2.2 Пріоритети у взаємовідносинах Великобританії та сша у 1985 – 1989 рр.

У 1985р. Рональд Рейгана переобирають на другий строк. І в цей час актуальним питанням стає ядерна зброя.

Для Тетчер в питанні про застосування ядерної зброї не було чинників морального стримування. Ще за часів Мальвшської війни уряд Великобританії, відповідно до повідомлень преси, склав план ракетно-ядерного удару по аргентинському місту Кордове. У 80-і роки уряд Тетчер ухвалив програму удосконалення ядерних сил на наступне десятиліття.⁴⁴ Тоді ж Тетчер зробила ще один крок у напрямі підготовки до ядерного зіткнення. Вона енергійно підтримала розміщення 572 американських ракет у Західній Європі. Більш того, Англія почала розміщення на своїй території американських крилатих ракет "Томагавк".

Британія була першою західноєвропейською країною, що прийняла американські крилаті ракети. Це мало велике військове та політичне значення та допомагало США схилити і інші європейські країни до цього. Подібні дії, що повністю знаходилися в рамках "особливих відносин", сприяли мілітаризації Англії та збільшенню її залежності від США.⁴⁵

Британія вже проводила переговори з США відносно своєї участі в програмі "зіркових війн" і у жовтні 1985 року підписала відповідний договір. Англія була першою країною, яка офіційно приєдналася до СОІ. Це довгострокова програма США по створенню глобальної системи протиракетної оборони з елементами космічних озброєнь, проголошена Президентом Рональдом Рейганом 23 березня 1983 року у ході «холодної війни» з СРСР. Її кінцеві цілі — завоювання панування в космосі, створення протиракетного «щита» США для надійного прикриття всієї території Північної Америки за допомогою розгортання кількох ешелонів ударних космічних озброєнь, здатних перехоплювати і знищувати балістичні ракети і їх бойові блоки на всіх ділянках польоту. Приймаючи це рішення, Тетчер сподівалася, що воно ще більш зміцнить "особливі відносини зі США і що Англія отримає значну долю американських замовлень пов'язаних з СОІ. Але і це було не найголовнішим. Тетчер і англійські промисловці, укладаючи договір про підтримку програми СОІ, сподівалися на отримання доступу до американських технологій, що дозволило б модернізувати низку галузей англійської промисловості.

Найбільш тяжким для Тетчер виявилося це питання з президентом Рейганом. Сумніви, які висловлювала Тетчер з приводу СОІ, зводилися до наступного:⁴⁶

1) Якщо погодитися з американською точкою зору, що СОІ є оборонним засобом, то це означає, що англійські сили ядерного стримування повністю знецінюються. Тетчер не одноразово говорила, що якщо будь-яка зброя буде винайдена одною стороною, то, у кінцевому випадку, і інша сторона винайде її, як це було з атомною та водневою бомбами. Якщо буде винайдений надійний захист від ядерної зброї, то сама вона (зброя) втратить свій сенс і англійська ядерна зброя стане зайвою.

2) Тетчер розуміла, що СОІ - задоволення, яке дуже дорого коштує. Якщо це буде по силі Сполученим Штатам, то для Європи та Англії створення такої системи є малоймовірним. Але сама ідея створення проти ядерної оборони США послабить їх інтерес до захисту Європи.

3) Тетчер була стурбована великими витратами Британії на озброєння. Усі розмови прем'єра та її міністрів про необхідність досягнення згоди відносно скорочення озброєнь базувались на необхідності економії коштів. Тетчер побоювалась, що СОІ призведе до посилення гонки озброєнь. Її не надихала мілітаризація космосу та перенесення військової гонки до космосу, бо Британія не змогла б її витримати.

4) Нарешті, у Тетчер існували великі сумніви взагалі щодо реальності програми СОІ, у можливості її технічного втілення. Припускаючи, що програма може не принести результатів, вона разом з тим побоювалася, що її здійснення призведе до зростання військового суперництва між Сходом та Заходом, зростання нестабільності, що негативно позначиться і на англо-радянських відносинах.⁴⁷

Характерно, що після проголошення проекту СОІ уряд Тетчер офіційно не висловлював своєї позиції по відношенню до програми "зіркових війн". У Вашингтоні вона намагалася схилити Рейгана до відмови від дорогої і, можливо, безплідної космічної ініціативи, наводячи безліч аргументів на підтвердження своєї позиції. У якийсь момент Тетчер вдалася до останнього аргументу - своїй перевазі над Рейганом у суто науковій сфері. “Я - хімік, - сказала вона, - і знаю, що ця програма не буде діяти.”⁴⁸ Але все це не справило на Рейгана потрібного враження, і вона змушена була змиритися. Справа закінчилась компромісом, хоч Тетчер за своїм характером була не схильна до цього.

