Тема 6. Внутрішні фінансові джерела санації підприємства План вивчення теми

6.1. Поняття та класифікація внутрішніх джерел фінансової стабілізації

6.2. Збільшення вхідних грошових потоків

6.3. Управління витратами

Методичні рекомендації

. Поняття та класифікація внутрішніх джерел фінансової стабілізації

Ефект фінансування внаслідок мобілізації внутрішніх резервів досягається у разі збільшення грошових надходжень від операційної та інвестиційної діяльності чи зменшення грошових видатків за цими ж видами діяльності.

В процесі засвоєння знань з теми слід чітко знати та розуміти, що класифікація вхідних та вихідних грошових потоків є орієнтиром для розроблення заходів, спрямованих на мобілізацію внутрішніх джерел фінансової санації (рис. 6.1).

Р ис. 6.1. Класифікація внутрішніх фінансових джерел санації підприємств

Мобілізація внутрішні резервів фінансової стабілізації підприємства спрямована на підвищення або відновлення його платоспроможності, ліквідності. Це відбувається при збільшенні обсягів вхідних грошових потоків (збільшення виручки від реалізації, реструктуризації активів, рефінансування дебіторської заборгованості) або в результаті скорочення вхідних грошових потоків (зменшення витрат, що відносяться на собівартість продукції та витрати, що не відносяться до валових. Зменшити вихідні грошові потоки на підвищення платоспроможності можна й за рахунок зменшення чи заморожування витрат на інвестиції та інших витрат, які не належать до собівартості продукції.

Основні напрями заходів з мобілізації внутрішніх антикризових резервів:

• збільшення грошових надходжень від реалізації продукції;

• реструктуризація активів;

• зменшення витрат па виробництво і реалізацію продукції та відповідних грошових видатків

Збільшення вхідних грошових потоків

Вхідні грошові потоки підприємства класифікують так:

• надходження у вигляді виручки від реалізації продукції;

• надходження у вигляді інших операційних доходів;

• грошові надходження від інвестиційної діяльності;

• кошти, залучені в результат і емісії корпоративних прав;

• кошти, залучені на умовах позики;

• державні дотації та субсидії.

Вихідні грошові потоки підприємства можна класифікувати у такий спосіб:

• оплата товарів, робіт, послуг, які відносяться на собівар­тість продукції;

• оплата товарів, робіт, послуг, які не належать до валових витрат;

• здійснення реальних та фінансових інвестицій;

• сплата податків та інших платежів до бюджету;

• повернення капіталу, який був залучений на фінансовому ринку.

У стратегічному плані менеджмент підприємства має прийня­ти рішення з трьох основних питань:

• яка номенклатура продукції та за якими цінами пропонува­тиметься?

• якого обсягу реалізації за окремими періодами підприємст­во має намір досягти?

• якою частиною ринку необхідно заволодіти?

Розмір грошових надходжень у вигляді виручки від реалізації залежить від таких основних факторів:

• обсягів реалізованої продукції;

• ціни одиниці продукції;

• ефективності управління дебіторською заборгованістю.

Для збільшення виручки від реалізації рекомендується вжити такі типи заходів:

• перехід до ціноутворення за схемою таргет- косгинг;

• установлення гнучкої системи преміювання для продавців (реалізаторів);

• впровадження методу управління дебіторською заборгованістю на основі спонтанного фінансування, тобто гнучкої системи знижок, ураховуючи вартість залучення позичкового капіталу самим підприємством та його клієнтами;

• розроблення системи знижок за прискорену оплату продукції;

• розширення каналів збуту, поліпшення мережі дистриб'юторів та удосконалення системи стимулювання продажу продукції.

Знижки – це не лише інструмент маркетингу, що сприяє збільшенню продажу, а й ефективний прийом управління дебіторською заборгованістю та грошовими потоками підприємства