Директ-костинг (direct-costing

Досить поширеними методами управління витратами, в основу яких покладено їх розподіл на постійні та змінні, є директ-костинг (DC).

Розрізняють простий та багатоступінчастий директ-костинг — метод калькулювання собівартості, за якого виконуються такі умови:

1. усі витрати поділяються на постійні та змінні;

2. постійні витрати відносять на фінансові результати (реалізовану

продукцію) в періоді їх здійснення і не розподіляються на окремі види

продукції;

3. на конкретний об'єкт витрат (вид продукції) відносять лише змінні (пропорційні витрати); пропорційні витрати у цьому контексті позначаються як «direct costs»;

4. запаси готової продукції на складі оцінюються тільки за змінними витратами.

В основі цього методу калькуляції лежить розрахунок суми покриття або маржинального прибутку (МГІ), за рахунок якого покриваються постійні витрати та формується прибуток підпри­ємства.

Маржинальний прибуток (сумо покриття) - різниця між виручкою від реалізації та змінними витратами на відпові­дний обсяг реалізації.

(+) чиста виручка від реалізації;

(-) змінні (пропорційні) витрати;

(=) сума покриття (МП);

(-) постійні витрати

(=) прибуток.

Прибуток (П) = g · (р - v) - F. (6.5)

Якщо підприємство здійснює виробництво та реалізацію кількох видів продукції, слід ураховувати такі особливості застосування DC:

• розраховується сума покриття на одиницю продукції кожного виду як різниця між оптовою ціною одиниці продукції та змінними витратами на одиницю (р- v);

• загальна сума покриття на окремий вид продукції — добуток суми покриття (пм) на одиницю продукції та кількості реалізованої продукції (МП =пм · g);

• змінні витрати на одиницю кожного виду продукції визначаються за даними управлінського обліку (у тому числі за результатами розподілу витрат).

Розрахунок суми покриття в розрізі окремих видів продукції дає змогу визначити рентабельність кожного з них та служить основою для розроблення виробничої програми підприємства.

Таргет- костинг (тс)

Система ТС включає комплекс методів та інструментів з планування, контролю та менеджменту витрат на основі розрахунку цільових показників витрат

УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ НА ОСНОВІ ТАРГЕТ- КОСТИНГУ

1. Визначення цільових цін реалізації

• дослідження ситуації на ринку;

• бажані ціни реалізації з погляду споживачів;

• ціни на аналогічну продукцію конкурентів

2. Визначення цільового валового прибутку

• прогнозні оцінки обсягів реалізації,

• розрахунок планового показника рентабельності продажу

3. Розрахунок цільових показників витрат

ретроградна (зворотна) калькуляція

4. Розщеплення цільових витрат на окремі компоненти в розрізі окремих функціональних параметрів продукції

Є два методи розщеплення витрат: функціональний метод та компонентний. На практиці найчастіше використовується функціональний метод, за якого питання «Який обсяг витрат є допустимим для виробництва та реалізації продукту?» переходить у площину: «Які параметри має мати продукт, які функції та характеристики є найбільш суттєвими для споживачів?»

Система ТС сприяє досягненню таких цілей:

• зменшення рівня витрат;

• підвищення транспарентності використання ресурсів;

• оптимізація структури витрат;

• приведення у відповідність процесу виробництва до потреб ринку, споживачів;

• підвищення якості найважливіших параметрів продукції.