На практиці американські кампанії, спираючись на укладений договір, постаралися використати ту частину англійських технологій, які складали для них найбільшу наукову цінність, але не розкривали англійцям своїх секретів. Так, в котрий раз, підтримуючи США, Тетчер опинилася у програші. Усі опозиційні партії і частина консерваторів, у тому числі деякі відомі політики, засуджували політику Тетчер по відношенню до СОІ.

У 80-ті роки XX століття уряд Тетчер зіштовхнувся зі значним посиленням антиамериканських настроїв у середині країни. Опитування громадської думки свідчили про серйозне падіння довіри до політики США. Проамериканізм прем'єр-міністра викликав зворотню реакцію. У британських політичних колах, Консервативній партії почалась відкрита полеміка про підходи до взаємовідносин з заокеанським сусідом. Позицію Тетчер критикували зліва (за підтримку майже всіх акцій Вашингтону) і справа (за критичні висловлювання на адресу Сполучених Штатів). Навіть консервативні кола вважали, що її дії повинні бути більш рішучими. Враховуючи антиамериканські настрої в країні, вона змушена була заявити, що Великобританія не побоїться піти на ускладнення відносин з США заради відстоювання своєї точки зору.

Американська адміністрація неодноразово ставила Тетчер у скрутне становище. Так трапилося і у 1987 року під час подій у Перській затоці, коли під час ірано-іракської війни, Іран став топити танкери з нафтою, що йшли із Кувейту, а Сполучені Штати ввели свої бойові кораблі у Перську затоку. Прагнучи перетворити цю акцію в міжнародну, вони звернулись до низки країн, перш за все до Англії, з пропозицією взяти участь у патрулюванні затоки.⁴⁹

Уряд Тетчер вагався. Сполучені Штати з кожним днем посилювали свій тиск, Англії пригадали допомогу, що була надана Сполученими Штатами п'ять років тому у Фолклендській війні. У результаті американського тиску Тетчер змінила позицію і Англія направила свої кораблі у Перську затоку. Було б не правильно пояснювати всі дії Тетчер по відношенню до США тільки тиском останніх і поступливістю Тетчер або її прихильності до США. Англійській прем'єр при прийнятті своїх рішень враховувала, звісно, і інтереси країни, і настрої в Англії.

Проте, ситуація змінилася у 1988 році, коли у США було обрано нового президента, яким став Джордж Буш (старший). Тетчер хвилювалася, як складуться відносини з Америкою за нового президента. Вона внесла як у внутрішню політику, так як і у зовнішню, елементи особистого впливу. У галузі зовнішньої політики це означало встановлення тісних особистих відносин з лідерами тих країн, зв'язки з якими Британія особливо цінувала. Перш за все, це стосувалося Сполучених Штатів, реанімації "особливих відносин" на які в значній мірі спиралася Тетчер, щоб встановити особисту дружбу з Рейганом. Але вступ на посаду нового президента співпав зі значними змінами ситуації в світі, а в особливості в Європі. Відійшла в минуле Берлінська стіна, яка була центром нападок Тетчер і існування якої об'єднувало Захід проти Сходу.

Британській фактор ядерного стримування, який гарантував Тетчер особливе місце на міжнародних переговорах, почав втрачати своє значення, об'єднання Західної Європи, що відбувалося в значній мірі всупереч планам Тетчер, висувало на перший план ФРН і майбутню об’єднану Німеччину. Все це ставило перед Тетчер багато нових запитань.

По відношенню до Радянського Союзу Буш застерігав Захід, як це робила і Тетчер, що треба бути напоготові і не скорочувати сили НАТО, поки СРСР не скоротить свої сили до рівня, необхідного для оборони. Тут погляди Буша и Тетчер співпадали. Незрозумілим було тільки, наскільки при вирішенні зовнішньополітичних проблем він буде прислухатися до думки Британії та інших європейських країн. Існували деякі сумніви з цього приводу. Перед Тетчер повстало нелегке завдання - зберегти і при Буші особливий характер зв'язків Британії і США.⁵⁰ Робила вона це наполегливо, з притаманною їй енергією та активністю.

