5. Географія промисловості.

У повоєнний період країни Південно-Східної Європи досягли досить високого рівня індустріалізації. Велику допомогу в цьому надав колишній СРСР.

Енергетика. Базується переважно на ТЕС (працюють на кам'яному і бурому вугіллі) та ГЕС, побудованих зде­більшого на гірських ріках і на Дунаї (наприклад, «Заліз­ні ворота» в Румунії). Функціонують АЕС у Румунії (одна станція), Словенії (один реактор потужністю 0,6 млн кВт), Болгарії (6 реакторів потужністю 3,5 млн кВт). Щорічно країни Південно-Східної Європи виробляють 166 млрд кВт електроенергії. Нафтопереробна промис­ловість розвинута в Румунії та Хорватії.

Чорна металургія. Найбільше розвинута в Румунії, Болгарії, Боснії та Герцеговині, які, крім власної сиро­вини, імпортують її зі Східної Європи (залізна руда — з України і Росії, вугілля — з Польщі та Чехії).

Кольорова металургія. Створена після Другої світо­вої війни, розвивається на власній сировині. Країни ре­гіону виробляють мідь (Болгарія), свинець і цинк (Ру­мунія, Болгарія), алюміній (Югославія, Хорватія, Бос­нія і Герцеговина).

Машинобудування. Є головною галуззю за сумарною вартістю продукції. Переважає загальне і середнє маши­нобудування. Серед продукції: автомобілі (Румунія — завод «Басіа», Югославія, Словенія), морські судна (Ру­мунія, Болгарія, Хорватія), електровози і тепловози (Румунія), електрокари (Болгарія), трактори (Румунія,Болгарія), верстати (всі країни), електротехнічне устаті кування (всі країни).

Хімічна промисловість. Значно розвинута в Румунії (добрива, сода, кислоти, оргсинтез), Болгарії (сода, пар­фумерно-косметичні вироби), Хорватії та Словенії (орг­синтез на імпортній сировині).

Лісова, деревообробна й меблева промисловість. Найбільш поширена в Румунії на базі лісів Карпат та Словенії. Румунія є значним виробником меблів із нату­ральної деревини. Численні майстри-кустарі виготов­ляють дерев'яні сувеніри, кустарні меблі.

Легка промисловість. Є традиційною галуззю еконо­міки країн регіону. її розвиток зумовлений наявністю місцевої сировини (вовни, шкіри, хімічних волокон) і значною кількістю трудових ресурсів. Розвинуті швей­на, трикотажна, взуттєва, галантерейна галузі.

Харчова промисловість. Будучи однією з найдавні­ших і традиційних галузей, переробляє значну кількість сільськогосподарської продукції, виробленої в регіоні. Досить розвинутими є плодоовочеконсервна промисло­вість (у всіх країнах), виноробство (Болгарія, Молдова, Румунія), тютюнова (Болгарія, Молдова, Македонія, Бос­нія і Герцеговина), кондитерська (Югославія, Молдова, Хорватія), олійно-екстракційна промисловість на базі ефіроолійних культур (Болгарія традиційно посідає 1-ше місце у світі за виробництвом трояндової олії).

Меблева, більшість галузей легкої та харчової про­мисловості працюють переважно на експорт.

6. Географія сільського господарства.

Продуктивність та інтенсивність сільського госпо­дарства в регіоні загалом низькі. Найінтенсивніше воно на зрошуваних землях і спеціалізується переважно на вирощуванні теплолюбних культур. Кліматичні умови сприятливі для рослинництва (обробляється 31,6 % пло­щі регіону). Тваринництву не вистачає кормової бази.

Рослинництво. Більш розвинуте в приморських ра­йонах та на родючих рівнинах. В усіх країнах значні площі займають зернові. Пшеницю вирощують пере­важно на родючих чорноземоподібних ґрунтах. Здавна однією з головних зернових та кормових культур була кукурудза. Найбільші врожаї кукуруд­зи збирають у Румунії, Молдові та Югославії. Повсюдно сіють ячмінь. На заплавних територіях річок (особливо в Румунії) вирощують рис. Вимогливіші до опадів овес та жито поширені переважно у високогірних долинах. У південних країнах колишньої Югославії у значних обся­гах вирощують квасолю. З технічних культур великі площі відведено під соняшник, за виробництвом якого Румунія належить до десятки світових лідерів. Ба­гато його вирощують у Болгарії, Молдові, Югославії.

Насадження олив поширені переважно на схилах па­горбів Адріатичного узбережжя (від 100 до 300 м над рів­нем моря). Теплий клімат сприяє вирощуванню ефіро­олійних культур (лаванди, м'яти, шавлії, троянди тощо). За виробництвом трояндової олії, один грам якої до­рожчий від грама золота, Болгарія є світовим лідером.

В усіх країнах вирощують цукровий буряк. Широким є асортимент овочів (помідори, цибуля, баклажани, капуста, перець та ін.).

У регіоні сприятливі умови для садівництва: виро­щують яблука, груші, персики (Болгарія), черешні, сли­ви (Югославія, Боснія і Герцеговина). У кращі роки тут збирають до 50 % світового урожаю сливи.

Клімат Адріатичного узбережжя придатний для ви­рощування інжиру, цитрусових, айви, мигдалю, во­лоських горіхів. У країнах Дунайського басейну великі плантації винограду, який потрапив сюди ще за антич­них часів.

Тваринництво. У структурі сільського господарства поступається рослинництву. Відчутну роль у ньому ві­діграє вівчарство, яке використовує природні пасовища Карпат, Дінарського нагір'я, Трансильванського плато та ін. Загальне поголів'я овець — 18,5 млн. Свинарство (16,5 млн голів) — традиційна галузь ли­ше у православних і католицьких країнах регіону, му­сульманські країни цю галузь ігнорують. М'ясо-молочне скотарство є галуззю спеціалізації в Ру­мунських Карпатах, на півночі Болгарії, у гірських ра­йонах Словенії та Хорватії. За традицією в сільській місцевості Румунії, Молдови, Югославії, Словенії поширене конярство.