34. Небанківське кредитування підприємств

Кругообіг коштів підприємства в процесі виробництва продукції, послуг та інших видів комерційної діяльності часто супроводжується тимчасовою нестачею фінансових ресурсів – покупець продукції з різних причин не може вчасно розрахуватися з постачальником. У такому випадку виникає потреба у відстрочці платежу, тобто в комерційному кредиті.

Комерційний кредит – це відповідна кредитна угода між двома підприємствами – продавцем (кредитором) і покупцем (позичальником). Інструментом комерційного кредиту традиційно є вексель, що визначає фінансові зобов'язання позичальника щодо кредитора.

У ролі кредитора виступають не спеціалізовані кредитно-фінансові організації, а юридичні особи, які пов’язані з виробництвом чи реалізацією товарів і послуг; надається тільки в товарній формі; позиковий капітал інтегрується з промисловим чи торговим, що знайшло практичне втілення у створенні фінансових компаній, холдингів та інших аналогічних структур, які об'єднують підприємства різної спеціалізації і напрямків діяльності.

Комерційний кредит має свої переваги і недоліки. До переваг відносять:

– оперативність надання коштів у товарній формі;

– технічну легкість оформлення угоди;

– надання підприємству більш широких можливостей маневрування оборотними коштами;

– сприяння розвитку кредитного ринку.

Недоліками комерційного кредиту є:

– обмежені можливості в часі і розмірах;

– наявність значного ризику для кредитора;

– можливість небажаного впливу банків, що дисконтують векселі.

Зараз на практиці застосовуються переважно три різновиди комерційного кредиту:

– кредит із фіксованим терміном погашення;

– кредит із погашенням після фактичної реалізації позичальником отриманих товарів;

– кредитування за відкритим рахунком, коли постачання наступної партії товарів на умовах комерційного кредиту здійснюється до моменту погашення попередньої заборгованості.

Лізингове кредитування підприємств

В економічному розумінні лізинг – це кредит, що надається у товарній формі лізингодавцем лізингоотримувачу. Суб'єктами кредитних відносин тут виступають: у ролі кредитора – лізингодавець, позичальника – лізингоотримувач.

Кредитні і лізингові відносини між позичальником (лізингодавцем) і кредитором (лізингоотримувачем) ґрунтуються на умовах терміновості, платності, зворотності і матеріального забезпечення (застави).

Об'єктом лізингу може бути будь-яке рухоме і нерухоме майно, що належать до основних фондів відповідно до законодавства, у тому числі продукція, вироблена державними підприємствами, і не заборонена до вільного обігу на ринку і щодо яких немає обмежень на передачу в лізинг (оренду) - машини, устаткування, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка, системи телекомунікації і т.п.

Класичний лізинг характеризується тристоронніми взаємовідносинами між лізингодавцем, лізингоотримувачем і постачальником.

Лізингодавець – суб'єкт підприємницької діяльності, у тому числі банківська (небанківська) фінансова установа, що передає в користування об'єкт лізингу відповідно до договору.

Лізингоотримувач – суб'єкт підприємницької діяльності, що одержує в користування об'єкт лізингу за договором.

Постачальник лізингового майна – суб'єкт підприємницької діяльності, що виробляє машини, устаткування і т.п. і (чи) надає власне майно як об'єкт лізингу.

Лізинг може набути таких видів і форм: фінансовий лізинг, оперативний лізинг, зворотний лізинг, пайовий лізинг, міжнародний лізинг.

Об'єкт лізингу протягом усього терміну дії договору є власністю лізингодавця.

Висновки

Основним джерелом позикових фінансових ресурсів підприємства є кошти, що воно одержує за рахунок кредитів. Найбільш поширеним є банківські кредити, що дозволяють підприємствам покривати потребу в оборотних фондах і робити відновлення основних засобів. Банківське кредитування підприємств має різноманітні форми, серед яких найчастіше застосовуються термінові кредити і кредитні лінії. Перспективними формами банківського кредитування є акцептний і авальний кредити, кредит під облік векселів, а також надання факторингових послуг.

Серед небанківської форми кредитування можна виділити перспективність використання різних форм лізингу і оренди, що дають підприємствам ряд переваг.

Кредитний процес, що припускає взаємодію підприємства з комерційним банком, можна розбити на кілька стадій, основною з яких є оцінка кредитоспроможності позичальника.

При вивченні даної теми у студентів можуть виникнути труднощі з розумінням сутності акцептного, авального кредитів, факторингу і процесу обліку векселів через подібність схем їх реалізації. Також можна відзначити, що часто студенти плутають різні форми і види лізингу, його відмінність від оренди.