21. Оподаткування прибутку підприємств.

Платниками податку на прибуток с резиденти та нерезиденти. З резидентів платниками податку є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи й організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку на території України і за її межами. З нерезидентів платниками податку є фізичні особи, а також юридичні особи, створені у будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи, джерелом походження яких є Україна (крім установ і організацій, що мають дипломатичний статус).

^ Валовий дохід — це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за її межами.

Пільги за оподаткування прибутку. Звільняється від оподаткування прибуток:

підприємств від продажу на митній території України спеціальних продуктів дитячого харчування власного виробництва, спрямований на збільшення виробництва та зменшення роздрібних цін таких продуктів;

підприємств, що засновані всеукраїнськими громадськими організаціями інвалідів, від продажу товарів (робіт, послуг), крім прибутку, отриманого від грального бізнесу, якщо протягом попереднього звітного (податкового) періоду кількість інвалідів за основним місцем роботи становить не менше 50% чисельності працюючих, а фонд оплати їхньої праці – не менше 25% суми витрат на оплату праці.

Ставки оподаткування

Основну ставку податку встановлено в розмірі 25% до об'єкта оподаткування.

Оподаткування страхової діяльності за ставкою 3% валового доходу.

Термін сплати податку на прибуток

Податок сплачується в бюджет не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом.

Відповідальність.

Якщо має місце приховування або заниження сум податку на прибуток, платник сплачує:

суму донарахованого податку;

штраф у розмірі 30% від донарахованої суми податку;

пеню, обчислену виходячи зі 120% облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати, нараховану на повну суму недоїмки за весь її строк.

24. Необхідність і способи изначення потреби в оборотних коштах

Визначення планової потреби підприємства в оборотних коштах передбачає розробку норм і нормативів на конкретний період часу – рік; рідше – півріччя, квартал. Для цього:

визначають норми запасів за статтями нормованих оборотних коштів – для окремих видів матеріальних цінностей.

Встановлюється одноденне витрачення матеріальних цінностей, виходячи із кошторису витрат на виробництво.

Визначають норматив оборотних коштів за кожною статтею в грошовому вираженні і витрати того чи іншого матеріалу за день, перемножені на норму запасу в днях.

Розрахунок нормативу або загальної потреби в оборотних коштах.

Найбільш складною і трудомісткою є розробка норм запасу.

Основою для таких розрахунків є Постанова кабміну №279 "Про нормативи запасів ТМУ".

Необхідність і способи визначення потреби в оборотних коштах

Господарсько-підприємницька діяльність неможлива без оборотних коштів. Ця потреба є одним з об'єктів фінансового планування і відображення в обліку та звітності. Розмір оборотного капіталу, який утворює кожну складову поточних активів, має відповідати потребам і можливостям підприємства зі створення й реалізації продукції.

Крім того, виникає необхідність у плануванні фінансових ресурсів для допоміжних і підсобних, житлово-комунальних господарств, соціально-побутових та інших закладів непромислового характеру.

У практиці використовуються два методи визначення потреби в оборотних коштах: прямий і економічний.

Метод прямого розрахунку забезпечує розробку обґрунтованих норм і нормативів на кожному підприємстві з урахуванням багатьох факторів, які пов'язані з особливостями постачання, виробництва та реалізації продукції.

Планування оборотних коштів здійснюється відповідно до кошторисів витрат на виробництво і невиробничі потреби та бізнес-плану.

Визначення потреби в оборотних коштах здійснюється через їх нормування. Нормування оборотних коштів передбачає врахування багатьох факторів, які впливають на господарську діяльність підприємств. На підприємствах виробничої сфери до них належать:

• умови постачання підприємств товарно-матеріальними цінностями

• організація процесу виробництва.

• умови реалізації продукції.

За відповідності складу, структури й наявності оборотних коштів запланованому обсягу виробництва та реалізації підприємство в змозі отримувати прибуток з мінімальними витратами.

У разі заниження розміру оборотних коштів можливі перебої в постачанні й виробничому процесі, зменшення обсягу виробництва та прибутку, виникнення прострочених платежів і заборгованості, інші негативні явища в господарській діяльності.

Надлишок оборотних коштів призводить до нагромадження надмірних запасів сировини, матеріалів; послаблення режиму економії; створення умов для використання оборотних коштів не за призначенням.

Значення нормування оборотних коштів полягає в такому:

По-перше, правильне визначення нормативу оборотних коштів забезпечує безперервність і безперебійність процесу виробництва.

По-друге, нормування оборотних коштів дає змогу ефективно використовувати оборотні кошти на кожному підприємстві.

По-третє, від правильно встановленого нормативу оборотних коштів залежить виконання плану виробництва, реалізації продукції, прибутку та рівня рентабельності.

Визначення планової потреби в оборотних коштах передбачає розробку норм відносно тривалої дії і нормативів на конкретний період - рік (як правило), півріччя, квартал. Це досягається за проведення таких робіт:

Визначення норм запасів за статтями нормованих оборотних коштів. Норма оборотних коштів - це відносний показник, який обчислюється в днях, відсотках чи гривнях.

Встановлення одноденного витрачання матеріальних цінностей, виходячи із кошторису витрат на виробництво..

Визначення нормативу оборотних коштів за кожною статтею в грошовому вираженні проводиться множенням одноденних витрат в грошовому вираженні на відповідну норму запасу в днях.