенні кредитоспроможно­сті підприємства (мета оцінювання — визначити реальну вартість кредитного забезпечення);

— у процесі санаційного аудиту при визначенні санаційної спроможності (оцінювання вартості майна проводиться з метою розрахунку ефективності санації);

— під час приватизації державних підприємств (метою оцінки є визначення початкової ціни продажу об'єкта приватизації).

Вартість об 'єкта оцінювання (на базі ринкової вартості) — це еквівалент його цінності, виражений у ймовірній сумі грошей, за яку можливі купівля-продаж об'єкта оцінювання на ринку.

Міжнародним комітетом зі стандартів оцінювання вартості майна розроблено ряд стандартів оцінювання:

—МСО 1: Ринкова вартість як база оцінювання.

—MCO 2: Бази оцінювання, відмінні від ринкової вартості.

—МСО 3: Оцінювання з метою фінансової звітності та сумі­жної документації.

—МСО 4: Оцінювання забезпечення позики, застави і борго­вих зобов'язань.

— Правило № 1: Концепція оцінювання діючого підприємства.

• Правило № 2: Урахування шкідливих та токсичних речовин під час оцінювання.

— Правило № 3: Оцінювання основних виробничих засобів, машин та устаткування.

— Правило № 4: Оцінювання бізнесу.

Основу нормативно-правового та методичного забезпечення оціночної діяльності в Україні становлять такі документи:

—Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (2001 p.);

—Методика оцінювання майна (Постанова Кабінету Міністрів України, 2003 p., № 1891);

—Національний стандарт оцінки № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» (Постанова Кабінету Міністрів України, 2003 p., № 1440);

—Національний стандарт оцінювання № 2 «Оцінка нерухомого майна» (Постанова Кабінету Міністрів України, 2004 р. № 1442).

 В процесі засвоєння знань з теми слід розрізняти два способи оцінювання вартості майна підприємства :  масове та експертне.

   Масове оцінювання майна — це визначення вартості майна з використанням стандартної методології та стандартного набору вихідних даних без залучення експертів.

   Експертне оцінювання майна полягає у визначенні оцінної вартості майна експертом відповідно до угоди із замовником.

   Основні принципи оцінювання вартості майна підприємства: принцип заміщення; принцип корисності; принцип оптимального розміру; принцип зміни вартості; принцип розумної обережності оцінок; принцип альтернативності оцінок.

   Вибір того чи іншого методу залежить від характеру об'єкта оцінювання. Залежно від об'єкта розрізняють такі види експертного оцінювання майна:

• експертне оцінювання цілісних майнових комплексів підприємств (найбільш складне оцінювання);

• експертне оцінювання акцій (часток, паїв) у статутних фондах господарських товариств (складне,якщо ці права не котируються на біржі);

• експертне оцінювання нематеріальних активів;

• експертне оцінювання рухомого майна;

• експертне оцінювання нерухомості.

Ринкова та ліквідаційна вартість об'єкта оцінювання

Ринкова вартість — це вартість, за яку можливе відчуження об'єк­та оцінювання на ринку подібного майна на дату оцінювання за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна зі сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.

У разі продажу майна у строк, який є значно корот­шим від строку експозиції подібного майна, переважно визнача­ється його ліквідаційна вартість.

Ліквідаційна вартість — вартість, яка може бути отрима­на за умови продажу об'єкта оцінювання у строк, що є значно коротшим від строку експозиції подібного майна, протягом якого воно може бути продане за ціною, яка дорівнює ринковій вартості.

Строк експозиції — строк, протягом якого об'єкт оцінювання може бути виставле­ний для продажу на ринку з метою забезпечення його відчуження за найвищою ціною і тривалість якого залежить від співвідношення попиту та пропонування на подібне май­но, кількості потенційних покупців, їх купівельної спроможності та інших факторів.

Одним із способів розрахунку ліквідаційної вартості є засто­сування до визначеної ринкової вартості об'єкта оцінювання знижувальних коефіцієнтів.Початкова вартість, отримана у результаті ' застосування знижувальних коефіцієнтів, визнається ліквідацій­ною вартістю об'єкта у матеріальній формі.

Ліквідаційну вартість не слід ототожнювати з вартістю лікві­дації. Останню характеризує вартість, яку очікується отримати за об'єкт оцінювання, що вичерпав корисність відповідно до своїх первісних функцій. Підкреслимо, що ліквідаційна вартість може визначатися стосовно об'єктів, які не вичерпали своєї корисності