2.1. Основні напрямки двосторонніх стосунків Великої Британії та сша протягом 1981 – 1985 рр.

У своїй зовнішній політиці Британія завжди надавала великого значення стосункам із США. Англійські та американські ідеологи пояснюють природу цих відносин переважно рядом об’єктивних причин, наприклад, спільною мовою. Хоча багато англійців не дуже полюбляють американський і різниця між ними надто значна, як дотепно відзначив О.Уайльд, «у нас тепер із Америкою все однакове, крім мови. Крім того, співробітництво між країнами посилилося після Другої світової війни особливо у сфері господарських зв’язків. Має певне значення, на думку англосаксів, і географічне положення двох країн, оскільки з розвитком техніки і транспорту вони наближуються.

Період між двома світовими війнами характеризувався гострою боротьбою двох країн, суперництвом за господарювання у світі. «Особливі відносини», що виникли після Другої світової війни, розвивалися паралельно з послабленням Англії, втратою нею світових позицій і посилення Сполучених Штатів. Вони зростали, таким чином, із збільшення нерівності у силі двох країн, із зацікавлення Англії після закінчення Другої світової війни у співробітництві з США для встановлення свого хиткого положення. США допомогли Великій Британії витримати натиск гітлерівських військ і здобути перемогу у війні, а Великобританія, у свою чергу, спонукала США вийти з добровільної ізоляції на міжнародну арену і допомогла посісти місце світового лідера. Як писав Г.Кісінджер, «коли Англія вийшла з другої світової війни занадто послабленою, щоб відстоювати свої власні інтереси», тоді «її (США) лідери почали настирливо розвивати з нами свої особливі стосунки».⁴⁰ З іншого боку, вони явились результатом зацікавленості США в укріпленні за допомогою Британії своїх позицій як у післявоєнній Європі, так і у колишніх британських колоніях.

Найцікаівше, що феномен англо-американських “особливих відносин”, які ефективно функціонують і в наш час, полягає в тому, що вони не були декларовані в жодних міждержавних документах, ніде не визначалося конкретних меж, сфер діяльності чи властивостей таких стосунків, а також не вказувалося відповідних прав чи зобов’язань держав одна щодо одної у цих стосунках. “Особливі відносини” між США і Британією існують на основі “неписаної джентльменської угоди”, укладеної ще Ф.Рузвельтом і У.Черчіллем завдяки їхній тісній дружбі, глибокому взаєморозумінню і довірі.

Важливу роль у двосторонніх англо-американських стосунках відігравала і антирадянська спрямованість політики США і Англії, тотожні ідеологічні позиції.

Звичайно, правлячі кола Великої Британії отримали від «особливих відносин» з США певні переваги. В області економіки – це, перш за все, можливість шляхом тісної кооперації з американською промисловістю отримувати новітні технології. Цьому ж сприяли і величезні англійські капіталовкладення в американську промисловість, котрі давали англійському капіталу доступ до американських розробок і величезні прибутки. У 70-ті роки Сполученні Штати займали друге місце в англійській зовнішній торгівлі. Торгівельний баланс англо-американської торгівлі був активним для Британії. Але по ряду причин, перш за все після вступу Англії в ЄЕС 1січня 1973 економічні зв’язки між двома країнами стали послаблюватися.

З приходом до влади Р.Рейгана у 1981 році положення різко змінилося. М.Тетчер не тільки взяла курс на динамічний розвиток відносин із США по всім напрямкам, але й на встановлення тісних особистих відносин з американським президентом. Вона прагнула не пропустити час, щоб, як тоді говорили, зайняти своє місце «в серці американського президента», випередити інших європейських політиків в цьому. Вона зробила спроби здійснити вплив на формування внутрішньої політики Рейгана і грати роль «посередника» у відносинах між США та іншими західноєвропейськими державами: «Рейган постійно радився з нею не тільки у міжнародних справах, але й у внутрішньополітичних».⁴¹ Зближувало Тетчер і Рейгана і їх відношення до ядерної зброї і співпраці двох країн в цій області. Тетчер була завжди прихильницею збереження ядерної зброї, розглядаючи його як гарантію світу, безпеку Англії і як знаряддя відновлення зовнішньополітичних позицій Британії. Вона розуміла, що ядерна зброя Англії в значній мірі залежала від США, а засоби його доставки були цілком американськими. Економічні теорії розвитку двох країн — тетчерізм і рейганізм — мали багато загального. Зі свого боку, Р.Рейган в умовах послаблення світових позицій США мав потребу в підтримці західноєвропейських союзників і за допомогою Англії хотів укріпити позиції Америки в Європі.

У період першого семирічного строку правління Тетчер англійські компанії у чотири рази збільшили свої капіталовкладення в американську промисловість. Зважаючи на це, слід констатувати, у світі не було двох інших великих держав (на той час), які мають такі тісні контакти. Тетчер, добре розуміючи це, заохочувала розширення англо-американських зв'язків, і Англія від цього значно вигравала.

З часом економічні відносини із країнами ЄЕС стали відігравати для Британії більшу роль, ніж її економічні зв’язки із США. Почати хоча б з того, англійський експорт тільки у шість країн ЄЕС склав (у 1984 році) 31300 млн. ф.ст. проти 10149 ф.ст. у США і імпорт – 34482 млн.ф.ст. проти 9536 млн.ф.ст. із США,⁴² тобто товарообіг Британії з ЄЕС у 3-4 рази перевищив обсяг англо-американського. Навіть окремі країни Європи, наприклад ФРН, часом випереджували Сполучені Штати у товарообігу з Англією.

У 1982 році Сполучені Штати звинуватили шість країн Західної Європи, в тому числі й Англію, у незаконних субсидіях на експорт сталі в США, і у зв’язку з цим повстало питання про скорочення США імпорта сталі із Англії та інших європейських країн. Додаткові тарифи, введені Сполученими Штатами на імпорт європейської сталі, призвели до збільшення розходів англійських експортерів сталі на 40 %, втрати значної частини контрактів і потребували від Англії збільшення державних субсидій сталеливарній промисловості.

У відповідь на вимогу США Англія та інші західноєвропейські країни заявили про свою згоду скоротити експорт сталі у США на 10 %, але це не задовольнило рейганівську адміністрацію, котра продовжувала вимагати скорочення в цілому експорту з Європи на 35 %, а Англії – навіть на 40 %, що призвело б до скорочення англійською компанією «Стіл корпорейшен» 10 тис робочих місць. Сполучені Штати намагались впливати перш за все на свого «товариша» - Англію, щоб з її допомогою зломити й інші західноєвропейські країни. Але Британія зайняла тверду позицію і виступила разом з іншими європейськими країнами проти США. «Особливі відносини» дали тріщину.⁴³

Таким чином з початком приходу Рональда Рейгана до влади Англія у своїй зовнішньополітичній діяльності надає пріоритет відносинам зі США. Зближувало ці дві держави і їх відношення до ядерної зброї , і антирадянська спрямованість політики США та Англії, тотожні ідеологічні позиції. Але далі «особливі відносини» стали набувати хиткого становища в економічному плані. Бо Англія стала орієнтуватися на країни ЄЕС,тому із США товарообіг значно знизився. Але у політичному плані прем’єр-міністр ще намагається зберегти «особливі відносини» Великобританії та США.