У листопаді 1988 року вона здійснила візит до Сполучених Штатів: формально - попрощатися з Рейганом, насправді ж, - щоб першою, поки Буш ще не вступив офіційно на посаду, зустрітися з новим керівником США. Тетчер зі свого боку послідовно проводила попередню тактику – хвалити президента, на цей раз нового, його політику.

Але вже 1989-й рік, а потім і наступний показали, що англо-американські відносини не будуть попередніми. Президент Буш закликав до прискорення інтеграції Європи, що суперечило намірам Тетчер , яка хотіла б її загальмувати.⁵¹

Ще одне питання, яке стало причиною англо-американських суперечностей: в той час між Маргарет Тетчер і Гельмутом Колем (канцлер ФРН) виникли деякі розбіжності по відношенню до модернізації тактичної ядерної зброї, до якої ФРН, на відміну від Британії відносилася стримано. Стало зрозумілим, що він, скоріше, схиляється до точки зору ФРН та, що радикальні зміни у Східній Європі роблять деякі плани Тетчер застарілими не тільки для ФРН, але й для США.

А Тетчер, яка здійснила у листопаді 1989 року візит до США та прочитала там лекцію про НАТО, відстоювала модернізацію тактичних ядерних засобів у Європі. Тетчер, побоюючись послаблення військових позицій США у Європі, виступала проти скорочення американського військового бюджету.

Підходи Буша були більш реалістичними. Протягом декількох років конфронтації Тетчер в низці випадків намагалася грати роль посередника між Сходом і Заходом, СРСР і США. Це було можливо, так як позиції її та Рейгана були близькі. Зараз ситуація стала змінюватись. Сама ж «залізна леді» так не вважала і день у день продовжувала боротися за збереження свого впливу на американську адміністрацію. Після того як вона у вересні 1989 року зустрілася з Горбачовим, Тетчер надала Бушу повний звіт про цю зустріч. Коли в грудні того ж року американські війська вторглися до Панами, вона першою з усіх західних лідерів негайно підтримала Сполучені Штати, демонструючи, що у США немає більш вірного союзника, ніж Британія.⁵²

Таким чином, з перших днів свого прем'єрства М.Тетчер намагалася встановити особливі особисті відносини з американським президентом. За часів керівництва Р. Рейгана і М. Тетчер «особливі відносини» США і Великобританії досягли вершини свого розвитку.

Обидва керівники розглядали зовнішню політику з ідеологічних позицій, вважаючи головним ворогом своїх країн Радянський Союз і соціалізм в цілому.

Зближувало Тетчер та Рейгана і їх ставлення до ядерної зброї та співпраці двох країн у цій сфері. Тетчер була завжди прихильницею збереження ядерної зброї, розглядаючи її як гарантію миру, безпеки Англії і як засіб відновлення зовнішньополітичних позицій Британії. Нарешті, економічні теорії двох країн - тетчеризм та рейганізм - мали багато спільного. Особисті відносини, що склалися між Тетчер та Рейганом, тісна співпраця в галузі політики, інтенсивні політичні контакти на різних рівнях, взаємодія у військовій галузі, а також переплетіння економічних інтересів дозволили дозволили анголо-американським стосункам тривалий час бути відносинами «особливого партнерства». Але на час переобрання американського президента на другий строк правління відносини між цими двома країнами почали загострюватися. Особливо це стосувалося програми СОІ, а також подій у Перській затоці. Плюс населення Великобританії не схвалювало проамериканські настрої Маргарет Тетчер. Можна було порівняти ці відносини як хвилю, яка то піднімається вгору, то опускається. Так і з стосунками США та Великобританії відбувалося. Коли США потрібна було допомога від Англії (Перська затока, Англія – як посередник між США та Європою…), то Америка одразу зверталася до неї. І навпаки, Лондону потрібен вплив і сила штатів (Фолклендська війна, ідеологічні настрої проти СРСР) – допомогу Маргарет Тетчер отримувала від них. З приходом нового президента Джорджа Буша відносини між двома державами не були такими тісними. Ситуація у світи змінилася і США взяли курс на євроінтеграцію, що не подобалося Великобританії. Але сама М.Тетчер у цей час ще намагається утриматі тісні зв’язки з президентом, та на мою думку, вона розуміє, що такої вже тісної співпраці у них не буде.

РОЗДІЛ 3. Розвиток двосторонніх відносин Великобританії з CРСР