
- •5. Сутність грошових розрахунків підприємств.
- •6. Проведення касових операцій
- •Види банківських рахунків та порядок їх відкриття.
- •Принципи організації безготівкових розрахунків.
- •9. Розрахунки платіжними дорученнями
- •10. Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями
- •11. Розрахунки чеками
- •12. Розрахунки акредитивами
- •13. Вексельна форма розрахунків
- •14. Характеристика і склад грошових надходжень підприємств.
- •15. Доходи (виручка) від реалізації продукції, робіт, послуг
- •16. Доходи від фінансово-інвестиційної та іншої діяльності
- •17. Формування валового і чистого доходу.
- •18. Прибуток як результат фінансово-господарської діяльності підприємства
- •19. Прибуток від реалізації продукції та його формування
- •20. Розподіл і використання прибутку
- •21. Оподаткування прибутку підприємств.
- •24. Необхідність і способи изначення потреби в оборотних коштах
- •25. Нормування оборотних коштів підприємства для створення виробничих запасів
- •26. Нормування оборотних коштів у незавершеному виробництві і витратах майбутніх періодів
- •27. Нормування оборотних коштів для створення запасів готової продукції
- •28. Власні джерела формування оборотних коштів.
- •29. Використання банківських кредитів для формування оборотних коштів.
- •30. Залучення коштів інших суб’єктів господарювання.
- •33. Банківське кредитування підприємств.
- •34. Небанківське кредитування підприємств
- •36. Знос і амортизація основних засобів.
- •37. Капітальні вкладення
33. Банківське кредитування підприємств.
У даний час найбільш поширеним видом кредиту є банківський. При такому кредитуванні підприємство виступає тільки в ролі позичальника.
Підприємство може одержати різноманітні види кредитів і послуг кредитного характеру.
Підприємство може одержувати в банку кредити як у національній, так і в іноземній валюті.
Терміновий кредит – це кредит, що надається цілком і негайно після укладання кредитної угоди.
Кредитна лінія – це згода банку надати кредит протягом визначеного періоду часу в розмірах, що не перевищують заздалегідь обумовленої суми.
Розрізняють два види кредитних ліній: сезонну і постійно поновлювану.
Сезонну кредитну лінію відкривають при періодичній нестачі оборотних коштів, пов'язану із сезонністю виробництва чи з необхідністю створення запасів товарів на складі.
Поновлювану кредитну лінію можуть відкрити підприємству у випадку постійної нестачі оборотних коштів для відновлення процесу виробництва в заданому обсязі.
Підприємству в комерційному банку може відкриватися спеціальний позичковий рахунок – контокорент (італ. conto corrente – поточний рахунок) – єдиний рахунок, на якому враховуються всі операції підприємства.
Якщо підприємство використовує контокорентний кредит без згоди з банком чи виходить за встановлені межі кредиту, то цю частину кредиту називають «овердрафтом».
Овердрафт – це короткостроковий кредит, що надається банком надійному підприємству понад залишок його коштів на поточному рахунку у межах заздалегідь обумовленої суми шляхом поповнення його рахунку.
Використання контокорентного кредиту пов'язано з великими витратами для підприємства.
^ Кредит під облік векселів (обліковий кредит) – це короткостроковий кредит, наданий пред'явнику векселів банківською установою, шляхом їх обліку (скупки) до настання терміну виконання зобов'язань за ними і платежу пред'явнику номінальної вартості векселя за мінусом дисконту.
Усі операції з обліку векселів здійснюються банком на підставі договору, укладеного з підприємством-власником векселів.
До кредитно-гарантійних послуг, що банки надають підприємствам, відносять:
акцептний кредит;
авальний кредит.
^ Акцептний кредит – це позика, що передбачає акцептування банком інкасованої тратти підприємства-позичальника при своєчасному наданні підприємством у розпорядження банку векселів до оплати.
^ Авальний кредит – це позика, при якій банк бере на себе відповідальність із зобов'язань підприємства у вигляді доручення чи гарантії.
До послуг кредитного характеру, що надаються банками підприємствам, належить факторинг – система фінансування, при якій підприємство-постачальник товарів «переуступає» короткострокові вимоги за торговими операціями комерційному банку.
Факторингом більше користуються невеликі і середні підприємства, оскільки їм частіше не вистачає оборотних коштів.
Процедура одержання кредиту підприємством:
На першому етапі підприємство і банк ведуть переговори про можливість укладання кредитної угоди. У випадку позитивних результатів переговорів банк готовий прийняти документи підприємства на розгляд.
На другому етапі підприємство звертається в банк і подає йому документи, необхідні для визначення юридичного статусу, фінансового стану підприємства, оцінки проекту, можливості його успішної реалізації, забезпечення кредиту
На третьому етапі банк:
вивчає формальну і неформальну інформацію про підприємство;
оцінює його ділову репутацію та імідж;
аналізує кредитоспроможність підприємства, проводить поглиблене вивчення його фінансового стану і визначає ступінь ризику;
визначає перспективи розвитку підприємства;
перевіряє наявність джерел і гарантій погашення кредиту.
Для надання кредиту важливе значення має оцінка кредитоспроможності позичальника.
На підставі оцінки кредитоспроможності позичальника і ефективності комерційної угоди (проекту) банк приймає рішення про доцільність видачі підприємству кредиту та укладає з ним кредитний договір.
Після висновку кредитної угоди банк відкриває підприємству позиковий рахунок, на який зараховується відповідна сума коштів.
Кредити надаються підприємствам: у безготівковій формі, у готівковій формі.
Умови погашення кредиту істотно впливають на фінансовий стан суб'єктів господарювання.
Порядок погашення кредиту – це спосіб погашення основної його суми і нарахованих відсотків. Дострокове стягнення суми основного боргу і нарахованих відсотків може відбутися, якщо підприємство використовує кредит не за цільовим призначенням, подає в банк недостовірну звітність, має істотні невідповідності у веденні бухгалтерського обліку.
За несвоєчасне погашення боргу банк може стягнути з підприємства штраф. За відмову підприємства від сплати боргу банк стягує його в претензійно-позивному порядку. У разі систематичного невиконання кредитних зобов'язань банк може почати щодо підприємства справу про банкрутство.